3. Суржик (сленг) як мовна проблема.

Література: [1, 2, 7, 8, 14].

Методичні рекомендації

Перше питання вимагає від студента ґрунтовних знань у галузі усного наукового спілкування, передусім підготовки та ведення доповіді, лекції, бесіди, телефонної розмови. Потрібно знати головні жанри усного професійного спілкування, їхню специфіку та структуру, типові мовні звороти; знати та вміти розрізняти поняття мовлення та спілкування, монологу, діалогу та полілогу, дотримуватися головних вимог до усного мовлення.

Діалог – це чергування висловлювань з різними настановами та з різними стилістичними характеристиками, залежно від завдань, що їх ставить перед собою кожен із співрозмовників у той чи інший конкретний момент розгортання діалогічного спілкування.

Діалогічне мовлення:

• Обслуговує безпосереднє взаємне спілкування людей у найрізноманітніших сферах їхньої діяльності;

• Складається з реплік, мовлення протікає рефлективно, без попереднього обдумування;

• Підготовка до висловлення у цій формі мовної взаємодії відбувається одночасно зі сприйманням чужого мовлення;

• Використовуються переважно прості за структурою синтаксичні одиниці;

• Велику роль відіграють позамовні (невербальні) чинники – міміка, жести, постава, рухи.

Ключові слова: усне мовлення; спілкування; монолог, діалог, полілог; доповідь наукова, ділова, політична, звітна; лекція, бесіда, нарада; телефонна розмова.

Для якісної підготовки другого питання слід звернутися до навчальних посібників, присвячених культурі усного професійного спілкування, зафіксувати й вивчити головні формули мовленнєвого етикету.

Мовний (мовленнєвий) етикет – це сукупність словесних форм ввічливості, прийнятих у певному суспільстві. Мовний етикет указує на межі, за які ми не повинні виходити під час спілкування. Для того, щоб етикетні формули діяли, мало їх знати, треба ще бути вихованим, ввічливим, тактовним і доброзичливим.

Потрібно приділити належну увагу питанню вербального та невербального спілкування, яке зараз широко висвітлюється в науковій та навчальній літературі. Особливої уваги вимагає також питання суржику та сленгу як форм повсякденного усного спілкування, стратегія подолання їх шкідливого впливу на українську мову. Ключові слова – культура усного мовлення, мовленнєвий етикет; вербальні та невербальні засоби спілкування; суржик, сленг.

Теми, що виносяться на самостійне опрацювання

1. Документи щодо особового складу. Характеристика. Особовий листок з обліку кадрів. Іменники спільного роду. Іменники на позначення роду діяльності. Визначення роду невідмінюваних іменників іншомовного походження.

2. Довідково-інформаційні документи. План роботи (перспективний, квартальний, місячний, тижневий, денний). Багатство словника української мови. Лексичне значення слова. Міжмовна омонімія.

3. Обліково-фінансові документи. Оформлення відкриття рахунка у банку. Відомість. Квитанція. Відмова від акцепту. Числівник та його відмінювання. Розділові знаки при однорідних членах речення.

4. Розпорядчі документи та їхні реквізити. Постанова. Ухвала (нормативна та індивідуальна). Розпорядження. Вказівка. Розділові знаки у складносурядних і складнопідрядних реченнях.

5. Документи з господарсько-договірної діяльності. Банківська діяльність. Договір про депозитний вклад, договір про пайовий внесок. Шлюбний договір. Особливості вживання прийменникових конструкцій в українській і російській мовах.

6. Усне професійне спілкування. Стиль усного спілкування. Візитна картка як одна з форм протокольних контактів. Правила оформлення візитних карток та їх використання. Різновиди прийомів.