2. Тарифна система оплати праці: сутність, склад і зміст

Нормування праці служить основою розробки норм виконання різних операцій, дозволяє встановити кожному працівникові нормований (необхідний для виконання) обсяг трудовитрат. Метою тарифікації є встановлення розцінок (тарифів) на відповідні види робіт і операції, що дозволяє організувати роботу з визначення розмірів оплати праці працівників.

Тарифна система є сполучною ланкою між нормуванням праці й заробітною платою. Тарифна система – сукупність нормативів, за допомогою яких здійснюється диференціація й регулювання заробітної плати залежно від складності, умов праці, народногосподарської значущості й особливостей праці.

Тарифна система включає:

• тарифну сітку;

• тарифну ставку;

• тарифні коефіцієнти;

• тарифно-кваліфікаційні довідники;

• надбавки, доплати до тарифних ставок і окладів;

• районні коефіцієнти.

Тарифна сітка є сукупністю тарифних розрядів і коефіцієнтів, що їм відповідають, або співвідношенням тарифних ставок по розрядах. Вона служить для встановлення співвідношення в оплаті праці залежно від рівня кваліфікації.

У сучасних умовах тарифні ставки можуть бути змінені господарюючим суб'єктом у необхідному напрямі: може бути збільшений або зменшений діапазон сітки, тобто співвідношення ставок крайніх розрядів; може бути взятий змішаний характер побудови параметрів сітки, що використовує поєднання прогресивного, регресивного й рівного абсолютного і відносного зростання тарифних коефіцієнтів. Для всіх установ, організацій і підприємств, що знаходяться на бюджетному фінансуванні, обов'язковим є застосування єдиної тарифної сітки (ЄТС).

Тарифна ставка визначає розмір оплати праці в одиницю робочого часу (хвилину, годину, день, місяць) і залежить від форми оплати праці, умов, значущості й складності праці. Її розмір зростає в міру підвищення складності виконуваної роботи. Тарифна ставка виражається в грошовій формі. Тарифна ставка 1-го розряду визначає рівень оплати простої праці в одиницю робочого часу і є базою для визначення заробітної плати працівника, виходячи з рівня кваліфікації. Тарифні ставки 1-го розряду, диференційовані за інтенсивністю, видами робіт і умовами праці, утворюють так звану вертикаль ставок першого розряду.

Тарифні ставки по розрядах робочих, диференційовані за складністю виконання ними робіт (кваліфікації робочих), утворюють так звану горизонталь ставок або тарифну сітку.

Співвідношення між розмірами тарифних ставок залежно від розряду виконаної роботи визначається за допомогою тарифного коефіцієнта, що вказується в тарифній сітці для кожного розряду. Тарифний коефіцієнт показує, у скільки разів тарифна ставка даного розряду вища за тарифну ставку першого розряду. Тарифний коефіцієнт 1-го розряду дорівнює 1. Починаючи з 2-го розряду він зростає й досягає своєї максимальної величини для останнього  найвищого розряду.

Тарифний розряд визначає рівень кваліфікації працівника і, залежно від цього, розмір оплати праці.

Розряд роботи і розряд працівника визначається через тарифно-кваліфікаційний довідник (ТКС).

Тарифно-кваліфікаційні довідники у вигляді Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт і професій робітників (ЄТКД) та кваліфікаційного довідника посад керівників, спеціалістів та службовців (КС і С)  це збірники нормативних актів, що містять кваліфікаційні характерис­тики робіт і професій (посад КС і С), згруповані за виробництвами та видами робіт.

В умовах економічної самостійності й відособленості господарюючих суб'єктів, коли підприємства самостійно будують свою політику в сфері оплати праці, вона перетворюється в систему нормативів, що носять суто рекомендаційний характер. У цій якості нормативи можуть знайти застосування на підприємствах будь-яких організаційно-правових форм.