3. Безтарифна система оплати праці

Безтарифна система оплати праці – можливий варіант вдосконалення організації й стимулювання праці. Вона синтезує в собі основні переваги почасової і відрядної оплати праці й забезпечує гнучку ув'язку розмірів заробітної плати з результатами діяльності підприємства й окремих працівників.

Використання даної системи пов'язано з тим, що в умовах ринку з'являється необхідність у перегляді порядку формування фонду оплати праці. Він повинен залежати, перш за все, від обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг), який може змінюватися, а отже, змінюватиметься величина фонду оплати праці.

При безтарифній системі оплати праці заробіток працівника безпосередньо залежить від остаточних результатів діяльності як структурного підрозділу, так і господарюючого суб'єкта в цілому.

За даною системою заробітна плата всіх працівників від керівника до робочого є часткою працівника в фонді оплати праці (ФОТ) залежно від різних критеріїв.

При цьому проводиться ранжирування підрозділів і кожного працівника, виходячи з його кваліфікації й ефективності роботи. Величина заробітної плати кожного працівника залежить від:

• кваліфікаційного рівня працівника;

• коефіцієнта трудової участі (КТУ);

• фактично відпрацьованого часу.

Кожному працівникові надається свій кваліфікаційний рівень. Він визначається як частка від ділення фактичної заробітної плати працівника за минулий період на мінімальний розмір заробітної плати, що склався на підприємстві, за той же період.

Залежно від кваліфікаційного рівня всі працівники розподіляються за кваліфікаційними групами, кількість яких може бути різною.

В основу оцінки кваліфікаційного рівня можуть бути покладені наступні критерії: освіта, професійна кваліфікація, діловитість тощо. Система кваліфікаційних рівнів створює великі можливості для матеріального стимулювання більш кваліфікованої праці, ніж система тарифних розрядів, яка стримує зростання розряду, а отже і заробітної плати. Кваліфікаційний рівень може підвищуватися протягом всієї трудової діяльності.

Розрахунок заробітної плати при безтарифній системі оплати праці визначається в наступній послідовності:

1. Визначається кількість балів, зароблених кожним працівником:

Qб = КР  КТУ  Qг,

де КУ  кваліфікаційний рівень; КТУ  коефіцієнт трудової участі; Qг  кількість відпрацьованих людино-годин.

2. Загальна сума балів, зароблених всіма працівниками підрозділу:

QNб = Qб;

3. Частка фонду оплати праці, що доводиться на оплату одного балу (грн.):

d = ,

де d  частка фонду оплати праці; ФОП  фонд оплати праці.

4. Визначається заробітна плата кожного працівника:

ФОТN = d  Qб

де ФОТN  заробітна плата працівника.

Така система змінює пропорції розподілу ФОП при одному і тому самому кваліфікаційному рівні. Заробіток одних може збільшуватися, а інших  зменшуватися.

Оцінювальним показником роботи господарюючого суб'єкта є обсяг реалізованої продукції (робіт і послуг). Ефективність роботи виявляється через обсяг реалізації. Чим вище обсяг реалізації, тим вище повинна бути заробітна плата. Це особливо ефективно для управлінського персоналу й допоміжних робочих, оскільки ці дві категорії працюючих не так тісно пов'язані з обсягом випуску продукції. Оплата праці даних категорій може здійснюватися через коефіцієнти або відсоток.

Різновидом безтарифної системи оплати праці можна вважати рейтингову систему оплати праці. Вона враховує внесок працівників у результати діяльності підприємства й заснована на пайовому розподілі фонду оплати праці.

Рейтингова система передбачає облік наступних компонентів: освітнього рівня, досвіду роботи, уміння працівника використовувати в конкретній діяльності свої знання і досвід. Трудовий рейтинг визначається добутком трьох коефіцієнтів:

(Рт = До  Кс  Кз),

де До  коефіцієнт освітнього рівня, який зростає пропорційно зростанню знань працівника, від 0,8 до 2,0; Кс  коефіцієнт, що характеризує досвід роботи, значення якого складає від 2 до 4,5, так, щоб понизити плинність кадрів у перші роки роботи і забезпечити щорічний стабільний приріст заробітної плати на певний відсоток;

Кз  коефіцієнт, що характеризує місце працівника в структурі підприємства і відповідає його розряду.

Для того, щоб ув'язати зарплату з результатами праці, визначається ціна рейтингу. Це здійснюється шляхом ділення фонду оплати праці на суму рейтингів всіх працівників. На основі «ціни одиниці коефіцієнта» формується базова заробітна плата. Якщо порівнювати з тарифною сіткою  це мінімальна заробітна плата, встановлена на підприємстві на даний період.

Для поліпшення динаміки виробничого процесу до заробітної плати кожного працівника, отриманої як добуток базової заробітної плати (Бзп) на трудовий рейтинг, вводять три змінних коефіцієнта:

Кп  плановий коефіцієнт, який є пропорційним відсотку виконання планового завдання для робочих і відпрацьованому часу для службовців;

Кяп  коефіцієнт якості праці, який формується на основі стандартів підприємства, що діють;

Кстр  страховий коефіцієнт, що вводиться для створення страхового резерву, необхідного для оплати праці осіб, які поступають на роботу, а також для стимулювання підвищення освіти. Тоді заробітна плата працівника визначатиметься:

Зпл = Бзп  Рт  Кп  Кяп  Кстр.

Трудовий рейтинг враховує потенційні здібності працівника, а решта показників коректує його залежно від внеску працівника в результати роботи підприємства. Система трудового рейтингу враховує особисті характеристики працівника.

Іншим різновидом безтарифної системи оплати праці є контрактна система. Між працедавцем і працівником укладається договір (контракт) на певний термін, у якому обмовляються умови праці, обов'язки сторін, режим роботи, термін дії контракту й рівень оплати праці (у разі розірвання договору  наслідки дострокового розірвання).