- •Історія середніх віків. Семінарські заняття. Семестр і семінар 12. Соціальне і економічне життя середньовічного міста
- •I. Статути паризьких цехів XIII ст.
- •1. Регістри ремесел і торгівлі міста Парижа («Книга ремесел», між 1261 – 1270 роками)
- •Про ювелірів і постановах їх цеху
- •Про виробників олов’яного посуду
- •Про сукноробів
- •II. Юридичні джерела з соціально-економічної історії англійських міст XIV – XV ст.
- •2. Ордонанси брістольських ткачів. 1346 рік
- •1461 І 1462 роки
- •3. Із «Заповітів лондонських купців» XIV – XV ст.. Із заповіту Уільяма де Комбмартина (перша третина xiVст.)
- •Із заповіту Річарда Костянтина (1332 рік)
- •Із заповіту Адама де ля Поля (перша половина xі століття)
- •Із заповіту Річарда Костянтина (1342 рік)
- •Із заповіту Джона де Мокинга де Сомерсета (1347 рік)
- •Із заповіту Джона Уодсока (початок XV століття)
- •Із заповіту Ральфа Холенда (1452 рік)
- •Із заповіту Роберта Дроупа (1482 рік)
- •Із заповіту Вільяма Уайта (1500 рік)
- •Ііі. Статути німецьких ремісників і торговців xі – XV століть
- •4. Статут кельнських бондарів (1397 рік)
- •5. [Шовкопрядильниці Кельна] (1412 – 1413 роки)
- •6. [Міська рада кельна забороняє підмайстрам-чоботарям різні нововведення] (1491 рік)
- •7. Статути крамарів любека й страсбурга (хіv – хv ст.) Статут про Любекських гостей16 (1353 рік)
- •Статут про бюргерів
- •Статут щотижневого ринку в місті Страсбурзі (1491 рік)
- •Про кораблі, які повинні мати писарі
- •Про тих, хто відправляється на кораблі в якості [його] власників
- •Про кораблі, які йдуть у плавання без торговців
- •Про збитки, які можуть бути нанесені товарам на кораблі
- •VIII Про угоду між власниками судна й купцям
- •Про слуг торгівців
- •Про те, що капітани й матроси не можуть покинути корабель поза Дубровником
- •Про те, як матроси повинні завершувати плавання на кораблі
- •XVII Про необхідні витрати на кораблі
- •XVIII Про вибір капітана
- •Про рабів, які йдуть у плавання як матроси
- •Про рабів, які йдуть у плавання як найманці
- •XXII Про термін служби матросів, що закінчиться раніше, ніж буде завершене плавання
- •XXIII Про захворілого матроса, що несе службу із частки прибутку
- •XXVIII Про тих, які побажають розділити прибуток поза Дубровником
- •XXIX Про парасподію [34] , що не повинна бути відділена [від інших товарів]
- •Про перевагу, яку має капітан
- •XXXI Про матросів, узятих у полон
- •XXXII Про те, хто буде схоплений через борги
- •XXXIV Про покору капітанові, яка вимагається від матросів
- •XXXIX Про те, як варто вимірювати товари
- •Про товари, які повинні бути завантажені на корабель по вазі
- •Xlii Про гроші, які перевозяться на кораблі
- •Xlix Про тих, які втратять що-небудь від внесків в энтегу
- •Про тих, які поєднуються в колеганцію [54] для плавання по Адріатичне морю
- •Про тих, хто завантажить на корабель контрабандний товар
- •Про рогадії 54
- •Про стріну 55 й оплату лоцману
- •Lxii Про тих, хто наймає барку на час збору винограду
3. Із «Заповітів лондонських купців» XIV – XV ст.. Із заповіту Уільяма де Комбмартина (перша третина xiVст.)
Уильям де Комбмартин родственнику Генри оставляет столичный жилой дом с хозяйственными постройками и земельным участком и верфь на условии наследования только по мужской линии. В случае отсутствия таковых наследников означенное имущество пусть используется на дела благочестия. Дочерям Элис, Изабелле и Джоанне передает прочее имущество в Лондоне на условии наследования только по мужской линии, в случае отсутствия таковых наследников — названному выше Генри. Жене Маргери оставляет третью часть всех засеянных хлебов в манорах* Олдрентон и Стоукврэвер, [графство] Нортхэмп* тон, и третью часть своего скота...
Із заповіту Річарда Костянтина (1332 рік)
Ричард Константин, суконщик, оставляет 4 лавки в стороне Уэстчипа вместе с домом в приходе* св. Марии и приходе св. Бенедикта сыну Ричарду в пожизненное владение; после его смерти — на дела благочестия. Сэру Джону де Пайерну, ректору* церкви св.Варфоломея, передает некоторые ренты* в приходе св. Стефана де Уолбрук и в приходе Башни св. Марии, а также таверну, называемую «ле Броуэнселд» в Уэстчипе в приходе св. Марии Магдалины, как и ренты в приходе св. Ботольфа, в пожизненное владение; после его кончины — законным наследникам.
Із заповіту Адама де ля Поля (перша половина xі століття)
Адам де ля Поль, торговец рыбой, оставляет посмертные дары церкви св. Михаила и ее служителям; бедным и разных госпиталях и приютах; узникам Ньюгейта, Темпл-бара и пр.
Сыну Вальтеру передает сдаваемые в аренду помещения на Темз-стрит в приходе св. Михаила: остальное — сестре Эми в пожизненное владение, а также двум дочерям Вальтера де Мордона; прочее должно пойти на продажу, вырученные средства от которой предназначены для дочерей этого Вальтера.
Сыну же Вальтеру завещает 160 ф. [фунтов стерлингов*]. Среди прочих товаров ему же оставляет 4 бочонка вайды11, импортируемой из Нормандии и Пикардии, которые для завещателя закупил в Амьене Томас, ученик; Вальтера де Мордона.
Із заповіту Річарда Костянтина (1342 рік)
Ричард Константин, суконщик, сыну Джону оставляет 10 ф. [фунтов*] серебра, помимо 40 ф., завещанных ему Ричардом, отцом данного Ричарда, суконщиком; также 2 серебряных кубка с покрытым эмалью дном, серебряный сосуд для воды, обеденные приборы с изображением св. Иоанна Крестителя и св. Фомы Мученика; также ценный сапфир, серебряное кольцо с драгоценным камнем, рог из слоновой кости, весь скот и урожай в маноре* Хоувиден, гр. Суффолк. Дочерям Маргарет и Элизабет оставляет по 10 марок* серебром и по серебряному блюду. Жене Маргарет — 60 ф. серебром, ее дальнюю спальню, все ее ювелирные украшения, а также все ее сосуды, посуду, утварь из серебра, латуни, железа, дерева, камня и олова, все ее предметы домашнего обихода. Она назначается опекуном детей завещателя, всех их товаров и движимого имущества до тех пор, пока не выйдет замуж вновь... Сыну Ричарду оставляет сдаваемые в аренду помещения в приходе* св. Петра в пожизненное владение; после его смерти означенные помещения пусть отойдут сыну Джону, которому завещатель передает также все прочие сдаваемые в аренду помещения, согласно последней воле Ричарда Константина старшего, отца завещателя.