8.2 Фінансові послуги з перейняття заборгованості

В ринкових умовах поширений розвиток набувають послуги, що пов’язані з перейняттям заборгованості. Такі послуги надають, як правило, банки або крупні фінансові компанії особам, які мають потребу у вільних коштах, володіючи певною сумою заборгованості власних боржників.

До відзначених фінансових послуг належать: негоціація векселя, факторингові та форфейтингові операції (рис. 8.2).

Негоціація векселя передбачає продаж векселя його держателем до закінчення строку оплати.

Банк або фінансова компанія може пропонувати послуги по негоціації векселів, тобто достроковому викупу для забезпечення ліквідності коштів клієнта.

Рис. 8.2 – Фінансові послуги з перейняття заборгованості

При здійсненні відзначеної операції установа, що купує вексель встановлює ціну, яка нижче за суму вказану у векселі. Різниця між ціною купівлі та сумою коштів, що підлягають сплаті за векселем має назву дисконт та становить вартість послуги з негоціації й формує прибуток установи, яка пропонує відзначену послугу. Розмір дисконту залежить від терміну погашення векселю, надійності платника за векселем, величини інфляції та рівня доходу на інвестовані кошти.

Процент дисконту визначається за наступною формулою:

z = 100 - (8.1)

де z – величина дисконту, що виражена у відсотках до номінальної вартості;

d – кількість днів, що залишились до терміну погашення заборгованості;

і – норма доходності за певний період часу, що виражена у відсотках;

Т – кількість днів у встановленому періоді.

В свою чергу розмір дисконту визначається наступним чином:

D = (8.2)

де D – сума дисконту, що являє собою вартість послуги з перейняття заборгованості;

P – номінальна вартість заборгованості.

Таким чином, сума коштів, яку отримає клієнт при використанні послуги з перейняття заборгованості розраховується за наступною формулою:

S = P – D (8.3)

де S – сума коштів, отримана після здійснення операції з перейняття заборгованості.

В сучасних умовах все більше поширення знаходять факторингові і форфейтингові послуги.

Факторинг – це комісійно-посередницька діяльність, пов’язана з поступкою дебіторської заборгованості за реалізовані товари (виконані роботи, надані послуги) і відповідно права одержання платежів за цією заборгованістю.

Світова практика свідчить, що поняття факторингу є дуже широким. Так, під “факторингом” можуть розумітися:

• купівля покупцем (“фактором”) вимоги (“факторинг без регресу”);

• купівля покупцем (“фактором”) вимоги, що супроводжується поручительством продавця (“клієнта”) відносно виконання боржником свого обов’язку (“факторинг з регресом”);

• купівля покупцем (“фактором”) вимоги без повідомлення боржника, що поєднується з договором комісії, за яким продавець вимоги (“клієнт”) зобов’язується здійснити від свого імені дії, направлені на одержання коштів за проданою вимогою, та перераховувати їх фактору (“прихований факторинг”);

• надання кредитором (“фактором”) кредиту позичальнику (“клієнту”) під забезпечення виконання зобов'язання заставою грошової вимоги до третьої особи;

• надання повіреним чи комісіонером (“фактором”) довірителю чи комітенту (“клієнту”) послуг, направлених на одержання заборгованості з боржника. До таких послуг відносять ведення обліку заборгованості, ведення переговорів, виставлення претензій, пред’явлення позовів, представництво в суді, пред’явлення виконавчих листів чи інших виконавчих документів до виконання тощо. Факторинг у цьому значенні може здійснюватися як з відступленням вимоги, так і без нього, а також супроводжуватись або не супроводжуватись кредитуванням клієнта фактором та купівлею останнім частини вимоги.

Зазначимо, що окремого Закону, який би регулював діяльність факторингових компаній в Україні ще не прийнято. Хоча в Верховній Раді дане питання вже кілька разів виносилось до розгляду. Деякі Закони України, що були прийняті у різний час, містять визначення поняття «факторинг» та встановлюють певне регулювання діяльності факторингових компаній. Так, у пункті 6 частини 2 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг визначається як придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, з прийняттям набувачем ризику виконання таких вимог та прийому платежів. За цим визначенням факторинг уявляє собою купівлю-продаж грошових вимог, належних первісному кредитору за поставлені товари чи надані послуги.

Частина 1 статті 350 Господарського кодексу України надається наступне тлумачення: “Придбання банком права вимоги у грошовій формі з поставки товарів або надання послуг з прийняттям ризику виконання такої вимоги та прийом платежів (факторинг) є банківською операцією, що здійснюється на комісійних засадах на договірній основі”. Даним визначенням передбачається здійснення факторингу на комісійних засадах шляхом передачі банком коштів в розпорядження клієнту за плату та надання йому додаткових консультаційних та інформаційних послуг.

Здійснення фінансової діяльності факторинговими компаніями відбувається на підставі укладання договору факторингу. В главі 73 “Факторинг” Цивільного кодексу України відповідно до абзацу першого частини 1 статті 1077 зазначається, що договір факторингу передбачає, що, по-перше, фактор передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, по-друге, що клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника). Перша з цих умов означає, що за договором факторингу має надаватися позика або кредит. Але друга з цих умов є неповною, оскільки не містить можливої підстави відступлення грошової вимоги. Такі підстави зазначені у статті 1084 – грошова вимога може відступатися у зв’язку з її продажем клієнтом фактору або з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Відповідно до частини другої статті 1084 фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов'язання одержати задоволення за рахунок грошової вимоги до боржника. Отже, договір факторингу в частині забезпечення вимог фактора відповідно до статті 572 Цивільного кодексу передбачає заставу грошової вимоги до боржника.

Таким чином, договір факторингу поєднує у собі по-перше, елементи договору позики або кредитного договору, по-друге – елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Договір, який не поєднує таких елементів, не є договором факторингу.

Факторингові послуги з'явились на основі комерційного кредиту, який надається продавцями покупцям у вигляді відстрочки платежу за продані товари. Зміна вимог до розрахунків з точки зору прискорення обороту коштів викликала необхідність для постачальників шукати шляхи рішення проблеми дебіторської заборгованості. Факторинг є порівняно новою ефективною системою покращання ліквідності та зменшення фінансового ризику при організації платежів. Комерційні банки, розвиваючи ці послуги, доповнюють їх елементами бухгалтерського, інформаційного, рекламного, збутового, юридичного, страхового та іншого обслуговування клієнтів.

Перевагами факторингу для клієнта є зменшення кредитного платіжного ризику, своєчасна інкасація дебіторської заборгованості, можливість планувати платіжний оборот, прискорення оборотності оборотного капіталу, покращання кредитоспроможності. Крім того, банки (фактор-компанія) надають своїм клієнтам додаткові послуги (консультаційні, облікові, аудиторські та інші).

За здійснення факторингових послуг їх постачальники стягують з клієнтів комісійну винагороду, величина якої визначається відповідно розміру дисконту при операціях з негоціації векселів.

Форфейтинг – це форми кредитування експортера банком або іншою фінансово-кредитною установою шляхом придбання боргових зобов’язань з визначеним дисконтом. Повернення капіталу банком відбувається завдяки продажу боргових зобов’язань на вторинному ринку.

Форфейтингова послуга полягає у рефінансуванні дебіторської заборгованості по товарному кредиту При наданні відзначеної послуги борг по товарному кредиту трансформується у фінансовий борг перед фінансовою установою.

Вартість форфейтингової операції визначається величиною дисконту, що обчислюється як різниця між номінальною вартістю та ціною купівлі заборгованості.

Форфейтинг є операцією подібною факторингу, але являє собою одноразову операцію, пов’язану з переданням/прийняттям заборгованості. Факторинг передбачає співробітництво між банком (факторинговою компанією) й клієнтом протягом певного періоду часу та вимагає спостереження за діяльністю особи, що передає заборгованість й її боржниками.