- •Оглавление
- •1.1. Виникнення землеустрою (землерозіїоділу) і перші землевпорядні дії
- •1.2. Розвиток землеустрою як науки
- •2.1. Земельно-територіальний ресурс в системі суспільних інтересів і відносини
- •2.2. Земля як товар в ринковій економіці
- •2.3. Соціально-економічний зміст землеустрою
- •3.1. Поняття землеустрою в зарубіжних країнах
- •3.2. Планування використання земель адміністративно-територіальних утворень
- •3.3. Державні, регіональні та муніципальні програми використання та охорони земель
- •3.4. Межування земель
- •3.5. Землеустрій з удосконалення землеволодінь та землекористувань
- •3.6. Внутрігосподарський землеустрій
- •4.1. Формування власності на землю
- •4.2. Землеустрій в умовах ринкової економіки
- •5.1. Мета, характер і зміст сучасного землеустрою
- •5.2. Принципи і завдання землеустрою
- •5.4. Основні поняття і визначення системи землеустрою в Україні
- •5.4. Основні поняття і визначення системи землеустрою в Україні
- •6.1. Вивчення стану земель
- •6.2. Планування використання та охорони земель
- •6.3. Територіальний землеустрій
- •6.4. Внутрігосподарський землеустрій
- •6.5. Зокремлений землеустрій
- •Розділ 7. Особливості сучасного землеустрою
- •7.1. Землеустрій на землях сільськогосподарського призначення
- •7.2. Особливості внутрігосподарського землеустрою в умовах ринкової економіки
- •7.3. Землеустрій в містах та інших населених пунктах
- •7.4. Особливості землеустрою в регіонах, які мають негативні явища при використанні земель
- •Розділ 8. Система землеустрою в Україні
- •8.1. Суть, зміст і структурні елементи системи землеустрою
- •8.2. Основні складові та функції системи землеустрою
- •8.3. Землевпорядне виробництво та його інформаційне забезпечення
- •Розділ 9. Управління системою землеустрою
- •9.1. Державне управління землеустроєм
- •9.2. Впорядкування відносин між учасниками землеустрою
- •9.3. Формування джерел фінансування проведення землеустрою
3.5. Землеустрій з удосконалення землеволодінь та землекористувань
Об'єднання земель (Land Consolidation). Якщо земельно-кадастрові зйомки за рубежем є засобом формування нерухомості, то даний вид землевпорядкування використовується як метод поліпшення нерухомості. У ряді європейських країн консолідація земель проводилася на підставі законів (актів) "Про формування нерухомості", або спеціальних законів з об'єднання земельних ділянок.
Завданням консолідації земель, яка відноситься до територіального землеустрою, є:
1) комасація земель (зведення розміщених в різних місцях ділянок,
даі належать одному власнику в один масив —- парцелу); ' '
,;. ..,2) ліквідація недоліків землеволодіння і землекористування (черезсмужжя, вклинювання, вкраплювання, далекоземелля і т. ін.);
3) укрупнення земельних ділянок за рахунок приєднання поруч розміщених земельних ділянок.
Дані роботи проводилися в Європі, в першу чергу, на землях сільськогосподарського призначення і на лісових угіддях (там, де є приватна власність на ліси). Найбільше інтенсивно ці роботи велися із середини XIX ст. до 30-х років XX ст., коли в Європі відбувалося укрупнення фермерських господарств і ліквідація черезсмужжя. Наприклад, у Швеції до 1920 р. роботи з консолідації земель були проведені на площі 20 млн. га. При цьому, з 287 тис. землевласників переїхали на нові місця, з яких перенесли будинки 83 тис. господарів.
В даний час консолідація земель проводиться в багатьох країнах у досить великому обсязі. Це, насамперед, країни Північної Європи (Швеція, Фінляндія, Норвегія), Польща (південні райони) та ін.
45
Роботи здійснюються на основі спеціальних землевпорядних проектів з консолідації земель. їх розробляють державні або приватні компанії (підприємства), що мають відповідні ліцензії на землевпорядні роботи.
Формування земельних ділянок.
Крім межування і консолідації земельних ділянок проводяться такі землевпорядні дії:
поділ нерухомості (Subdivision);
переформування нерухомості (Transformation);
перепланування земельних ділянок (Reallotment);
формування земельної власності (Real Property Formation);
визначення меж (Delimitation);
винос меж в натуру (Demarcation);
землевпорядні роботи при придбанні земельних ділянок (Land
Acquisition) та ін.
Такі окремі землевпорядні дії необхідні при здійсненні угод із земельними ділянками, розвинутому земельному обігу (купівля-продаж нерухомості, успадкування, дарування, застава частини ділянки тощо). їх виконують землевпорядники, як правило, за кошти земельних власників, якщо держава не втручається в регулювання земельних відносин.
3.6. Внутрігосподарський землеустрій
Першоджерела землеустрою на землях сільськогосподарського призначення витікають з початку XIX ст., коли в Німеччині потрібні були не тільки землеміри (геометри), але і фахівці з землевпорядкування сільськогосподарських земель. Спочатку їх називали культуртехнічними інженерами. Вони мали геодезичні знання і при проведенні земельно-кадастрових зйомок одночасно будували дороги, виносили в натуру осушувальні і зрошувальні канали, планували господарські центри, ділили землю на сівозміни і поля. Ще їх називали "геодезистами, що працюють на користь сільського господарства".
У великих маєтках, поміщицьких господарствах для цих цілей навіть стали розробляти спеціальні проекти "внутрігосподарського" землеустрою, хоча такого терміну в землевпорядному виробництві західних країн немає до цього часу.
В даний час такі проекти перетворилися в землевпорядну документацію, яка розробляється не тільки на одне землеволодіння, але на визначену еколого-ландщафтну структуру, яка включає у свій ареал кілька фермерських господарств. Завдання таких проектів землеустрою, які активно розробляються в Німеччині, Австрії, Угорщині, Чехії, Словаччині й інших країнах — вибрати оптимальні види землекористування, раціональний склад угідь і посівів на основі вимог агрозкології з розміщенням
46
екологічних коридорів, ніш, мікрозаповідників та інших природоохоронних і інженерно-господарських елементів організації території.
Друга частина проектів землеустрою пов'язана зі створенням системи протиерозійних заходів, терасуванням або консервацією земель на основі інженерних розрахунків змиву ґрунтів. Ці проекти розробляються в США і Канаді, Іспанії, Франції, Італії, Болгарії, Румунії, Туреччині та інших країнах.
Займаються ними не тільки землевпорядники, але і фірми, які мають відношення до сільського господарства та його галузей (садівництва, виноградництва, меліорації тощо). У багатьох країнах вони входять в систему підприємств, так званого "Агропроекту", що має у своєму складі землевпорядників, геодезистів, технологів з досвідом роботи в сільському господарстві.
В більшості розвинених зарубіжних країнах організація землеустрою за останні роки має такі загальні риси.
По-перше, велика частина землевпорядних замовлень і, насамперед, державних, розподіляється на конкурсній основі між державними і приватними компаніями. Для цього проводяться тендери, торги, конкурси і т.і.
По-друге, землеустрій, який охоплює великі території і значне число землевласників і землекористувачів, проводиться при участі "промотеров" -осіб або компаній, учасників земельного ринку, які беруть на себе ініціативу здійснення намічених заходів та пошуку інвестицій, які вкладають у здійснення землеустрою або первинний капітал. Промотери (від англ. promoter — засновник, підприємець, що супроводжує) можуть навіть купити землю для здійснення проекту, наприклад, розробити проект, побудувати комунікації, дороги, і потім продати окремі земельні ділянки для індивідуального житлового будівництва тощо.
По-третє, проекти землеустрою все більше розробляються при участі \ під контролем органів державної і місцевої влади під лозунгом "Першочергове служіння суспільним інтересам". В наслідок цього зачіпаються непорушні до цього інтереси приватних земельних власників, здійснюється державне, регіональне і місцеве планування використання земель, зонування території, державне регулювання земельних відносин економічними, правовими й організаційними заходами. и
По-четверте, землеустрій набуває вираженого природоохоронного характеру, у зв'язку з чим проводиться незалежна експериза проектів землеустрою.
Система підготовки землевпорядників в зарубіжних країнах не є аналогічною українській. Там організація підготовки спеціалістів з землевпорядкування і кадастру прив'язана, в основному, до напрямів, які мають спеціальності в галузі геодезії, геоматики, сільського і лісового господарства, економіки майнових відносин, архітектури і будівництва (для землевпорядкування міських земель).
47
У Німеччині, наприклад, фундаментальні наукові дослідження і класичне утворення землемірів зосереджені в університетах, а прикладне професійне землевпорядкування - у вищих спеціальних школах (Fachhochschule) no землевпорядкуванню. Серед вищих навчальних закладів можна відзначити Мюнхенський університет, вищу спеціальну школу у Вюрсбюрзі (Західна Німеччина) і Анхальте (Східна Німеччина).
В Швейцари і Франції землевпорядні справи пов'язані, в першу чергу, з майновими відносинами, тому землевпорядними центрами є економічні і технічні кафедри університетів (Королівського політехнічного в Стокгольмі, Швеція), Паризького і Дижонского університетів, університету м. Ніцца (Франція) та ін. Екологічна спрямованість землевпорядкування вивчається в сільськогосподарському університеті (м. Упсала, Швеція).
У Швейцарії землевпорядників готують федеральні вищі технічні школи в Цюріху і Лозанні, а в Данії - університет м. Алаборга, в Польщі -Політехнічний університет м. Варшави; університет м. Ольштина (раніше сільськогосподарська академія), сільськогосподарські академії м. Вроцлава і м. Кракова. У цих країнах останнім часом розвивається такий напрямок землевпорядкування, як геоматика, орієнтовний на застосування нових інформаційних технологій в сфері землекористування, ГІС і ЗіС - системи.
В Чехії і Словаччині землевпорядні кадри готують будівельні факультети політехнічних вузів, кафедри геодезії, землевпорядкування і меліорації Праги, Броно, Братислави. В Болгари — вищий університет архітектури і будівництва (м. Софія), в Угорщині — факультет геодезії і землевпорядкування Університету лісового господарства і деревообробної промисловості (м Секешфехервар) і будівельний факультет Політехнічного универстета м. Будапешта.
В цілому, в європейських країнах землевпорядкування є спеціалізацією, що починається з 4 і 5 курсів геодезичних спеціальностей. Останнім часом вона розвивається і на спеціальностях інформаційного, економічного, сільськогосподарського і природоохоронного профілів.
У Китаї землевпорядна підготовка спеціалістів зосереджена в аграрних університетах міст Пекіна, Уханя, Панкина, у Монголії — Аграрному університеті м. Улан-Батора і сільськогосподарському інституті м. Дархана, у В'єтнамі — у Ханойському сільськогосподарському інституті.
В США і Канаді чистого землевпорядного профілю, в нашому розумінні, немає. Подібне навчання зосереджене в університетах, які мають грунтові і географічні факультети та кафедри природоохоронного напрямку, економічні і будівельні підрозділи (планування використання земель, ландшафтна архітектура, економіка нерухомості і прикладна геодезія), а також в аграрних університетах (облаштування сільських земель).
Таким чином, підготовка спеціалістів з профілю в зарубіжних країнах розвивається по різних напрямах, забезпечуючи землевпорядникам широту своєї професії.
48