7.3. Землеустрій в містах та інших населених пунктах

Міста й інші населені пункти — це території, що знаходяться під забудовою, площами, вулицями, промисловими зонами, комунікаціями, лісами, парками, скверами, бульварами, водоймами та землями, використовуваними для сільськогосподарського виробництва. На території міст та інших населених пунктів є зони природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, промислового і транспортного призначення. Функціональні завдання цих територій визначені генеральними планами забудови міст і селищ. Зонування міської території регулюється законом України "Про основи містобудування".

У зв'язку з цим, завдання землеустрою в межах границь міст і інших населених пунктів зводяться до проведення землевпорядних заходів разом з містобудівною діяльністю. Землевпорядні і містобудівні документи одного рівня повинні доповнювати один одного.

Землевпорядні роботи в містах та інших населених пунктах включають:

правове зонування міських земель;

проведення інвентаризації земель;

3)             виявлення   територіальних   резервів   і   створення   резервних

земельних фондів;

розробку проектів організації використання земель сіл та селищ;

розробку планів земельно-господарського устрою земель, які не

підлягають забудові або тимчасово не забудовуваних земель;

6)             розробку   проектів   розмежування   земель   права   державної   і

комунальної власності;

7)             встановлення і закріплення в натурі (на місцевості) меж населених

пунктів;

формування   земельних  ділянок  як  об'єктів   нерухомості   при

наданні (продажу), вилученні (викупі), здійсненні угод;

встановлення обмежень і обтяжень (сервітутів) у використанні

земель;

10)           складання   спеціальних   тематичних   карт   (атласів)   стану   і

використання земель.

Плани земельно-господарського устрою міст, селищ і правового зонування міських земель повинні розроблятися, як правило, одночасно з генеральними планами міст і селищ.

Проекти землеустрою землеволодінь та землекористувань передують проектам планування частин міських та інших поселень, проектам Забудови кварталів мікрорайонів та інших елементів планувальної структури населених пунктів і є підставою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

101

7.4. Особливості землеустрою в регіонах, які мають негативні явища при використанні земель

Досвід проведення землевпорядного проектування показав, що в регіонах з розвитком негативних явищ або процесів деградації земель (водна і вітрова ерозія ґрунтів, підтоплення, заболочування, висушення, засолення, опустинювання, забруднення відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами й ін.) найчастіше можуть виявитися неприйнятними землевпорядні рішення, одержувані з використанням традиційних методів проектування. В таких випадках в основі проектів територіального і внутрігосподарського землеустрою, планування використання земель повинна лежати агроекологічна оцінка території, придатність земель для ведення сільськогосподарського виробництва, лісового господарства, будівництва й інших цілей.

Землеустрій, який базується на екологічних вимогах, повинен забезпечувати компроміс між економікою й екологією, що дозволить на взаємно вигідних умовах розвивати виробництво.

В регіонах з негативними явищами при використанні земель повинні проводитися наступні роботи:

1)             проведення спеціальних обстежень земель з метою вивчення й

оцінки негативних процесів для складання тематичних карт (атласів);

оцінка   агроекологічних   властивостей   земель   і   екологічної

стабільності територій;

визначення   особливого   режиму   й   умов   землекористування

шляхом складання чергових карт земель, обмежених у використанні й

обтяжених правами інших осіб (сервітутів);

4)             розробка схем захисту земель від деградації, їх консервації та

відновлення;

5)             розробка   системи   заходів   щодо   збереження   і   поліпшення

природних  ландшафтів,  відновлення  і   підвищення  родючості  грунтів,

захисту земель від ерозії, зсувів, селів, підтоплення, вторинного засолення

і заболочування, опустинювання, забруднення  відходами виробництва,

хімічними і радіоактивними речовинами;

6)             організація    території    сільськогосподарських    підприємств,

селянських та фермерських господарств на еколого-ландшафтній основі з

впровадженням    ґрунтозахисних,   природоохоронних   і    меліоративних

комплексів.

При проведенні агроекологічної оцінки земель виділяються агроекологічно однорідні території, і на цій базі встановлюється придатність територій для сільськогосподарського виробництва, ведення лісового господарства, здійснення будівництва, використання їх для інших цілей.

102