Підсумкові тести.

1. До класу β-лактамних антибактеріальних препаратів відносять:

   1. пеніциліни;

   2. цефалоспорини;

   3. карбапенеми та монобактами;

   4. макроліди;

   5. фторхінолони.

2. До групи інгібіторзахищених пеніцилінів відносять:

   1. ампіцилін+сульбактам;

   2. амоксіцилін+клавуланат;

   3. карбеніцилін;

   4. всі вище перераховані групи;

   5. ні одна з вищеперерахованих груп.

3. Основним представником цефалоспоринових препаратів І покоління є:

   1. цефазолін;

   2. цефуроксім;

   3. цефтріаксон;

   4. цефепім;

   5. ні один з перерахованих препаратів.

4. Основним представником цефалоспоринових препаратів ІІ покоління є:

   1. цефазолін;

   2. цефуроксім;

   3. цефтріаксон;

   4. цефепім;

   5. ні один з перерахованих препаратів.

5. Основним представником цефалоспоринових препаратів ІІІ покоління є:

   1. цефазолін;

   2. цефуроксім;

   3. цефтріаксон;

   4. цефепім;

   5. ні один з перерахованих препаратів.

6. Основним представником цефалоспоринових препаратів IV покоління є:

   1. цефазолін;

   2. цефуроксім;

   3. цефтріаксон;

   4. цефепім;

   5. ні один з перерахованих препаратів.

7. Цефалоспоринові препарати 1 покоління найбільш активні у відношенні до:

   1. грампозитивних мікроорганізмів;

   2. грамнегативних мікроорганізмів;

   3. внутрішньоклітинних мікроорганізмів;

   4. синьогнійної палички;

   5. вірусів.

8. Найбільшою активністю по відношенню до грамнегативних мікроорганізмів серед цефалоспоринів володіють:

   1. цефазолін;

   2. цефуроксім;

   3. цефтріаксон;

   4. цефтазидім;

   5. всі володіють однаковою активністю.

9. Найбільшою активністю по відношенню до синьогнійної палички (Р.aeruginosa) володіють:

   1. цефазолін;

   2. цефуроксім;

   3. цефтріаксон;

   4. цефтазидім;

   5. всі володіють однаковою активністю.

10. Серед перерахованих антибіотиків до макролідних відносять:

    1. азітроміцин;

    2. кларітроміцин (фромілід);

    3. мідекаміцин (макропен);

    4. всі вище перераховані;

    5. ні один з вище перерахованих.

11. Найбільшою активністю по відношенню до Н.influenzae, M.pneumoniae, Ch. рneumoniae володіють:

    1. цефазолін;

    2. кларітроміцин (фромілід);

    3. ампіцилін;

    4. цефтріаксон;

    5. гентаміцин.

12. До антибактеріальних препаратів групи фторхінолонів відносять:

    1. ципрофлоксацин (ципрінол);

    2. пеніцилін;

    3. левоміцетин;

    4. азитроміцин;

    5. ванкоміцин.

13. Якщо встановлено, що позалікарняна пневмонія викликана Micoplasma pneumoniae, то антибактеріальні препарати якої групи найбільш доцільно призначати?

    1. напівсинтетичні амінопеніциліни;

    2. захищені амінопеніциліни;

    3. аміноглікозиди;

    4. макроліди;

    5. цефалоспорини ІІ покоління.

14. Які з перерахованих антибактеріальних препаратів найбільш активно концентруються внутрішньоклітинно:

    1. ампіцилін;

    2. цефазолін;

    3. фромілід;

    4. цефтриаксон;

    5. зінацеф.

15. Для емпіричної терапії госпітальної пневмонії слід надавати перевагу:

    1. цефалоспоринам I покоління;

    2. цефалоспоринам III покоління;

    3. ципрофлоксацину (ципринолу);

    4. макролідам;

    5. пеніциліну.

16. ”Ступенева”антибактеріальна терапія це та, при якій:

    1. після ін’єкційної форми антибіотика (при певних клінічних показаннях) хворий переводиться на прийом його per os;

    2. доза антибіотика, що приймається per os, зменшується поступово з максимально необхідної до мінімально можливої;

    3. хворий приймав антибіотик per os, результат був задовільний і хворому рекомендовано цей же антибіотик приймати в/м або в/в;

    4. все вищенаведене може називатись “ступеневою терапією”;

    5. все вищенаведене не може називатись ступеневою терапією, а називається терапією переключення.

17. Метою “ступеневої терапії” є:

    1. досягнення максимального терапевтичного ефекту при мінімізації витрат;

    2. створення максимального комфорту для хворого;

    3. запобігання формування ранніх алергічних реакцій;

    4. запобігання формування резистентності до антибіотиків;

    5. профілактика внутрішньолікарняних ускладнень.

18. Що з перерахованого відносять до механізмів набутої антибіотикорезистентності?

    1. Порушення проникнення препарату всередину збудника;

    2. Ферментативну інактивацію антибіотика;

    3. Зменшення ефективності цитоплазматичного транспорту антибіотика до мішені дії;

    4. Формування “метаболічного шунту”;

    5. усі перераховані механізми.

19. Якщо призначаення антибіотика з приводу пневмонії, навіть у максимально високих дозах не призводить до позитивного клінічного ефекту, то слід вважать, що:

    1. має місце резистентність мікроорганізму до призначеного антибіотика;

    2. має місце низька біодоступність антибактеріального препарату;

    3. має місце низька абсорбія препарату;

    4. всі вищеназвані стани;

    5. ні один з вищеназваних станів.

20. Чутливий мікроорганізм - це той:

    1. ріст, розвиток якого зупиняється при отриманні терапевтичної концентрації антибіотика в крові та має місце добрий терапевтичний ефект.

    2. ріст, розвиток якого зупиняється за мінімальної терапевтичної концентрації антибіотика у крові.

    3. ріст якого припиняється через 48-72 години після введення добових доз антибіотика.

    4. всі вище наведені формулювання вірні.

    5. ні одне з вищенаведених формулювань не вірне.

21. Перехресна резистентність мікроорганізмів це та, що має місце:

    1. серед антибіотиків одного хімічного класу, наприклад, до кількох представників аміноглікозидів або фторхінолонів;

    2. серед антибіотиків різних хімічних класів, наприклад, до пеніцилінів та до макролідів;

    3. серед антибіотиків та антисептиків;

    4. серед антибіоиків та сульфаніламідів;

    5. всі вище наведені формулювання вірні.

22. Які збудники вивільняють β-лактамази поширеного спектру дії, що є ознакою полірезистентності мікробів?

    1. Enterobacteriacae;

    2. E. coli;

    3. P. aeruginozae;

    4. Усі перераховані збудники.

23. Яка група антибіотиків є предметом вибору при пневмонії, якщо збудником є метицилінрезистентний стафілокок?

    1. Пеніциліни;

    2. Аміноглікозиди;

    3. Глікопептидні антибіотики;

    4. Цефалоспорини;

    5. Макроліди.

24. Яка флора є найбільш “злоякісною” з позицій антибактеріальної терапії (має полірезистентні штами, в яких присутні гени резистентності різних механізмів)?

    1. S. pneumoniae;

    2. H. influenzae;

    3. K. pneumoniae;

    4. E. faecium;

    5. Усі перераховані вище.

25. Які збудники є внутрішньоклітинними мікроорганізмами, що спричиняють інтерстициальні пневмонії?

    1. пневмоцисти, хламідії, мікоплазми;

    2. Пневмококи, стрептококи, стафілококи;

    3. Кишкова паличка, протей;

    4. Усі перераховані збудники.

ПНЕВМОНИИ

Тестові завдання