2.5. Основні монетні номінали Стародавнього Риму

У Римі перші монети відливали у формах.

Першим запропонував робити зображення на грошах цар Сервій Тулій.

Карбування легких і зручних монет почалося в Римі лише в середині III ст. до н. є.

Основними монетними номіналами в Римі були бронзовий ас, срібні сестерції і денарій.

Наприкінці періоду республіки та в період імперії значно розширилися торгові відносини зі східними країнами - Іраком, Середньою Азією, Індією та Західною Азією.

Індійські та східно-азійські товари оплачувалися в основному дзвінкою монетою, що призводило до витоку золота за межі імперії.

В епоху імперії в обіг було введено золоту монету – ауреус.

Інший золотий номінал - квінарій було введено в обіг одночасно з ауреусом. Золотий квінарій використовували в основному для розрахунків з армією.

Однією з найпоширеніших монет у Римському Середземномор'ї був срібний денарій, оскільки держава постійно контролювала вміст срібла в монетах.

Мідна монета використовувалася переважно для місцевого обігу.

Процес карбування монет контролювала держава.

За Юлія Цезаря монетне виробництво перетворилося на самостійну галузь господарства. Монетну справу очолював прокуратор, який підпорядковувався міністрові фінансів.

Найдавнішим відомим людству державним актом про переслідування грошових фальсифікаторів важається "Закон про підробку монет" імператора Корнелія (IV ст. до н. є.). Згідно з цим законом, додавання в золото інших малоцінніх речовин і підробка срібної монети каралися вигнанням винного за межі батьківщини.

Розвиток сільського господарства сприяв у VI—III ст. до н. е. активізації ремесел і торгівлі.

Найбільшими торговими центрами були Сиракузи, Тарент, Популонія, Адрія, Спіна. Однак центром торгового життя залишався Рим.

Перший монетний двір — підприємство, де карбували монети, було засновано при храмі Юнони Монети. Звідси, до речі, і пішов термін "монета".

Спочатку користувалися грецькими монетами, а з другої половини IV ст. до н. е. появилися римські монети.

Інтенсифікація торгівлі сприяла розвитку грошового обігу.

Римські срібні монети — динарій і сестерцій — стали основною валютою Середземномор'я.

Функціонування різних грошових систем, різноманітність золотих, срібних і бронзових грошей сприяли розвитку міняльної справи, лихварства (міняйл називали аргентаріями, вони стежили за грошовим курсом, перевіряли справжність монет, проводили обмін грошей і надавали позики).

2.6. Монети римсько-сарматського періоду на території сучасної України

У І ст. н. є. грошовий обіг активно функціонував на всій причорноморській території сучасної України.

У грошовому обігу Північного Причорномор'я активно брали участь монети Римської імперії та її провінцій.

У II ст. н. є. карбувати монети в містах Ольвії та Херсонесі

У грошовому обігу перебували римські денарії.

У першій чверті III ст. під вплив Римської імперії потрапляють Ольвія і Херсонес і починають карбували монети з портретами римських імператорів.

Загальна криза античної системи збільшилася в Північному Причорномор'ї спустошливим набігом гунів у 80-х роках IV ст.

Історія грошового обігу та банківської справи на українських землях відображає загальні закономірності виникнення і розвитку грошового господарства епохи античності, насамперед стародавніх Греції та Риму.

Однак разом із загальними тенденціями їй характерні свої особливості, зумовлені такими обставинами:

— по-перше, виникнення перших грошей і банківської справи відносять до міст-колоній у Північному Причорномор'ї, що були сформовані під впливом давньогрецької держави, а згодом потрапили під владу Риму;

— по-друге, на українських землях не було єдиного державного формування, яке здійснювало б єдину грошову політику та формувало умови для розвитку банківництва;

— по-третє, спостерігалися значні відмінності в розвиткові південних і північних територій українських земель, що не сприяло забезпеченню стабільності грошового господарства.

Історії відомо 75 таких поселень на берегах Чорного моря.

Найвідомішими з них на півдні України були Березань, Ольвія, Тира, Тирітака, Німфей, Кіммерик, Херсонес, Феодосія.

Ставши осередками торговельного обміну, ці міста-колонії швидко зростали і в VI—IV ст. до н. є. досягли найбільшого розквіту.