Державна політика у сфері господарювання

27

Важливою формою державного контролю за процесом формування та виконання програм економічного і соціального розвитку є відповід­ні постанови Верховної Ради України, що приймаються за результатами слухань інформації Кабінету Міністрів України (КМУ) про діяльність КМУ щодо розробки і виконання тих чи інших державних програм.

Одним із визначальних факторів успішного демократичного рефор­мування українського суспільства, становлення в Україні правової держави, конкурентноздатної ринкової економіки, забезпечення гаран­тованої реалізації прав і свобод громадян є проведення ефективної правової політики

Зміст правової політики становить вибір пріори­тетів, формування моделей розвитку правової системи, суспільства в цілому.

Серед форм реалізації правової політики найчастіше виокрем­люють:

доктринальну (в її межах визнаються керівні принципи усіх етапів правового регулювання);

правозахисну (охорона та захист прав громадян, різних форм власності, правопорядку в цілому);

правотворчу (стрижень якої становить законодавча форма);

правозастосовну (зазна­чена форма втілюється в правозастосовних актах, що мають відповіда­ти нормативним приписам);

правове забезпечення функціонування держави та її органів (створення оптимальних умов їх діяльності, наді­лення їх певним обсягом повноважень, необхідних для виконання по­кладених на них функцій) та ін.

Засобами реалізації правової політики у сфері господарювання — є сукупність усіх господарсько-правових засобів, що залучаються до впо­рядкування господарських відносин, утвердження та підтримання суспільного господарського порядку.

Використання зазначених засобів має відбуватися в контексті чіткого визначення пріоритетів державної політи­ки, яка не може засновуватися на суперечливих, взаємовиключних прин­ципах (інакше вона буде непослідовною та малоефективною). На сьогодні у деяких нормативно-правових актах відбито принципи державної полі­тики в різних сферах господарської діяльності, які служать загальними орієнтирами правового регулювання господарської діяльності.

Так, згідно із ст. 5 Закону України «Про електроенергетику»1 від 16 жовтня 1997 р. державна політика в електроенергетиці базується на принципах: державного регулювання діяльності в електроенергетиці; створення умов безпечної експлуатації об’єктів електроенергетики; забезпечення раціонального споживання палива та енергії; дотримання єдиних державних норм, правил і стандартів усіма суб’єктами відносин, пов’язаних з виробництвом, переданням, постачанням і використанням енергії; створення умов для розвитку і підвищення технічного рівня електроенергетики; підвищення екологічної безпеки об’єктів електро­енергетики; забезпечення захисту прав та інтересів споживачів енергії; збереження цілісності та забезпечення надійного й ефективного функ­ціонування об’єднаної енергетичної системи України, єдиного диспет­черського (оперативно-технологічного) управління нею; сприяння розвитку конкурентних відносин на ринку електричної енергії; забез­печення підготовки кадрів високої кваліфікації для електроенергетики; створення умов для перспективних наукових досліджень; забезпечення стабільного фінансового стану електроенергетики; забезпечення від­повідальності енергопостачальників і споживачів; сприяння розвитку вітроенергетики як екологічно чистої та безпаливної підгалузі енерге­тики шляхом оплати вітровим електростанціям всієї виробленої ними електричної енергії в повному обсязі у грошовій формі, без застосуван­ня будь-яких видів заліків погашення заборгованості по розрахунках за електроенергію.