8.5. Грибкові та паразитарні захворювання шкіри

Збудниками захворювань шкіри, волосся та нігтів можуть бути не лише бактерії, а й мікроскопічні грибки.

Передача збудників грибкових захворювань здійснюється від хворої людини або тварини, а також через предмети хворого: головні убори, рукавиці, білизну, іграшки, книги, гребінці, ножиці, машинки для стрижки волосся тощо. Зараженню грибками сприяють подряпини, ранки, тріщини та інші пошкодження шкіри, ослаблення імунної системи, ендокринні порушення, підвищена температура та вологість повітря. Здорова та чиста шкіра перешкоджає проникненню грибків у її нижні шари.

Трихофітія (стригучий лишай) є найбільш поширеним грибковим захворюванням дітей, яке уражає шкіру, волосся та нігті.

На шкірі, найчастіше всього обличчя, шиї і рук, утворюються різко обмежені рожево-червоні плями, які сверблять, збільшуються до периферії і зливаються між собою. Зворотний розвиток їх іде від центру й супроводжується злущуванням.

На голові ушкоджується як шкіра, так і волосся. Грибки проникають у волосяні мішечки, а звідти у волосся, яке втрачає свій блиск, стає матовим, легко ламається. Шкіра ураженої частини голови покривається сірувато-білими лусочками.

При ураженні нігтів у їх товщі утворюються сіруваті або жовтуваті плями. Нігті втрачають свій блиск, стають ламкими, розшаровуються.

При своєчасному і правильному лікуванні трихофітія повністю проходить, а ріст волосся в уражених місцях відновлюється.

Дитину, хвору або з підозрою на трихофітію, потрібно негайно ізолювати. Всім дітям, контактним з хворим, провести обстеження і огляд лікарем.

Короста – хвороба, зумовлена проникненням під верхній шар шкіри рук, ніг, а іноді і тулуба коростяного кліща. Зараження коростою виникає при тісному контакті з хворими, їх одягом, білизною, іграшками.

Запліднена самка кліща під верхнім шаром шкіри робить звивисті ходи і протягом усього свого життя (6-8 тижнів) відкладає до 50 яєць, які дозрівають через 3-4 дні. Із яєць вилуплюються личинки, які просвердлюють шкіру і виходять на її поверхню, укуси личинок спричиняють свербіння і розчухування. Іноді при цьому може попадати вторинна інфекція, найчастіше гнійна. Найулюбленішими місцями коростяного кліща є кисті рук, шкіра між пальцями, на згинальних поверхнях суглобів, внизу живота.

Хворого коростою негайно ізолюють від оточуючих. Усі його речі (натільна і постільна білизна, рушники) кип'ятяться, а ковдра, матрац, подушка, верхній одяг підлягають хімічній дезінфекції або провітрюються протягом 10-12 днів. Хворі допускаються в дитячий колектив тільки після повного видужання.

Профілактика корости полягає у дотриманні правил особистої гігієни, регулярній зміні постільної та натільної білизни, своєчасному виявленню та ізоляції хворих.

9. Дитячі інфекційні захворювання та Їх профілактика

9.1. Особливості інфекційних захворювань

Інфекційні хвороби виникають внаслідок проникнення в організм людини хвороботворних (патогенних) мікроорганізмів (вірусів, бактерій, грибків та ін.) через контакт з хворою людиною чи твариною. В організмі патогени швидко розмножуються і внаслідок життєдіяльності виділяють отруйні речовини (токсини), які, пошкоджуючи клітини і тканини, викликають ознаки хвороби.

Організм людини має ряд властивостей, які захищають його від хвороботворних мікроорганізмів: здорова шкіра, слизові оболонки дихальних шляхів з війчастим епітелієм, який механічно затримує мікроби на своїй поверхні, шлунковий та кишковий соки, хімічні речовини, які виділяє шкіра і слизові оболонки (лізоцим). Коли хвороботворні фактори (патогени) долають захисні бар'єри і проникають в організм, то в ньому виникає імунна реакція, яка полягає у виробленні специфічних захисних речовин (антитіл), які нейтралізують патогенні мікроорганізми, а також у фагоцитозі (поглинання мікробів одним із видів лейкоцитів – лімфоцитами).

Розрізняють вроджений та набутий імунітет.

Вроджений імунітет є спадковим. Наприклад, людина не сприйнятлива до чуми великої рогатої худоби. Набутий імунітет виникає в результаті перенесеної інфекційної хвороби або вакцинації Він здатен захищати людину роками і навіть усе життя.

Гострі інфекційні захворювання мають циклічний перебіг з послідовними періодами: інкубаційний (прихований), початковий, розвитку хвороби, згасання та заключний.

Інкубаційний період починаєтеся з моменту проникнення збудника і закінчується появою перших ознак хвороби. Кожна інфекційна хвороба має певну тривалість цього періоду. Під час інкубаційного періоду збудник розмножується, причому утворюються і нагромаджуються токсичні продукти, а організм перебудовується.

Початковий період, або період передвісників, характеризується появою перших невизначених проявів хвороби (нездужання, загальна слабкість, головний біль, погіршення апетиту тощо). Тривалість цього періоду 1-4 дні.

Період розвитку хвороби характеризується комплексом симптомів, які з'являються у певній послідовності.

У період згасання клінічні симптоми хвороби поступово слабшають.

Протягом заключного періоду відновлюється нормальний функціональний стан організму. Одужання може тривати іноді досить довго. Це враховують при допуску працівників дитячих закладів до роботи, а дітей – до їх відвідування.

Джерелом інфекції є заражена людина чи тварина (хворі та носії). Важливим джерелом більшості інфекційних хвороб є хвора людина з клінічно вираженою, стертою або нетиповою формою хвороби. Велику епідеміологічну роль відіграють носії. Розрізняють ранніх носіїв (вони виділяють збудник в інкубаційному періоді), носіїв у заключному періоді їх захворювання і так званих здорових носіїв. Після деяких інфекційних хвороб збудник може виділятися досить довго: місяцями, навіть роками (хронічні носії).

Шлях зараження специфічний для кожної інфекційної хвороби. При інфекційних хворобах, збудники яких виділяються з організму здебільшого з секретом слизових оболонок носа, глотки та верхніх дихальних шляхів, зараження відбувається повітряно-краплинним шляхом. Збудник може передаватися і при безпосередньому спілкуванні здорової людини з джерелом інфекції, тобто контактним шляхом. Наприклад, дифтерія, скарлатина можуть передаватися при поцілунку (прямий контакт). Передача інфекції через заражені об'єкти навколишнього середовища (непрямий контакт) можлива, коли збудникам властива стійкість у середовищі. Харчовий шлях (через воду, їжу, перенесення мухами) характерний для групи кишкових інфекцій (сальмонельоз, дизентерія, вірусний гепатит А). При багатьох інфекційних хворобах передача збудника здійснюється різноманітними членистоногими (комахами, кліщами та ін.).

При кишкових інфекціях зростання епідемічної кривої спостерігається в літньо-осінній період, при повітряно-краплинних – в осінньо-зимовий. Крім сезонних коливань, дитячі повітряно-краплинні інфекції характеризуються періодичністю епідемій (кір – через 3-4 роки, дифтерія – через 7-10 років, коклюш – через 2-5 років).