4.2. Хвороби органів дихання та їх профілактика

Гострий риніт (нежить) - запалення носової порожнини. Гостра нежить у дітей спостерігається при грипі, катарі верхніх дихальних шляхів, при корі, дифтерії, сінній лихоманці; хронічний нежить – при вродженому сифілісі та золотусі.

Основні ознаки риніту: незначне підвищення температури тіла, нездужання, чхання, втрата апетиту, водянисті виділення із носа, закупорка носа, нічний храп, кашель, зниження нюху. Слизова оболонка носа червона, покрита прозорою слиззю. На другий-третій день виділення стають слизисто-гнійними, а загальні прояви поступово зменшуються. Виділення зникають і відновлюється прохідність носа на 5-7 день.

При гострій нежиті можуть виникати ускладнення: запалення середнього вуха (отит), гортані (ларингіт), бронхів і трахеї (бронхіт, трахеїт) і носових пазух.

Профілактика ринітів зводиться до правильного режиму, харчування і поступового загартовування організму дитини.

Задній риніт, або ринофарингіт. Процес локалізується в задній частині носових ходів, в основному у носоглотці. Основними ознаками є утруднення дихання, підвищення температури тіла, гугнявість, кашель, зміна загального стану, а також збільшені, а іноді хворобливі лімфатичні вузли. При огляді зіва виявляють почервоніння задньої стінки і наявність слизу, що звисає через м'яке піднебіння. При цій формі захворювання температура тримається тиждень, але потрібно пам'ятати, що ринофарингіт може бути початковою ознакою таких захворювань, як кір, коклюш, епідемічний менінгіт.

Профілактичні заходи зводяться до правильного гігієнічного і дієтичного режиму, дихання свіжим повітрям, загартовування організму.

Аденоїди – розростання мигдаликів носової частини горла внаслідок їх запалення. Захворювання спостерігається найчастіше у дітей віком від 3 до 10 років, проте може бути як у перші роки життя, так і після періоду статевого дозрівання. Запалення мигдаликів часто виникає як наслідок інфекційних хвороб (кір, скарлатина, дифтерія, грип тощо).

Порушується носове дихання. У надмірній кількості виділяється світлий або зеленуватий слизистий секрет, що заповнює носові ходи та стікає в носоглотку. Слизова оболонка носа запалена. Рот постійно відкритий, нижня щелепа відвисає, з куточків рота тече слина, тобто обличчя дитини набуває своєрідного вигляду, що одержав назву "аденоїдне обличчя". Діти сплять з відкритим ротом, сон їх неспокійний і часто супроводжується голосним хропінням. Через недосипання вони встають в'ялими та апатичними. Розростання мигдаликів супроводжує зниження слуху, особливо під час нежиті. Змінюється та затримується розвиток мовлення, голос набуває гугнявого відтінку.

У дітей часто порушується діяльність травного каналу, виникає головний біль, розвивається анемія, нічне нетримання сечі, спазми гортані, астматичні приступи тощо.

Основним способом лікування є хірургічне видалення аденоїдних розростань, проте вони можуть у частини хворих відновитися. Запобігти захворюванню можна шляхом підвищення опірності організму за допомогою загартовування.

Гострий ларингіт – запалення гортані. Захворювання частіше виникає при респіраторних вірусних інфекціях, корі, дифтерії, нерідко є і самостійним захворюванням, що виникає в результаті переохолодження або перенапруги голосових зв'язок. Ознаками ларингіту є підвищення температури тіла, нездужання, гавкаючий кашель, лоскотання в горлі, біль при ковтанні, хриплий, сиплий голос, іноді може бути втрата голосу. Поступово кашель стає вологим із виділенням мокроти.

Необхідно подбати про достатню вологість повітря в приміщенні, давати дитині теплий напій і берегти її голос.

Гострий бронхіт (запалення бронхів) – одне із частих захворювань органів дихання у дітей.

За походженням розрізняють бронхіти: 1) інфекційні (вірусні, бактеріальні, вірусно-бактеріальні); 2) зумовлені дією фізичних і хімічних факторів: 3) змішані (поєднання інфекцій і фізичних та хімічних факторів); 4) не виясненої природи.

Захворювання починається гостро. У дитини підвищується температура, змінюється загальний стан, погіршується самопочуття, сон і апетит, може бути нежить, біль у горлі при ковтанні, біль за грудиною і між лопатками. З'являється сухий кашель. Через декілька днів сухий кашель змінюється вологим, починає відокремлюватися мокрота.

Профілактичні заходи при бронхіті зводяться до загартовування організму й оберігання дитини від інфекційних захворювань.

Гостра пневмонія частіше зустрічається в ранньому дитячому віці – в період від 6 місяців до 3 років. Причина пневмонії інфекційна (різні види бактерій та вірусів). Гостра пневмонія у дітей розвивається, як правило, на фоні гострого респіраторного захворювання.

Існує ряд ознак, за якими можна запідозрити запалення легень у дитини, хворої на гостре респіраторне захворювання: тривалість підвищеної температури, задуха (збільшення частоти дихання), скрипуче дихання.

Середня тривалість пневмонії 2-3 тижні. Своєчасне лікування скорочує тривалість захворювання.

Дітей з гострою пневмонією лікують в умовах стаціонару. Лише легкі і середньотяжкі форми лікують амбулаторно при умові суворого дотримання всіх рекомендацій лікаря і сприятливому мікрокліматі.

Профілактичні заходи при пневмонії полягають у правильному харчуванні, загартовуванні й оберіганні від гострих інфекційно-запальних захворювань.

При підозрі необхідно своєчасно виявити ознаки хвороби, ізолювати її та звернутися до лікаря.