Біодоступність і біоеквівалентність лікарських засобів

При внутрішньосудинному введенні лікарська речовина повністю попадає в кровяне русло. При пероральному, внутрішньом’язевому, підшкірному введенні вона повинна пройти через ряд біологічних мембран клітин (слизова оболонка шлунку, печінки, м’язів і т.п.) і тільки частина її попадає в системний кровоток. Дія препарату переважно залежить від цього поазника, який характеризує біодоступність лікарського засобу. При внутрішньовенному введенні біодоступність дорівнює 100%. При інших шляхах введення (навіть при внутрішньом’язевому та підшкірному) вона майже ніколи не досягає 100%. На біодоступність лікарського засобу впливають шлях введення препарату, індивідуальні особливості організму хворого, стан шлунково-кишечного тракту, серцево-судинної системи, печінки, нирок, а також біофармацевтичні фактори (лікарська форма, її склад, особливості технології виробництва препарату). Останні особливо важливі при застосуванні лоікарських засобів всередину (ентерально) у вигляді таблеток, капсул. Як правило, допоміжні речовини, що входять до складу препарату, індиферентні і не проявляють яку небуть фармакологічну дію, але іноді вони впливають на біодоступність препарату. Для пресування таблеток і заповнення капсул використовують речовини, які можуть негативно вплинути на швидкість розчинення діючої сполуки. Розчиненню лікарських речовин може перешкоджати низька диспергуюча здатність частинок наповнювача, а їх дезагрегації сприяють поверхнево-активні або інші сполуки, що впливають на електростатичні властивості частинок. Технологія грануляції порошків на фармацевтичних заводах також впливає на характер вивільнення діючої речовини з лікарської форми. Важливе значення для біодоступності препаратів мають також і склад покриття таблеток і капсул.

Завдання для самостійної роботи

Завдання № 1. Розрахуйте яка частина дози залищиться у тілі після в/в введення прімідону у дозі 5000 мг, якщо період напіввиведення становить 8 год, а час, який минув після введення склада 48 год.

Завдання № 2. Вирахувати період гнапіввиведення препарату, якщо через 4 год у тілі залишилось 45% від введеної дози.

Завдання № 3. Розрахувати нирковий кліренс та проаналізувати стан нирок для:

а) хворого масою 65 кг, віком 45 років, якшо концентрація креатиніну у крові становить 1,9мг/100мл;

б) хворого масою 90 кг, віком 35 років, якшо концентрація креатиніну у крові становить 0,0796ммоль/л.;

в) дівчинки віком 12 років, ростом 150 см, масою 35 кг, якшо концентрація креатиніну у крові становить 0,125ммоль/л.

Завдання № 4. Для лікування артеріальної гепертензії хворий віком 55 років, масою 75 кг, приймає каптопріл у дозі 50 мг 3 рази на день. Період напіввиведення препарату 4 год. При проведенні аналізу крові у хворого виявлено, що рівень креатиніну у плазмі крові становить 2,3мг/100мл. Дайте рекомендації щодо частоти застосування препарату.

Завдання № 5. Розрахувати підтримуючу дозу гентаміцину для лікування інфекційної пневмонії жінки віком 87 років, масою тіла 63 кг з нормальною функцією нирок. t_1/2 = 2 год. Насичуюча доза становить 2,5мг/кг. Дайте рекомендації щодо частоти застосування препарату.

Завдання № 6. Розрахувати насичуючу дозу ізоніазиду для лікування туберкульозу у хворого віком 50 років, масою 70 кг з нормальною функцією нирок, якщо підтримуюча доза становить 5мг/кг, а t_1/2 = 1 год.

Завдання № 7. Розрахувати насичуючу та підтримуючу дозу дигітоксингу для лікування серцевої недостатності хворої віком 60 років, масою 75 кг з нефропатією (рівень креатину — 0,198ммоль/л), якщо середньостатистична підтримуюча доза становить 20мг/кг, а перід напіввиведення — 5 діб.