- •43 Фармакокінетика
- •Тема № 1. Загальна фармакокінетика
- •Фото 1-3. Техніка роботи з піддослідною твариною.
- •Типи реакцій метаболізму лікарських засобів
- •Лікарські засоби, які мають високий пресистемний метаболізм
- •Тверді лікарські форми
- •М’які лікарські форми
- •Рідкі лікарські форми
- •Лікарські форми для ін’єкцій
- •Будова моделі щура
- •А . Утримування тварини.
- •Б. Пероральне введення лікарського засобу.
- •Фото 5. В. Ін’єкція в хвостову вену або відбір крові.
- •Фото 6.
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема № 2. Залежність фармакокінетики лікарських засобів від їх властивостей та умов використання
- •Захворювання, що супроводжуються зміною вмісту білків
- •Особливості дозування у педіатричній та геріартричній практиці.
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема № 3. Значення індивідуальних особливостей організму та його стану на фармакокінетику лікарських засобів
- •Рецепт та його структура.
- •Список рецептурних позначень
- •Структура рецепту (приклад)
- •Завдання для самостійної роботи
- •Тема № 4. Основні фармакокінетичні параметри
- •Біодоступність і біоеквівалентність лікарських засобів
- •Завдання для самостійної роботи
- •Перелік індивідуальних розрахункових завдань для крр та ккр:
Тема № 2. Залежність фармакокінетики лікарських засобів від їх властивостей та умов використання
Основні питаня теми: — Дозування ліків.
Поняття про терапевтичні та токсичні дози.
Вища разова доза (ВРД) і вища добова доза (ВДД), курсова доза.
Математичні формули для розрахунків дитячих доз і доз для людей похилого віку.
Розв’язування задач.
Доза (від лат. dosis — порція, прийом) — це та кількість речовини, яку вводять в організм. Доза вимірюється у вагових, об'ємних одиницях чи в одиницях біологічної активності.
Дози поділяють за дією на організм:
терапевтична (лікувальна) доза — це кількість речовини, яка вводиться з лікувальною метою. Терапевтичні дози поділяють на:
порогові терапевтичні дози (dosis therapeutica minima) — це дози, які викликають мінімальний фармацевтичний ефект.
середні терапевтичні дози (dosis medicinalis, s. media). Cередню терапевтичну дозу ще називають повною дозою (dosis refracta). Середня терапевтична доза становить 1/8-1/3 від вищої дози і міститься і одиниці ліків. (1 таблетка, 1 капсула і т.д.).
максимальні або вищі терапевтичні дози (dosis therapeutica maxima) — це дози, які викликають найбільшу терапевтичну (граничну) дію.
Максимальна доза — це межа, при перевищенні якої різко зростає ризик передозування ліків. Ліки іноді застосовують у максимально переносимій дозі — хіміотерапія при онкозахворюваннях.
токсична доза (токсичні прояви) — це доза, яка обумовлює ознаки отруєння.
смертельна доза (летальна) — це доза, від дії якої неминуче наступає смерть.
Широта терапевтичної (лікувальної) дії — це діапазон між мінімальною токсичною дозою та мінімальною терапевтичною дозою лікарського засобу (приклад: етер — 140-200 об.%, хлороформ — 40-55 об%). Перевищення даних меж при застосуванні лікарського засобу приводить до передозування.
Дози поділяють за кількістю прийомів:
разова доза (pro dosi) — це доза препарату, яка розрахована на один прийм.
добова доза (pro die) — це кількість препарату, яка призначається для прийому протягом доби (разова доза помножена на кількість прийомів).
курсова доза — це кількість препарату, яка призначається на курс лікування (добова доза помножена на кількість днів лікування).
У нормі концентрація у плазмі крові і екскреція лікарських засобів мають пропорційну залежність від дози. Це характеризує лінійну фармакокінетику, яка є дозонезалежною.
Проте існує багато різних факторів, які приводять до насичення різних етапів фармакокінетики, і підвищення доз ліків або зміна швидкості їх введення можуть порушити співвідношення між концентрацією в плазмі крові та екскрецією. Така фармакокінетика є нелінійною, або дозозалежною. Іноді фармакокінетика залежить від часу доби (сезону, року) і тоді називається часозалежною. На цьому основана хронофармакологія.
Дозозалежна фармакокінетика. Зміна дози ліків. Що вводяться може супроводжуватись зміною основних етапів фармакокінетики: абсорбції, біодоступності, об’єма розподілу, ниркового кліренса, метаболізму (табл.5).
Таблиця 5
Ліки з дозозалежною кінетикою
Етап фармакокінетики та механізм |
Препарат |
Особливості фармакокінетики |
Абсорбція в ШКТ |
||
Насичення транспорту через кишечну стінку |
Амоксицилін |
Зменшення біодоступності |
Низька розчинність |
Гризеофульвін |
Зменшення біодоступності |
Насичення пресистемного метаболізму |
Нікардепін |
Збільшення біодоступності |
Розпреділення |
||
Насичення білків плазми |
Напроксен |
Збільшення незв’язаної фракції, збільшення Vd |
Насичення зв’язку з тканинами |
|
Зменшення Vd, збільшення вільної фракції |
Ниркова екскреція |
||
Насичення активної секреції |
Пеніцилін |
Зменшення ниркового кліренсу |
Насичення активної реабсорбції |
Аскорбінова кислота |
Збільшення ниркового кліренсу |
Зменшення рН сечі |
Саліцилова кислота |
|
Насичення білків плазми |
Дизопірамід |
Збільшення ниркового кліренсу |
Нефротоксичність |
Аміноглікозиди |
Зменшення ниркового кліренсу |
Збільшення ниркового кровотоку |
Теофілін |
Збільшення ниркового кліренсу |
Метаболізм |
||
Індукція ферментів |
Карбамазепін |
Збільшення ниркового кліренсу |
Гепатотоксичність |
Ацетамінофен |
Зменшення ниркового кліренсу |
Насиченість білків плазми |
Преднізолон |
Збільшення ниркового кліренсу |
Зменшення кровотоку через печінку |
Пропранолол |
Зменшення ниркового кліренсу |
Інгібування метаболітами |
Лідокаїн |
Зменшення ниркового кліренсу |
Дозозалежна абсорбція супроводжується зміною швидкості і і повноти всмоктування ліків, в результаті чого змінюється також і біодоступність. Дозозалежна абсорбція визначається трьома факторами: 1) розчинністю лікарської форми у ШКТ; 2) насиченням механізмів, що приймають участь у переносі ліків через мембрану кишечної стінки; 3) насиченністю печінкового метаболізму при першому проходженні через печінку. Розчинність лікарської форми, що залежить від дози, притаманна препаратам з низькою ліпідорозчинністю, при цьому при збільшенні доз абсорбція не збільшується, а зменшується (наприклад гризеофульвін, ацикловір). При всмоктуванні ліків в ШКТ, окрім дифузії і фільтрації, використовуються активні транспортні системи. Активність цих систем не безмежна і насичувана; тому в деяких ліків, що для абсорбції використовують активний транспорт, можуть спостерігатися зменшення всмоктування при збільшенні доз.
Терапевтичний моніторинг лікарських речовин. Виразність дії лікарських препаратів в більшості корилює з їх концентрацією в крові і тканинах, порівняно з дозою. На вміст препарату в крові проявляють вплив багато факторів (біодоступність, стан функції печінки і нирок і т.п.), тому у хворих, що приймають ліки в одній і тій самій дозі, концентрація їх в крові може бути різною. Особлива важко передбачити можливу конценртацію лікарського засобу в крові у наступних випадках:
наявність супутніх захворювань;
використання препаратів в незвиклих дозах;
порушення всмоктування і низька біодоступність;
застосування препаратів, що взаємодіють між собою;
захворювання печінки і нирок;
порушення зв’язування лікарських засобів з білками;
лихоманка;
генетично обумовлені особливості метаболізму препаратів.
У подібних ситуаціях концентрація препарату може виявитись надто низькою або надто високою. У першому випадку знижується ефективність лікування, в другому — підвищується ризик побічних реакцій. При застосуванні деяких лікарських засобів виникає необхідність в їх терапевтичному моніторингу, тобто регулярному визначенні концентрації у крові.
Відбір лікарських засобів для терапевтичного моніторінгу проводять враховуючи певні фактори. До таких факторів відносяться:
небезпека побічних реакцій, які можуть проходити приховано або нагадувати симптоми захворювання;
невеликий спектр дії терапевтичного препарату;
необхідність тривалої терапії;
застосування лікарських препаратів при загрозливих для життя захворюваннях;
варіабельність фармакокінетичних параметрів;
нелінійна фармакокінетика;
великий об’єм розподілу.
Вміст лікарських речовин визначають за допомогою імуноферментних, імунофлуоресцентних, спектрометричних методів, які дозволяють за декілька хвилин одержати необхідну інформацію.
Зв’язування лікарських речовин з білками крові і тканин. Багато лікарських речовин проявляють виражену фізико-хімічну спорідненість з різними білками плазми крові, насамперед з альбумінами. Зв’язування лікарських речовин з білками плазми приводить до зниження їх концентрації в тканинах, оскільки тільки вільний (незв’язаний) препарат проходить крізь мембрани. Речовина, яка знаходиться в комплексі з білком, не має фармакологічної активності.
Ступінь зв’язування з білками плазми впливає на об’єм розподілу лікарської речовини, що у клініці виражається швидкістю прояву терапевтичного ефекту. Так, лікарські речовини, які мають невисокий ступінь зв’язування з білками плазми (<50%), швидко розподілу в організмі, і викликають швидкий прояв терапевтичного ефекту; але так само швидко лікарські речивини елімінують і ефект зберігається не тривалий час. Лікарські речовини, що мають високий ступінь зв’язку з білками плазми (>90%), навпаки, дуже повільно накопичуються в тканинах до досягнення терапевтичного рівня концентрації, і ефект настає поступово. Такі лікарські речовини повільно елімінують з організму, забезпечуючи тривале збереження терапевтичного ефекту.
Тому знання про ступінь зв’язування лікарських речовин з білками плазми допомогає у виявленні термінів розвитку ефектів та у раціональному виборі препарату при невідкладних ситуаціях, коли є необхідність отримання негайного ефекту.
Схема розподілу ліків, які зв’язується з білками
Позаклітинний простір |
Внутрішньоклітинний простір |
|
внтрішньосудинний |
позасудинний |
|
об'єм плазми |
об'єм позаклітинної рідини |
внутрішньоклітинний простір |
|
|
|
ліки, які зв'язані з білками плазми |
ліки, які зв'язані з позасудинними білками |
ліки, які зв'язані з клітинними компонентами |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
незв'зана фракція |
незв'зана фракція |
незв'зана фракція |
Таблиця 6
Лікарські речовини, які мають високий ступінь зв’язування з білками
Лікарські речовини |
|||
№ п/п |
Лікарська речовина |
№ п/п |
Лікарська речовина |
|
Аміназин |
|
Пропранолол |
|
Варфарин та інші кумарини |
|
Толбутамід |
|
Верапаміл |
|
Трициклічні антидепресанти |
|
Діазоксид |
|
Нестероїдні протизапальні засоби |
|
Дигітоксин |
|
Фенитоїн |
|
Лідокаїн |
|
Фуросемід |
|
Празозин |
|
|
Таблиця 7