Припинення провадженняу справі

Господарський суд зупиняєпровадження у справів разінеможливостірозгляду даноїсправи до вирішенняпов'язаноїзнею іншоїсправи, що розглядаєтьсяіншим судом. Господарськийсудмаєправо зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь у судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:

• призначення господарським судом судової експертизи;

• надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів;

• заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації. Господарський суд поновлює провадження у справі після усунення обставин, що зумовили його

зупинення.

Прозупиненняпровадженняусправітайогопоновленнявиноситьсяухвала. Ухвалупрозупинення провадженняможебутиоскаржено.

В свою чергу, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо:

• спірнепідлягаєвирішеннювгосподарськийсудахУкраїни;

• відсутнійпредметспору;

• є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєїкомпетенціївирішив господарський спір між тими жсторонами, про тойже предмет і зтихже підстав;

• позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом;

• сторониуклалиугодупропередачуданогоспорунавирішеннятретейськогосуду;

• підприємство чи організацію, які є сторонами, ліквідовано;

• сторони уклали миро ву угоду і вона затверджена господарським судом.

У випадкахприпиненняпровадженняусправіповторнезверненнядогосподарськогосудузіспоруміж тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається. Про припинення провадження у справі виноситься ужала, яка може бути оскаржена

Тема 15. Розгляд цивільних, адміністративних і кримінальних справ Форми та способи захисту цивільних прав. Загальні положення цивільного процесуального права Відповідно до ст. 55 Конституції Украни кожен має право на судовий захист. В окремих випадках, передбачених законами України, захист цивільних прав може здійснюватися в адміністративному або нотаріальномупорядку.

Згідно зі ст. 121 КУ можуть виступати суб'єктом захисту і органи прокуратури, на які покладаються функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Наприклад, шляхом подання заяви до суду у справах про обмеження даєздатності фізичної особи (громадянина) або приписудовідповідногоорганучиособіпронегайнеусуненнянаслідківпорушенняправовихнорм, утому числіцивільно-правових.

Суб'єктомзахиступравфізичнихтаюридичнихосібможевиступатиіУповноваженийВерховноїРади України з прав людини (ст. 55 КУ та Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради Украни з прав людини''), однак його діяльність носить характер сприяння у поновленні порушеного, невизнаного чи оспорюваногоправа.

Можливість широкого застосування судової форми захисту ґрунтується на положеннях ст.ст. 55, 124 КУ, РішеньКонституційного Суду України щодо тлумаченняч. 1 тач. 2 ст. 55 КУ тапостанови Пленуму Верховного суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 1 листопада 1996 року № 9. Відповідно до ст. 124 КУ юрисдикція суду поширюється на усі правовідносини, які виникають у державі. Тобто, згідно з цивільним законодавством, предметом судового розгляду та вирішення можуть бути будь-які правовідносини, включаючи ті, підстави виникнення, зміни та припинення яких передбачені правовиминормами, такінепередбаченіними, алеяківсилузагально-дозвільногопринципурегулювання приватно правових відносин породжують правові наслідки.

Конституція Украни (ст. 55) гарантувала судовий захист прав і свобод людини і громадянина, незважаючи на наявність у правових нормах прямої вказівки на можливість такого захисту (ст. 8). Тобто будь-якіцивільніправатаінтереси, якіохороняютьсязаконом, можутьзаслуговуватинасудовийзахист. Причому згідно зі ст. 64 КУ таке право не підлягає обмеженню навіть у період надзвичайного та воєнного стану.

Окрім загального конституційного права на судовий захист, цивільне законодавство містить і конкретні спеціальнінорми, якіпередбачаютьможливістьзверненнядосудуособи, якавважаєсвоїправапорушеними, невизнанимичиоспорюваними.

Важливою гарантією забезпечення права на захист є норма, згідно зякою ніхто неможе бути позбавленийправанарозглядйогосправивсуді, допідсудностіякоговонавіднесенапроцесуальнимзаконом. Ця норма включає положення про недійсність будь-якої угоди про відмову у зверненні за захистом до суду (ст. 6 Закону Украни "Про судоустрій України").

У порядку цивільного судочинстваздійснюється захистінтересів, яківизнаютьсятаохороняються законом. Інтересами, що охороняються законом, є незаборонені законом і такі, що не суперечать загальним засадам правового регулювання, прагненняособи щодо ефективноїреалізаціїсвоїх повноважень, якіне визначеніяксуб'єктивніправа. Наприкладінтерескредиторащодовстановленнярежимубезвісноївідсутності особи боржника — фізичної особи, яка тривалий час відсутня у місці ії постійного проживання і відсутні відомостіпроїмісцеперебування. Цейінтересполягаєутому, щобнадалібувпризначенийопікуннадмайном безвісновідсутньоїособи, котрийіздійснитьмайновевиконанняізмайнаособи, якаусудовомупорядку визнанабезвісновідсутньою.

Цивільне процесуальне право — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, діяльністьсудутаучасниківцивільногопроцесуприздійсненніправосуддявцивільнихсправах. Цінорми визначаютьпроцесуальнийпорядокпровадженнявцивільнихсправах, встановленийЦПКтаіншимизаконами України, тобторозглядівирішеннясправуспорах, щовиникаютьзцивільних, сімейних, трудовихтаінших правовідносин, справ, щовиникаютьзадміністративно-правовихвідносин, ісправокремогопровадження, тобтозпровадженнявцивільнихсправах.

ЦивільнепроцесуальнеправоУкраїнитрадиційноскладаєтьсяздвохчастин — загальноїіособливої. Загальна об'єднує норми й інститути цивільного процесуального права, які мають значення для всієї галузі, всіх видів провадження істадій цивільного процесу. Особлива частина включає норми та інститути, які врегульовують порядок розгляду івирішення справ за видами провадження та стадіями цивільного судочинства.

Цивільнепроцесуальнеправо, якііншігалузіправа, маєсвоїзавданнятафункції. Відповіднодост. 2 ЦПКУкраїнизавданнямицивільногосудочинстваєохоронаправтазаконнихінтересівфізичних, юридичних осіб, державишляхом всебічногорозглядутавирішенняцивільнихсправуповнійвідповідностізчинним законодавством. Виконуючи покладенізавданняцивільнепроцесуальнеправореалізуєівідповідніфункції: регулятивну; охоронну; виховну.

Джерелами цивільного процесуального права є нормативні акти, в яких закріплені правила, що врегульовуютьпорядокорганізаціїіздійсненняправосуддявцивільнихсправах.

Такимджерелом, насамперед, єКонституціяУкраїни, якою встановленіосновиорганізаціїідіяльності суду, правовийстатусгромадянуцивільномусудочинстві.

Доджерелцивільногопроцесуальногоправаналежать: ЗаконУкраїни"ПросудоустрійУкраїни", яким встановленіметаізавданняправосуддя, методиіформийогоздійснення, системаорганівправосуддя, основні

засадиорганізаціїідіяльностіорганівправосуддявУкраїні; ЦивільнийпроцесуальнийкодексУкраїнияким врегульованопорядоксудочинствавцивільнихсправах.

Новий Цивільнийпроцесуальний кодексУкраїни, щоєскладовою частиною глобальноїкодифікації українського законодавства, прийнятий Верховною Радою України 18 березня 2004 року. Відповідно до перехіднихположеньновийЦПКвступиввсилу1 січня2005 року.

Кодекс складається з 415 статей, згрупованих у 35 главах та 11 розділах: "Загальні положення" "Надане провадження", "Позовнепровадження", "Окремепровадження", "Переглядсудовихрішень", "Процесуальні питання, пов'язанізвиконанням судовихрішеньуцивільнихсправахтарішеньіншихорганів(посадових осіб)", "Судовий контроль за виконанням судових рішень", "Про визнадня та виконання рішень іноземних судів вУкраїні", "Відновленнявтраченогосудовогопровадження", "Провадженняусправахзаучастю іноземних осіб", "Прикінцевітаперехідніположення".

ДжереламицивільногопроцесуальногоправавиступаютьіншікодексиізакониУкраїни, девизначені окреміположенняцивільногопроцесу:

SЦивільний кодекс встановлює: правила допустимості засобів докаувадня в справах про визнання недійсними певних правочинівіскладосіб, якімаютьправо напорушеннясправи всудіпровизнання правочинунедійсниміпідвідомчістьцивільнихсправсудові;

SСімейний кодекс визначає: склад осіб, які мають право на порушення справи в суді про позбавлення батьківських прав і обов'язкову участь органв опіки і піклування у деяких справах із сімейних праювідносин;

SКодексом законів про прало визначає підвідомчість судові трудових справ;

S Закон Украни "Про адвокатуру" врегульовує види адвокатської діяльності в цивільному судочинстві;

S Закон Украни "Про прокуратуру" регламентує питання участі прокурора в цивільному процесі тощо.

Джерелами цивільного процесуального права також є укази Президента та постанови Кабінету Міністрів України, інструкції міністерств і відомств, міжнародні договори і угоди, які визначають порядок сшвобітництва між національними й іноземними органами юстиції Важливе значення для однакового розуміння іправильного застосування норм цивільного процесуального права мають роз'яснення, що подаютьсяупостановахПленумуВерховногоСудуУкраїни. Вонинемаютьнормативногохарактеру, алеє обов'язковимидлясудів, іншихорганівіпосадовихосіб, котрізастосовуютьнормиправа, щодоякихзроблені такіроз'яснення.

Цивільне процесуадьне право діє стосовно осіб, у часі і просторі. Щодо осіб воно поширює свою дію на всіх громадян України (ст. 6 ЦПК), на юридичних осіб (ст. 100 ЦПК), на іноземців, осіб без громадянства, іноземніюридичніособи(ст. 423, 424 ЦПК).

Цивіьне судочинство і його стадії

Цивільне судочинство — це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок провадженнявцивільнихсправах, який визначаєтьсясистемою взаємопов'язанихцивільнихпроцесуальних правтаобов'язківіцивільнихпроцесуальнихдій, якимивониреалізуютьсяїхсуб'єктами — судоміучасниками процесу.

Законодавство про цивільне судочинство встановлює єдиний порядок розгляду цивільних справ, об'єднанихзаматеріальнимиознакамивтривиди:

315. позовногопровадження — успорах, щовиникаютьзцивільних, сімейних, трудових, кооперативних правовідносин(п. 1 ст. 24 ЦПК);

316. провадженняусправах, щовиникаютьзадміністративно-правовихвідносин(ст. 236 ЦПК);

317. окремогопровадження(ст. 254 ЦПК).

Справи позовного провадження хадактеризуються наявністю двох сторін із протилежними інтересами і спірністюїхмайновихтаособистихнемайновихправовідносин, якіпередаютьсянарозглядсуду.

Справи з адміністративно-правових правовідносин стосуюэться спору, що виник між суб'єктами конституційних, фінансовихіадміністративнихправовідносинзприводузаконностірішеньідійсуб'єктів виборчогопроцесутаорганівдержавногоуправліннящодовжитихними, авпевнихвипадках — визначених нимизаходівадміністративноговпливунагромадяніпосадовихосіб.

Справи окремогопровадження спрямовуютьсянавстановленняпевнихобставин, наявностіюридичних фактів або юридичного статусу громадян, необхідних для реалізації суб'єктивних прав.

Справи, щовиникаютьзадміністративнихправовідносин іокремогопровадження, розглядаютьсяза загальними правилами цивільного судочинства, крім окремих винятків, встановлених цивільним процесуальнимзаконодавством.

Цивільне судочинство складається з окремих частин або стадій. Ст адія — це сукупність процесуальних правовідносинідій, об'єднанихнайближчою метою. В теоріїпроцесусудочинствоподіляєтьсянап'ять, сім, вісімстадій, алеїхкількістьвизначаєтьсяструктурою ЦПК. Першою єстадіяпорушенняцивільноїсправив суді за заявою заінтересованої особи, другою — підготовка справи до судового розгляду, третюю — судовий розгляд — розглядівирішеннясправивсудовомузасіданні, четвертою — апеляційнепровадження; п'ятою — касаційне провадження; шостою — перегляд рішень, ухвал, що набрали законної сили, у зв'язку з нововиявленими та винятковими обставинами; сьомою — звернення судового рішення до виконання. Ці стадії створюють загальну модель цивільного процесу. Конкретна цивільна справа може пройти всі стадії, однак частіше, справа проходить тільки обов'язкові стадії - від порушення до судового розгляду цивільної справи, оскільки не завжди судове рішення у справі оскаржується, опротестовується або переглядається за

нововиявленимиобставинами.

Стадія порушення цивільної справи охоплює одержання позовної заяви, її вивчення і прийняття або відмову від прийняття позовноїзаяви. Прийняття позовноїзаяви є приводом виникнення цивільного судочинствауційсправі.

Підготовка цивільної справи до судового розгляду забезпечує своєчане і правильне вирішення справи. У ходіцієїстадіїсуддявирішуєчотириосновнихпитання: проучасниківпроцесууційсправі, предметдоведення ідокази, особливостіцієїцивільноїсправи, датупризначеннясправи дорозгляду, повідомлення, викликі черговістьзаслуховуванняучасниківусправі.

Стадія судовогорозгляду єголовною стадією цивільногосудочинства. Основною формою судового розгляду є судове засідання Судовий розгляд у цивільних справах складається з 4 частин: 1) підготовча частина; 2) розгляд справи по суті; 3) судові дебати; 4) постановлення і проголошення судового рішення.

Інші стадії цивільного судочинства є (факультативними і виникають лише за наявності оскарження чи опротестуваннясудовогорішенняабовпорядкунагляду.

Загальна характеристика адміністративного процесу

Адміністративний процес - це встановлений законом порядок розгляду і вирішення конкретних справ, щовиникаютьусферідержавногоуправління, атакож порядокпровадженняусправахпроадміністративні правопорушенняізастосуваннядопорушниківадміністративнихстягнень.

Суб'єктамиадміністративногопроцесувиступають: органидержавноївлади, адміністраціядержавних підприємств, установтаорганізацій, посадовіособидержавнихорганів, органимісцевогосамоврядуваннятаїх посадовіособи, об'єднаннягромадян, їхорганитапосадовіособи, власники, їхпредставникитауповноважені, громадяниУкраїни, іноземцітаособибезгромадянства. Особливемісцесередсуб'єктівадміністративного процесупосідаютьсуди(судді) тапрокуратура.

Провадження у справах про адміністративніправопорушення можна визначити як встановлену адміністративно-процесуальниминормамипослідовністьдійуповноваженихорганівчипосадовихосіб, які згіднознормамиадміністративногозаконодавстваздійснюютьзаходи, спрямованіназахисттапоновлення порушених прав, притягнення правопорушниківдо відповідальностітазабезпеченнявиконаннявинесеної постанови.

Головнимзавданнямпровадженняусправахпроадміністративніправопорушенняє: своєчасне, всебічне, повнеіоб'єктивнез'ясуванняобставинкожноїсправи, вирішенняївідповіднодозаконодавства, забезпечення виконання винесеної постанови, виявлення причин іумов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушеньтавжиттязаходівщодозапобіганняправопорушенням, вихованнягромадянудусідодержання законівтазміцненнязаконностііправопорядку.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення, як і будь-яке адміністративне провадження, складаєтьсяз4 стадій:

318. порушення справи про адміністративне прав порушення;

319. розгляд справи про адміністративне правопорушення і винесення постановиу справі;

320. оскарження або опротестування постанови у справі про адміністративне правопорушення;

321. виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Порушення справи про адміністративне правопорушення полягає у складенні уповноваженою на те особою протоколу про адміністративнеправопорушення(за виключенням деяких, передбачених законом випадків). Протокол складається іздотриманням встановленоїзаконом форми інадсилається органу чи посадовій особі, що уповноваженірозглядати справу про адміністративне правопорушення. До нього додаютьсяііншіматеріалисправи: поясненнясвідків, протоколвилученняречейабодокументівтощо.

Стадія розглядусправипроадміністративнеправопорушенняівинесенняусправіпостанови полягаєв тому, щокомпетентнийорганабопосадоваособапроводятьостаточнерозслідуванняусправіідаютьправову оцінкудіяннямособи, якупозначеноупротоколіякправопорушника. Відповіднодочинногозаконодавства справи про адміністративніправопорушеннярозглядаються: адміністративними комісіями при виконавчих комітетахрайонних, міських, районнихумістах, селищних, сільськихрад; виконавчимикомітетамиселищних, сільських рад, загальними судами (суддями), органами внутрішніхсправ(міліцією), органами державних інспекцій та іншими оргадами (посадовими особами), уповноваженими на те законодавством України.

Компетентнийорган чипосадоваособапісляотриманняматеріалівсправивирішуєтакіпитання: чи належить до його компетенції розгляд цієї справи, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи, чи сповіщено осіб, які беруть участь у справі про час і місце її розгляду, чи витребувано необмдні додаткові матеріали, чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їхзаконнихпредставників.

Підчасрозглядусправиобов'язковоз'ясовуютьчибуловчиненоадміністративнеправопорушення, чи виннацяособауйого вчиненні, чи підлягаєвонаадміністративнійвідповідальності, чиєобставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що маюль значення для правильного вирішення справи.

Після з'ясування визначених обставин у справі про адміністративне правопорушення і вирішенні вказаних питань орган чи посадоваособавиносятьодну зтакихпостанов усправі: 1) про накладення адміністративного стягнення, 2) про застосування заходв впливу, передбачених с т. 24¹ КУпАП, 3) про закриття справи.

Третьою стадією є стаді оскарження або опротестування постанови у справі про адміністративне правопорушення. Ця стадіяєфакультативною, оскільки маємісцетоді, коли хтось зучасників процесу незадоволенийприйнятимрішенням. Скаргаподаєтьсяворганабопосадовійособі, яківинеслипостановуу справіпроадміністративнеправопорушення, іпротягомтрьохдібповиннабутинадісланаразом зісправою томуорганучипосадовійособі, щоправомочніїрозглядати. Орган(посадоваособа), щоотримавскаргучи протестпрокурора перевіряєзаконність іобґрунтованістьвинесеноїпостанови, чи правильно оформлені документиусправі, іншіобставини, післячогоможеприйнятиоднезтакихрішень: 1) залишитипостановубез зміни, аскаргуабопротест - беззадоволення; 2) скасуватипостановуінадіслатисправунановийрозгляд; 3) скасувати постанову і закрити справу; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом, зтим, однак, щобстягненнянебулопосилено.

Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення є завершальною стадєю провадження у справах про адміністративні правопорушення. Її суть полягає у практичній реадізації адміністративного стягнення, яке призначене правопорушнику постановою, що набула законної сили (через 10 дібзмоментуївинесеннятаоголошення).

Загальнахарактеристикакримінальногопроцесу

Кримінальний процес - це врегульована нормами кримінально-процесуального права діяльність правоохоронних органів щодо розкриттязлочинів, викриттятапокараннявинних іправовідносини, що виникаютьуходіцієїдіяльності. Кримінально-процесуальнадіяльність - цесистемапередбаченихзаконом процесуальних дій та рішень органів попереднього розслідування, прокуратури ісуду, інших суб'єктів кримінальногопроцесу.

ВизначенняпорядкупровадженняукримінальнихсправахєпризначеннямКримінально-процесуального кодексуУкраїни(далі- КПК).

Завданнямикримінальногосудочинстваєохоронаправтазаконнихінтересівфізичнихіюридичнихосіб, якіберутьвньомуучасть, атакож швидкеіповнерозкриттязлочинів, викриттявиннихтазабезпечення правильногозастосуванняЗаконузтим, щобкожний, хтовчинивзлочин, бувпритягнутийдовідповідальностіі жоден невинний не був покараній.

Принципи кримінального процесу - закріплені в законі політичні і правові ідеї щодо завдань, способу формуванняй здійснення правосуддяв кримінальних справах, яківизначають спрямованість іпобудову кримінальногопроцесувцілому, формуізмістйогостадіїтаінститутів, порушенняякихобов'язковотягнеза собою скасуваннявирокутаіншихрішеньусправі. Правосуддявкримінальнихсправахздійснюєтьсяна засадахрівностігромадянпередзаконом ісудомнезалежновідпоходження, соціальногоімайновогостану, расовоїінаціональноїналежності, статі, освіти, мови, ставленнядорелігії, родуіхарактерузанять, місця проживаннятаіншихобставин.

Видіяють такі стадії кримінального процесу:

322. порушення кримінальної справи (є обов'язковим початком кримінального судочинства - компетентні державніорганиздійснюютьпроцесуальнудіяльністьзприйняття, розгляду, перевіркиівирішення заяв, повідомлень про вчинені чи підготовлені злочини, а також прийняття відповідних процесуальнихрішень);

323. досудове сідство (становить комплекс слідчих та інших процесуальних дій, спрямованих на всебічне, повнеіоб'єктивнедослідженняобставинвчиненогозлочину; завершуєтьсяскладанням обвинувального висновку інаправленням справи до суду, винесенням постанови про закриття кримінальноїсправиабовинесеннямпостановипронаправленнядосудудлявирішенняпитанняпро застосуванняпримусовихзаходівмедичногохарактеру);

324. попередній розгляд справи суддею (здійснюється після затвердження прокурором складеного слідчим обвинувальноговисновку, передачіпрокуроромматеріалівкримінальноїсправидосуду, якомувона підсудна. Суддя здійснює розгляд одноособово і приймає одне з таких рішень: 1) про призначення справидосудовогорозгляду(обвинуваченийвтакомувипадкустаєпідсудним); 2) прозупинення провадження у справі; 3) про повернення справи прокуророві; 4) про направлення справи за підсудністю; 5 ) прозакриттясправи.);

325. судовийрозгляд (суддяодноособовоабоколегіясуддівусудовомузасіданнізаучастю підсудного, захисника, прокурора, іншихучасниківпроцесурозглядаютьівирішуютькримінальнусправупо суті. Ця стадія складається з 5 структурних частин: 1) підготовча частина судового засідання; 2) судовеслідство; 3) судовідебати; 4) останнєсловопідсудного; 5) постановленняіпроголошення вироку. Вирок суду може бути обвинувальний або виїфадувальний);

326. провадження в апеляційній інстанції (самостійна стадія кримінального процесу, в якій суд вищестоящоїінстанціїнапідставіапеляційногоподанняабоапеляційнихскаргперевіряєзаконність і обґрунтованість вироку, ухвали або постанови, що не набрали законної сили);

327. виконання вироку, ухвали, постанови суду (судді)) (вирок місцевого суду набирає законної сили після закінченнястрокунаподанняапеляцій (15 діб), авирокапеляційногосуду — післязакінчення строкунаподаннякасаційноїскарги(1 місяць), внесеннякасаційногоподання, якщойогонебуло оскаджено чина нього не було внесено подання. У ході цієї стадії реалізуються всі приписи суду);

328. провадження в касаційній інстанції (ця стадія виникає тоді, коли судова помилка, якої припустився судпершоїінстанціїпривирішеннісправиіяканебулавиправленаапеляційною інстанцією, можеі

повиннабутивиправленасудом касаційноїінстанції. У касаційномупорядкуможепереглядатися будь-якесудоверішення, щонабулозаконноїсили); 8) перегляд судового рішення у порядку виняткового провадження (відновлення справи за нововиявленимиобставинами, абоувипадкунеправильногозастосуваннякримінальногозаконута порушення вимог кримінально-процесуального закону, що істотно вплинули на правильність судовогорішення). Учасники кримінального процесу:

Обвинувачений є особа, щодо якої в установленому цим Кодексом порядку винесена постанова про притягненняякобвинуваченого. Післяпризначеннясправидосудовогорозглядуобвинуваченийназивається підсудним.

Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя ісуд зобов'язанідо першого допиту підозрюваного, обвинуваченогоіпідсудногороз'яснятиїмправоматизахисникаіскластипроцепротокол, а також надатипідозрюваному, обвинуваченомуіпідсудномуможливістьзахищатисявстановленимизаконом засобами від пред'явленого обвинувачення та забезпечити охорону їх особистих і майнових прав.Обвинувачений має право: знати, в чому його обвинувачують; давати показання з пред'явленого йому обвинуваченняабовідмовитисядаватипоказанняівідповідатиназапитання; матизахисникаіпобаченнязним до першого допиту; подаватидокази; заявляти клопотання; ознайомлюватисяпіслязакінченнядосудового слідстваабодізнаннязусімаматеріаламисправи; братиучастьусудовомурозглядівсудіпершоїінстанції; заявлятивідводи; подаватискаргинадіїірішенняособи, якапровадитьдізнання, слідчого, прокурора, суддіта суду, азанаявностівідповіднихпідстав — назабезпеченнябезпеки.

Підозрюваним визнається:

329. особа, затриманапопідозріннюувчиненнізлочину;

330. особа, до якоїзастосовано запобіжний захід до винесення постанови про притягнення їяк обвинуваченого.

Підозрюваниймаєправо: знати, вчомувін підозрюється; даватипоказанняабовідмовитисядавати показанняівідповідатиназапитання; матизахисникаіпобаченнязнимдопершогодопиту; подаватидокази; заявлятиклопотанняівідводи; вимагатиперевіркисудомчипрокуроромправомірностізатримання; подавати скаргинадіїірішенняособи, якапровадитьоперативно-розшуковідіїтадізнання, слідчогоіпрокурора, аза наявностівідповіднихпідстав — назабезпеченнябезпеки.

Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом, уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересівпідозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого танаданняїм необхідноїюридичноїдопомогиприпровадженніукримінальнійсправі.

Як захисники допускаютться особи, які мають свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю вУкраїнітаіншіфахівціугалузіправа, якізазакономмаютьправонанаданняправовоїдопомогиособисточи за дорученням юридичної особи. У випадках і в порядку, передбачених цим Кодексом, як захисники допускаються близькіродичіобвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його опікуни або піклувальники.

З моменту допуску до участі у справі захисник має право:

331. допершогодопитупідозрюваногочиобвинуваченогоматизнимконфіденційнепобачення, апісля першого допиту — такі ж побачення без обмеження їх кількості та тривалості;

332. матипобаченняззасудженим чизособою, доякоїзастосованопримусовізаходимедичногочи виховногохарактеру;

333. ознайомлюватися з матеріалами, якими обгрунтовується затриманняпідозрюваного чи обрання запобіжного заходу або пред'явлення обвинувачення, а після закінчення досудового слідства — з усіма матеріалами справи;

334. бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого та при виконанні інших слідчих дій, виконуванихзїхучастю абозаїхклопотанням чиклопотанням самогозахисника, апривиконанніінших слідчих дій — з дозволу дізнавача, слідчого;

335. застосовуватинауково-технічнізасобиприпровадженнітихслідчихдій, вякихбереучастьзахисник, атакож приознайомленнізматеріаламисправи — здозволуособи, якапровадитьдізнання, числідчого, ау суді, якщо справа розглядається у відкритому судовому засіданні, — з дозволу судді чи суду;

336. братиучастьвсудовихзасіданнях;

337. ставити в судовому засіданні питання підсудним, потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачуівідповідачу, братиучастьудослідженнііншихдоказів;

338. подаватидокази, заявлятиклопотанняівідводи, висловлювативсудовомузасіданнісвою думкущодо клопотаньінших учасниківсудового розгляду, оскаржувати діїірішення особи, якапровадитьдізнання, слідчого, прокурора і суду;

339. виступативсудовихдебатах;

340. знайомитися з протоколом судового заідання та подавати на нього зауваження;

341. знатипропринесенівсправіподанняпрокурора, апеляції, подаватинанихзаперечення;

342. братиучастьвзасіданняхсудуприапеляційномурозглядісправи;

343. збирати відомості про факти, що можуть використовуватися як докази в справі, в тому числі запитуватиіодержуватидокументичиїхкопіївідгромадянтаюридичнихосіб, знайомитисянапідприємствах,

в установах, організаціях, об'єднаннях громадян з необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняєтьсязаконом, одержуватиписьмовівисновкифахівцівзпитань, щовимагаютьспеціальнихзнань, опитуватигромадян.

Потерпілим визнаєтьсяособа, якійзлочиномзаподіяноморальну, фізичнуабомайновушкоду.

Провизнаннягромадянинапотерпілимчипровідмовувцьомуособа, якапровадитьдізнання, слідчийі суддявиносятьпостанову, асуд — ухвалу.

Громадянин, визнанийпотерпілим відзлочину, вправідаватипоказанняусправі. Потерпілийійого представникмаютьправо: подаватидокази; заявлятиклопотання; знайомитисязусімаматеріаламисправиз моментузакінченнядосудовогослідства, аусправах, вякихдосудовеслідствонепровадилося, — після призначення справи до судового розгляду; брати учать у судовому розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дї особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок або ухвали суду і постанови надодного судді, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Крімтого, учасникамикримінальногопроцесуможутьбутицивільнийпозивач, цивільнийвідповідач, представники потерпілого, цивільного позивача ао відповідача, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач і понятий.

Списоквикористанихджерел: