4. Механізми дії:

Сприяння. Піонерні види, що з'явилися в новій екосистемі, полегшують іншим видам подальше заселення. Наприклад, після відступу льодовика першими з'являються лишайники і деякі рослини з поверхневим корінням — тобто види, здатні вижити на безплідному, бідному на поживні речовини грунті. По мірі відмирання цих рослин відбувається наростання шару грунту, що дає можливість укорінятися пізнім сукцесійним видам. Аналогічно перші дерева дають тінь і притулок для паростків інших рослин.

Стримування. Інколи піонерні види створюють умови, що ускладнюють або унеможливлюють появу пізніх сукцесійних рослин. Коли біля океану з'являються нові поверхні (наприклад, в результаті будівництва бетонних пірсів або хвилерізів), вони швидко обростають піонернимі видами водоростей, і інші види рослин просто витісняються. Це витіснення відбувається дуже легко, оскільки піонерний вид відтворюється украй швидко і незабаром покриває всі доступні поверхні, не залишаючи місця для подальших організмів. Приклад: амброзія полинолиста (амер. вид), яка перша оселюються на зораній цілині і тривалий час унеможливлює розвиток інших рослин (конкуренція- алелопатія).

Співіснування. Нарешті, піонерні види можуть взагалі ніяким чином не впливати на рослини, які з`являться пізніше. Зокрема, це відбувається, якщо різні види використовують різні ресурси і зростають незалежно один від одного (екологічна ніша).

5. Дигресія та клімакс. Загалом сукцесії ведуть до формування або відновлення стабільного біогеоценозу, характерного для даних умов, або ж – до його дигресії (лат. digressio – відхилення). Пасовищні дигресії: В Україні на терасних пісках Нижнього Дніпра при помірному випасі овець степ знаходиться на стадії дерновинних злаків. Переважають костриця, кипець пісковий, житняк, ковила. При подальшому посиленому випасу виникає стадія стержнекореневих дводольних з пануванням, частіше всього, молочаю, а також дворічників і однорічників. Дерновини злаків розбиваються копитами худоби, а потім зовсімо зникають. На третій стадії кореневищних рослин, з'являються злаки, характерні для сипучих і слабо зарослих пісків: пирій піщаний, куничник, осока піщана. На наступній стадії утворюються голі піски з окремими заростями псаммофітов, характерних для попереднього етапу. Ковилово-кострицевий степ, таким чином, змінився на сипучі піски. Відповідно міняється і характер тваринного населення. Пасовищні дигресії розвиваються не лише в результаті діяльності свійських, але і під тиском крупних диких травоїдних тварин.

Якщо сукцесії ведуть до виникнення екосистеми, структура якої та інші характеристики відповідають умовам середовища, то, внаслідок суттєвого уповільнення сукцесій них процесів, вона існує досить тривалий час. Цю завершальну стадію формування екосистеми Ф. Клементс назвав клімаксом (грецьк. climax – вища точка, кульмінація).

Найбільш важливим явищем сукцесії є зменшення чистої продукції співтовариства і підвищенні валової На ранніх стадіях первинної сукцесії загальна первинна продукція є доволі високою, але на подальших серііях продукція автотрофов знижується. Разом з тим відбувається зростання видового різноманіття, яке під час клімаксу сягає максимуму. Це використовують у сільському господарстві за рахунок переважного вирощування однолітніх монокультур, що дає можливість отримати максимальну чисту продукцію.

Завдяки сукцесіям, всі екосистеми можуть дуже змінюватись і набувати нових властивостей. Це – емерджентність.