4. Лотичні системи: ріки і струмки.

Мають 3 відмінності від лентичних систем. Серед них:

• течії – важливий лімітуючий чинник для всих компонентів;

• більший обмін між сушою та водою, (особливо в малих річках);

• вища концентрація О₂ та більш рівномірний розподіл, майже немає температурної стратифікації – виключення дуже повільні річки.

В них за рівнем метаболізму і продуктивності – 2 зони:

а) перекати, пороги з швидою течією, твердим дном без мулу – організми, що здатні прикріплятись до субстрату (личинки веснянок, “ручейників” та добрі пловці – форель, таймень, марена тощо;

б) плеса – глибоководні ділянки з повільною течією, мулом на дні тощо (планктон, макрофіти, водорості, риючі і плаваючі тварини – система схожа на ставок). В верхів`ях рік зазвичай висока швидкість, тверде дно, внизу - заплавні долини і плодородні дельти (Дністер, Дунай, Ніл тощо).

За хімічним складом води ріки поділяють на:

а) жорстководні або карбонатні (розчинено 100‰ і більше неорганічних речовин);

б) м`яководні або хлоридні – до 25‰;

в) гумусні або “чорні” річки з високою концентрацією органічних речрвин (Амазонка, Янцзи, Меконг, Інд, Іраваді).

Склад води перших визначається вивітрюванням скельних порід та грунтами долин, других – атмосферними опадами.

5. Заболочені ділянки: марші і болота.

Це будь-які території, що вкриті водою упродовж певної частини року. Характерна риса – постійна або тимчасова насиченість водою. Продуктивність систем визначається гідроперіодом (періодичність коливання рівня води). Болота – дуже відкриті системи внаслідок зв`язку з наземними співтовариствами. Серед них розрізняють:

А) річкові болота – в депресіях суші, затоках, долинах, з`єднаних з річками . Найпродуктивніші системи – низинні листяні ліси (плавні) та прісноводні марші вздовж морського узбережжя річкового гирла.

Б) озерні болота, що з`єднані з озерами, ставками чи зарегульованими річками, – періодично заповнюються водою під час під`йому рівня в цих водоймах.

В) Власне болота (верхові і низові, марші, марі, вологі луки, і тимчасові стави в депресіях, на старицях, в руслах річок – часто в місцях колишнього зледеніння).

Це цінні водно-болотні угіддя для розмноження птахів і певних видів ссавців.

6. Збереження водно-болотних угідь. Хоча болота займають біля 2% Землі, тут знаходиться 10-14% вуглецю – в деяких –20% за масою, а в торф`яниках – навіть більше. Дренування боліт і їх використання в сільському господарстві вивільняє багато СО<sub>2</sub> і посилює парниковий ефект. Аеоробно-анаеробна стратифікація боліт (верх-низ) важлива в колообігу сірки, азоту, фосфору та вуглецю. Тут в результаті реакцій денітрифікації, редукції сульфатів, діяльності ферментів утворюються метан – CH<sub>4</sub>, N<sub>2</sub>, N<sub>2</sub>O, NO, H<sub>2</sub>S, S та інші, а також фосфати із нерозчинних сульфідів перетворюються на доступні для організмів сполуки. Відношення людини до боліт змінилось лише в 70-х роках ХХ ст., коли екологи і екомномісти виявили зазначену приховану цінність. Болота перестали розглядати, як землі, що потребують обов`язкового перетворення та знищення. Законодавство і політика. Програма МАР.

Література

Основна [7, 9, 15, 18], додаткова [22, 23, 26, 42].

Контрольні питання

1. Розкажіть про поширення та значення прісних водойм?

2. Наведіть відомості про властивості прісної води?

3. Дайте характеристику лентичним системам?

4. Охарактеризуйте лотичні системи тп розкажіть про вплив людини на них?

5. Вплив людини на степові екосистеми та результативність їх охорони?

6. Покажіть відмінність між болотами та маршами, а також розкажіть про проблеми щодо їх збереження?

7. Стан водно-болотних екосистем в Україні?