- •Загальна екологія Конспект лекцій
- •Лекція 1 темА: Вступ до екології
- •2. Демекологія або динаміка популяцій;
- •3. Синекологія – екологія співтовариств або біоценологія. Екологія людини.
- •Лекція № 2 темА: «Фактори середовища та їх дії на організм»
- •Лекція № 3 темА: «Структура і динаміка популяцій»
- •1. Поняття популяції
- •Лекція № 4 темА: «ДиНаміка чисельності та її характеристика»
- •Лекція № 5 тема: «Біотичні відносини в популяціях»
- •3. Негативні взаємовідносини.
- •Лекція № 6 темА: «Біоценози як природні угрупування»
- •Лекція № 7 темА: «Екологічні системи та їх продуктивність»
- •3. Продуктивність
- •Лекція № 8 темА: «розвиток Екологічних систем»
- •2. Класифікація:
- •4. Механізми дії:
- •6. Загальні закономірності сукцесій:
- •Лекція 9 темА: “Просторова структура екосистем та біорізноманітість”
- •3. Просторова структура екосистеми.
- •Лекція № 10 Тема: «екосистеми світу, їх властивості та класифікація»
- •Лекція № 10-1 ПідТема: «Екосистеми тундри та їх характеристика»
- •Лекція № 10-2 ПідТема: «Екосистеми тайги та їх характеристика»
- •Лекція № 10-3 ПідТема: «Екосистеми широколистяних лісів та їх характеристика»
- •Лекція № 10-4 ПідТема: «Екосистеми субтропіків та їх характеристика»
- •Лекція 10-5
- •Лекція № 10-6 ПідТема: «Екосистеми саван та їх характеристика»
- •Класифікація саван:
- •Лекція № 10-7 ПідТема: «Екосистеми пустель та їх характеристика»
- •Лекція № 10-8 ПідТема: «Екосистеми степів та їх характеристика»
- •Лекція № 10-9 Тема: «Морські екосистеми та їх характеристика»
- •3. Лимани та їх характеристика. 4. Охорона морських екосистем.
- •Лекція № 10-10 Тема: «Прісноводні екосистеми та їх характеристика»
- •Лентичні системи: озера і стави.
- •Лотичні системи: ріки і струмки.
- •5. Заболочені ділянки: марші і болота.
- •Лекція № 11 Тема: «Біосфера - глобальна екосистема Землі»
- •3. Рівні організації живої матерії. 4. Учення в.І. Вернадського про біосферу.
- •3. Рівні організації живої матерії.
- •Лекція № 12 Тема: «Колообіг речовин у біосфері»
- •Лекція № 13 Тема: «Екологічні аспекти господарської діяльності людини»
- •Лекція № 14 темА: «Роль аграрного виробництва в забезпеченні людства харчовими ресурсами»
- •Лекція 15 Тема: «Агроекосистеми та їх стан в Україні»
- •Лекція № 16 Тема: Техногенний вплив та екологічні проблеми атмосфери
- •1. Функції повітря:
- •Лекція № 17 Тема: «Антропогенна діяльність та екологічні проблеми гідросфери»
- •Лекція № 18
- •Тут л.П. Зіштовхуються між собою, насуваються або підсуваються під континент. Крім того, л.П. Можуть зміщуватися одна відносно одної вздовж трансформних розломів.
- •Лекція № 19 Тема: «Антропогенний вплив на флору і фауну»
- •Лекція № 20 Тема: «Сучасний стан довкілля в Україні»
- •Лекція № 21 Тема: «Національна і світова екологічна політика»
- •Рекомендована література
Лекція № 7 темА: «Екологічні системи та їх продуктивність»
План: 1. Визначення екосистеми. 2. Колообіг енергії. 3. Продуктивність екосистем.
Екологічні піраміди. 6. Гомеостаз екосистеми.
Мета: Дати визначення поняттю «екосистема», а також показати структуру, особливості функціонування та різновиди.
Екосистема - це комплекс організмів і компонентів неживої природи, у якому здійснюється колообіг речовин та каскадоподібна передача енергії. |
Або: «Будь-яка єдність взаємодіючих організмів та абіотичного оточення з визначеною трофічною структурою, видовим різноманіттям та колообігом речовин – екосистема»
1. Термін "екосистема" – англійський еколог Артур Тенслі в 1935 р. виказав ідею єдності організмів та середовища. Німець Карл Мебіус 1877 р. – про співтовариства організмів на коралових рифах як про "біоценоз". Докучаєв В.В. і Морозов Г.В. лісоводи надавали велике значення цьому поняттю. Загалом на межі XIX і XX ст. стали розглядати ідею єдності природи незалежно від того, яке середовище (прісна вода, море, суходіл) буде об’єктом вивчення. Зараз вважається, що екосистеми складаються з біоценозів.
В екосистемі вирізняють:
Автотрофний комплекс – (самостійне живлення – фіксація сонячної енергії).
Гетеротрофний комплекс – (будучи їжею для інших, утилізація, перебудова та розкладення складних речовин).
Для зручності аналізу в (Е) виокремлюють наступні компоненти:
Неорганічні речовини (CN, CO2, H2O тощо) вступаючи в кругообіг.
Органічні речовини зв’язуючи біотичні і абіотичні (ліпіди, білки, вуглецево-гумінові речовини) частини.
Абіотичні фактори (кліматичні грунти).
Продуценти.
Макроконсументи, фаготрофи – головним чином тварини.
Мікроконсументи, сапротрофи "греч." сапро – розкладати.
Перші три групи – неживі компоненти Е0, інші складають біомасу.
Гетеротрофів поділяють на: біофаги (їдять живе), сапрофаги (їдять мертве).
З функціональної точки зору екосистема характеризується:
1. Потоком енергії;
2. Ланцюгами живлення;
3. Структурою просторово-часового різноманіття;
4. Кругообігом поживних елементів (біогеохімічний кругообіг);
5. Розвитком.
2. Колообіг енергії. Енергія – це здатність виконувати роботу. Трофічна структура, трофічні ланцюги та їх довжина: Правило Ліндемана.
Функціонування екосистеми дозволяє розділити у часі потоки енергії на:
Пасовищний (пряме споживання рослин або їх частин).
Детритний (спочатку накопичення а потім розкладення детритного матеріалу).
Закони термодинаміки пояснюють властивість енергії:
1-закон – Енергія здатна переходити з однієї форми в іншу, але не створюється наново і не зникає.
2-закон Процеси, пов’язані з перетворенням енергії можуть виникати мимоволі за умов, що енергія переходить з концентрованої форми в розсіяну.
Найважливіша термодинамічна характеристика організмів, екосистеми та біосфери – здатність створювати та підтримувати високу ступінь внутрішньої впорядкованості – ентропії ( міра впорядкованості). Система володіє низькою ентропією тому в ній виникає переривчасте розпорошення легко використаної енергії (наприклад – світла або їжі) та перетворення її у важко для засвоєння і використання (наприклад – теплову).
Організми в біосфері зазнають впливу потоку енергії, який складається з світлового опромінення та теплового довгохвильового опромінення від близько лежачих тіл. Це зумовлює до них умови середовища.
Сонце для планети Земля — це життя для всього живого. На поверхню планети Земля щороку поступає приблизно 55 ккал/см2. При цьому рослини фіксують не більше 1—2% сонячної енергії, остання витрачається на нагрівання атмосфери, суші і випаровування. З накопиченої рослинами сонячної енергії не більше 7—10% дістається рослиноїдним тваринам, що харчуються живими рослинами.
Тільки мала частина сонячного опромінення використовується у фотосинтезі, забезпечуючи енергією живі компоненти екосистеми. На верхню межу біосфери падає сонячне світло з енергією 2 кал 1 кв. см /1хв. (сонячна стала). Але проходячи через атмосферу воно послаблюється і в погожий полудень до землі доходить до 67% енергії (1,34 кал. кв. см/1хв.).
В помірній зоні до автотрофних компонентів за день надходить 100-800 кал./см2, в середньому 300-400, ультрафіолет (L хвилі < 0,3 мкм) не проходить нижче озонового шару (h ~ 25 км). Це дуже корисно, бо дещо згубно для протоплазми.
Променева енергія яка досягає земної поверхні в погожий день складається на 10% з ультрафіолету, 45% – видиме світло, 45% – інфрачервоні промені. Проходячи через товщу хмар та води найменше послаблюється видиме світло, що важливо для фотосинтезу. Зелені рослини (хлорофіл) найбільш інтенсивно поглинають сині (0,4-0,5) та червоні промені (0,6 – 0,7 мкм). А енергія далекого інфрачервоного опромінення поглинається вологою листків і оточуючих їх водяні випаровування.