- •1.Культурологія як наука, її специфіка, структура та завдання
- •2.Культура у системі суспільних відносин. Основні функції культури
- •3. Культура як спосіб буття людини.Поняття антропосоціогенезу
- •4. Світова культура як синтез національних, регіональних, локальних культур
- •5.Поняття культурного регіону .Сучасна регіональна типологія культури
- •6.Історична періодизація та типологія культурного процесу. Поняття культурної епохи
- •7.Діалектика загальнолюдського та національного в культурі.Проблема культурної ідентифікації
- •8.Культура і особистість .Елементи внутрішньої культури особистості.
- •9. Синкретизм
- •10 Неолітична революція.Ії значення. Трипільська культура.
- •11.Традиціоналізм як тип культури.Загальні риси розвитку культур Стародавнього Сходу.
- •12.Культури кочовиків Украіни.
- •13 Досягнення доби античної класики.
- •14.Значеня культури Греції і Риму.
- •15. Культура Візантії.
- •16. Загальна характеристика середньовiчної культури
- •17. Культура Київської Русi як синтез язичницької та християнської культур
- •18. Художня культура Київської Русi, її мiсце у скарбницi художньої культури.
- •19. Значення культури Київської Русі для становлення української культури.
- •20. Художня культура епохи Вiдродження, її гуманiстичний змiст та здобутки.
- •21. Пiвнiчне Вiдродження, його діячі та здобутки художньої культури.
- •22. Реформацiя, її місце і значення для духовної культури Західної цивілізації.
- •23. Соціально-політичні обставини становлення української національної свідомості і культури хіv – хvіі ст.
- •24. Діяльність і значення братств для розвитку української культури хvі – хvіі ст.
- •25. Внесок у культуру ренесансної Європи вихідців з України.
- •26. Гуманiстичнi та реформацiйнi iдеї в культурi України XVI - першої половини XVII ст. (на прикладі Острозького культурного осередку).
- •27. Місце і значення літературно-філософської полеміки в українській культурі хvіі ст.
- •28. Промислова революцiя I розвиток науки як чинники формування новоєвропейської культури.
- •29. Iдеологiя Просвiтництва I культура хviii ст.
- •30. Художнi напрями та стилi європейської культури хvii - хviii ст.
- •36. Головнi ознаки й тенденцiї розвитку європейської культури хiх ст.
- •37. Художнi напрями та стилi європейської культури хiх ст.
- •38. Соціально-політичні обставини розвитку росiйської культури першої половини хiх cт. Як чинники становлення дворянського етапу українського національно-культурного відродження.
- •41. Значення творчостi та дiяльностi т.Г. Шевченка для розвитку української культури.
- •42. Освітянський процес в Україні хіх ст. Та значення університетських центрів для формування національної інтелігенції.
- •43. Розквiт демократичної культури в Росiї другої половини хiх ст., її мiсце в скарбницi свiтової культури.
- •44. Критичний реалiзм як провiдний напрям європейської художної культури другої половини хiх ст. Реалістична література Росії та України хіх ст.
- •45. Нацiонально-демократичне спрямування духовної культури українського суспiльства та процес нацiонально-культурного вiдродження другої половини хiх - початку хх ст., його дiячi.
- •46. Українська культура в Галичині: дячі, осередки, значення.
- •47. Українське образотворче та театральне мистецтво другої половини хіх ст.
- •48. Символiзм як явище духовної культури останньої третини хiх - початку хх ст., його національні особливості на прикладі української літератури.
- •49. Модернiзм як iдеологiя кризи суспiльної свiдомостi та культури кiнця хiх - першої половини хх ст.
- •50. Проблема масової культури у хх ст. Соцiокультурнi передумови виникнення тоталiтаризму I фашизму у хх ст.
- •51. Дегуманiзацiя культури техногенної цивiлiзацiї другої половини хх ст.
- •52. Постмодернiзм та егалiтаризм як характеристики духовної культури другої половини хх ст.
- •53. Глобальнi проблеми цивiлiзацiї та культури другої половини хх ст.
- •54. Молодiжна контр-культура 60-х рокiв хх ст.
- •55. Полiтика мiжнародних органiзацiй у справах культури.
- •56. Пореволюцiйна українська культура та полiтика українiзацiї 20-30-х рокiв: iдеї, дiячi, наслiдки
- •57.-----------
- •58. Шестидесятники. Культура 60-80 гг.
- •59. Українська культура в межах радянської багатонацiональної культури: проблеми й досягнення.
- •Вопрос 12
51. Дегуманiзацiя культури техногенної цивiлiзацiї другої половини хх ст.
Гуманізм — визнання людини найвищою цінністю в світі, повага до гідності та розуму людини; течія в західноєвропейській культурі епохи Відродження, право на щастя в житті, і вільний вияв природних почуттів і здібностей. Гуманізм це ставлення до людини, пройняте турботою про її благо, повагою до її гідності; людяність. Гуманістичний світогляд протиставляється світоглядам, для яких людина не стоїть на вершині піраміди цінностей: релігійному, де найголовнішою цінністю проголошується бог, класовому, для якого найважливіші інтереси певного класу, імперському, для якого найпершою цінністю є інтереси імперії, тощо. Соціальна ситуація в світі кінця ХХ століття і початку ХХI століття характеризується системною кризою: безробіттям, інфляцією, зростанням цін, втратою більшої частини соціальних гарантій. Багатьма дослідниками констатується переорієнтація громадської свідомості з колективістського на індивідуальне, з самовдосконалення і творення на збагачення. У суспільну свідомість засобами масової інформації, пропаганди активно впроваджується принцип вседозволеності в гонитві за особистим добробутом, крайнього індивідуалізму, авантюризму, культу сили і грошей. В якості основної причини загострення глобальних проблем можна назвати дегуманізація культури. Рішення сучасної кризи бачиться у поверненні справжнього гуманізму, де людина буде нести відповідальність за своє буття. У ХХ столітті посилюється статус уявлень, відповідно до яких західна цивілізація наближається до стану кризи. Особливо ці уявлення зміцнилися між I і II світовими війнами. Їх генезис пов'язується з роботою О. Шпенглера «Захід Європи» (Т.1, 1918; Т.2, 1922). Згідно з його уявленням, європейська культура, будучи «живим організмом», як і будь-яка інша культура, приречена на «старість, в'янення і смерть». Деградація європейської культури виражається в її трансформації в цивілізацію. Цивілізація - завершення і результат культури. «Сучасна епоха - писав Г. Лебон, - являє собою один з таких ритичних моментів, коли людська думка готується до зміни. В основі цієї зміни лежать два головних фактори. Перший - це руйнування релігійних, політичних і соціальних вірувань, що дали початок всіх елементів нашої цивілізації, другий - це виникнення нових умов існування і абсолютно нових ідей, стали наслідком сучасних відкриттів в області наук і промисловості » Невіра в домінуючу силу добра може бути позначена, за влучним визначенням С. Франка, як криза віри людини - «як криза гуманізму» А. Печчеї, вважав, що криза людства можна запобігти не відмовою від науково-технічного прогресу, а вдосконаленням людських якостей на основі сучасного гуманізму - прагнення до справедливості, відрази до насильства. Це дасть можливість перейти до нових умов буття людини і культури, і перед людиною стоїть нетривіальна задача: повернути людині наснагу духовних істин, вдихнути в нього загублену віру в єдність Правди, Добра і Краси.Таким чином «в епоху технічної цивілізації така об'єднавча тенденція є єдино рятівною для людства. Інша, зворотна тенденція буде мати апокаліпсичне завершення». вдихнути в нього загублену віру в єдність Правди, Добра і Краси. Таким чином «в епоху технічної цивілізації така об'єднавча тенденція є єдино рятівною для людства. Інша, зворотна тенденція буде мати апокаліпсичне завершення».