- •1.Культурологія як наука, її специфіка, структура та завдання
- •2.Культура у системі суспільних відносин. Основні функції культури
- •3. Культура як спосіб буття людини.Поняття антропосоціогенезу
- •4. Світова культура як синтез національних, регіональних, локальних культур
- •5.Поняття культурного регіону .Сучасна регіональна типологія культури
- •6.Історична періодизація та типологія культурного процесу. Поняття культурної епохи
- •7.Діалектика загальнолюдського та національного в культурі.Проблема культурної ідентифікації
- •8.Культура і особистість .Елементи внутрішньої культури особистості.
- •9. Синкретизм
- •10 Неолітична революція.Ії значення. Трипільська культура.
- •11.Традиціоналізм як тип культури.Загальні риси розвитку культур Стародавнього Сходу.
- •12.Культури кочовиків Украіни.
- •13 Досягнення доби античної класики.
- •14.Значеня культури Греції і Риму.
- •15. Культура Візантії.
- •16. Загальна характеристика середньовiчної культури
- •17. Культура Київської Русi як синтез язичницької та християнської культур
- •18. Художня культура Київської Русi, її мiсце у скарбницi художньої культури.
- •19. Значення культури Київської Русі для становлення української культури.
- •20. Художня культура епохи Вiдродження, її гуманiстичний змiст та здобутки.
- •21. Пiвнiчне Вiдродження, його діячі та здобутки художньої культури.
- •22. Реформацiя, її місце і значення для духовної культури Західної цивілізації.
- •23. Соціально-політичні обставини становлення української національної свідомості і культури хіv – хvіі ст.
- •24. Діяльність і значення братств для розвитку української культури хvі – хvіі ст.
- •25. Внесок у культуру ренесансної Європи вихідців з України.
- •26. Гуманiстичнi та реформацiйнi iдеї в культурi України XVI - першої половини XVII ст. (на прикладі Острозького культурного осередку).
- •27. Місце і значення літературно-філософської полеміки в українській культурі хvіі ст.
- •28. Промислова революцiя I розвиток науки як чинники формування новоєвропейської культури.
- •29. Iдеологiя Просвiтництва I культура хviii ст.
- •30. Художнi напрями та стилi європейської культури хvii - хviii ст.
- •36. Головнi ознаки й тенденцiї розвитку європейської культури хiх ст.
- •37. Художнi напрями та стилi європейської культури хiх ст.
- •38. Соціально-політичні обставини розвитку росiйської культури першої половини хiх cт. Як чинники становлення дворянського етапу українського національно-культурного відродження.
- •41. Значення творчостi та дiяльностi т.Г. Шевченка для розвитку української культури.
- •42. Освітянський процес в Україні хіх ст. Та значення університетських центрів для формування національної інтелігенції.
- •43. Розквiт демократичної культури в Росiї другої половини хiх ст., її мiсце в скарбницi свiтової культури.
- •44. Критичний реалiзм як провiдний напрям європейської художної культури другої половини хiх ст. Реалістична література Росії та України хіх ст.
- •45. Нацiонально-демократичне спрямування духовної культури українського суспiльства та процес нацiонально-культурного вiдродження другої половини хiх - початку хх ст., його дiячi.
- •46. Українська культура в Галичині: дячі, осередки, значення.
- •47. Українське образотворче та театральне мистецтво другої половини хіх ст.
- •48. Символiзм як явище духовної культури останньої третини хiх - початку хх ст., його національні особливості на прикладі української літератури.
- •49. Модернiзм як iдеологiя кризи суспiльної свiдомостi та культури кiнця хiх - першої половини хх ст.
- •50. Проблема масової культури у хх ст. Соцiокультурнi передумови виникнення тоталiтаризму I фашизму у хх ст.
- •51. Дегуманiзацiя культури техногенної цивiлiзацiї другої половини хх ст.
- •52. Постмодернiзм та егалiтаризм як характеристики духовної культури другої половини хх ст.
- •53. Глобальнi проблеми цивiлiзацiї та культури другої половини хх ст.
- •54. Молодiжна контр-культура 60-х рокiв хх ст.
- •55. Полiтика мiжнародних органiзацiй у справах культури.
- •56. Пореволюцiйна українська культура та полiтика українiзацiї 20-30-х рокiв: iдеї, дiячi, наслiдки
- •57.-----------
- •58. Шестидесятники. Культура 60-80 гг.
- •59. Українська культура в межах радянської багатонацiональної культури: проблеми й досягнення.
- •Вопрос 12
52. Постмодернiзм та егалiтаризм як характеристики духовної культури другої половини хх ст.
Постмодерні́зм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятиліття 20 століттяприходить на змінумодернізмові. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних.Вперше термін «постмодернізм» згадується у1917p. в роботі німецького філософа Рудольфа Панвіца[1](Rudolf Pannwitz) "Криза європейської культури"[2], але поширився він лише наприкінці 1960-х pp. спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — улітературі,малярствітамузиці[3].Як філософська категорія, термін «постмодернізм» отримав розповсюдження завдяки філософамЖ. Дерріди,Ж. Батая,М. Фукоі особливо книзі французького філософаЖ.-Ф. Ліотара«Стан Постмодерну» (1979)[5].Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвідові, переконалися у марноті спроб поліпшити світ, втратили ідеологічні ілюзії, вважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з'являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним вважається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття.риси постмодернізму:
культ незалежної особистості;
потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого;
прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій;
бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу;
використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя;
зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо);
суміш багатьох традиційних жанрових різновидів;
сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох;
запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях;
як правило, у постмодерністському творі присутній образ оповідача;
іронічність та пародійність.[6]
Серед перших виразно постмодерністських творів — романи У. Еко «Ім'я троянди» (1980), П. Зюскінда «Запахи» (1985), Д. Апдайка «Версія Роджерса» (1985), Томаса Пінчона«Веселка гравітації» (1973).
Постмодернізм у сучасній українській літературі виявляється в творчості Ю. Андруховича, Ю. Іздрика, Л. Дереша, О. Ульяненка, С. Процюка, В. Медведя, О. Забужко та інших.
Эгалитари́зм (фр.égalitarisme, от égalité — равенство) — концепция, предлагающая создание общества с равными возможностями по управлению и доступу к материальным благам всем его членам. Противоположностьэлитаризму.
Может рассматриваться как разновидность утопического социализма, основывающегося на всеобщем уравнении как основе социальной жизни. В социологии семьи эгалитаризм признаёт за супругами равные права в самореализации.