2. 2. Управлінська діяльність командира.

Питання 4. Командир – професійний військовий керівник.

Відповідь.

Командир ― це член військової організації, який здійснює управлінську діяльність і виконує управлінські завдання. Військова організація не може функціонувати без командирів. Їхня управлінська праця в порівнянні з іншими видами праці в організації має низку особливостей, обумовлених характером самої праці, її предметом, результатами та засобами, що застосовуються.

Специфіка завдань, що виконуються, визначає переважно розумовий, творчий характер управлінської праці. Основний її зміст: постановка мети; прийняття рішень; розробка способів і прийомів управління для досягнення поставленої мети; організація спільної діяльності людей для виконання прийнятих рішень.

Предмет праці командира особливий ― інформація, перетворивши яку він приймає рішення, необхідні для зміни стану керованого об’єкта (підлеглого, військового колективу, військової організації). Тому як знаряддя праці виступають, насамперед, засоби роботи з інформацією. Результат же його діяльності оцінюється по досягненні поставленої мети.

Щоб виконувати свої складні й відповідальні функції, командир повинен мати спеціальні знання та здатність використовувати їх у повсякденній роботі з управління військовою організацією.

Питання 5. Вимоги, які висовуються до сучасного командира.

Відповідь.

Вимоги до професійної діяльності командирів можна умовно розбити на дві групи.

Перша група вимог: розуміння природи управлінської праці та процесів військового управлінняу; знання посадових і функціональних обов’язків командира, способів досягнення мети й підвищення ефективності роботи військової організації; уміння використовувати сучасну інформаційну технологію та засоби комунікації, необхідні в управлінському процесі. Для цього командиру необхідні знання й уміння, для того щоб виконувати професійну роботу в такій спеціальній галузі, як управління військовою організацією. Вони включають:

уміння обґрунтовувати й приймати рішення в ситуаціях, для яких характерні висока динамічність і невизначеність;

інформованість (інформація ― це знання) з питань розвитку Збройних Сил України; стану досліджень, військової техніки, озброєння і технологій; нормативних актів; динаміки процесу управління тощо;

знайомство з досвідом управлінняу в організаціях інших відомств;

здатність керувати ресурсами, планувати й прогнозувати діяльність військової організації;

володіння способами підвищення ефективності управління військовою організацією;

уміння використовувати сучасну інформаційну технологію, засоби комунікації та зв’язку.

Для того щоб придбати ці знання й уміння, необхідно вивчати військову управлінську думку (військове управління). Але так як військове управління висуває й розробляє все нові ідеї та концепції управління, то командир повинен навчатися безупинно, щоб бути професіоналом.

Друга група вимог до професійної діяльності командира, пов’язана з його здатністю працювати з людьми й керувати самим собою (самоуправління).

До цих вимог належить:

володіння мистецтвом управління людськими ресурсами;

володіння мистецтвом налагодження зовнішніх зв’язків;

здатність до самооцінки, уміння робити правильні висновки й безупинно підвищувати кваліфікацію ― знання та вміння.

Питання 6. Управлінські якості сучасного командира

Відповідь.

Для того, щоб бути командиром, необхідно мати наступні основні уміння і якості:

– бути доступним кожному підлеглому, тон обговорення будь-яких проблем незмінно доброзичливий;

– залучає себе до процесу управління військовою організацією, особисто

бути знайомим зі значною кількістю безпосередніх підлеглих, багато часу приділяти пошуку підходящих кадрів і їх навчанню;

– не може терпіти кабінетного стилю управління, воліє з'являтися серед рядових військовослужбовців і обговорює проблеми на місцях, уміє слухати і чути, рішучий і наполегливий, охоче бере на себе відповідальність і часто йде на ризик;

– терплячий до висловлювання відкритої незгоди, делегує повноваження виконавцям (підлеглим), і має конфіденційні відносини;

– провину завжди бере на себе, не шукає винуватців, для нього саме головне виправити помилку;

– при висуванні на відповідальні посади рекомендує здатних підлеглих зі своєї військової організації і лише у виняткових випадках приймає фахівців зі сторони;

– заохочує самостійність таких підлеглих, які своїми здібностями відповідали б професіоналізмові військовослужбовця;

– без необхідності у діяльність підлеглих не втручається, а контролює тільки кінцевий результат і ставить нові завдання;

– упевнений у собі і власних силах, невдачі сприймає як тимчасове явище;

– постійно перебудовує свою роботу, шукає і впроваджує нове, тому очолювана ним військова організація виявляється більш мобільною і стійкої в складних ситуаціях, ефективно функціонує й інтенсивно працює.

Питання 7. Командир ХХ1 століття

Відповідь.

Виходячи з історії розвитку військового менеджменту й даних цих опитувань, можна запропонувати, з можливою невеликою помилкою, основні елементи військового менеджера XXІ століття.

Військовий менеджер майбутнього- це насамперед:

1. Головний стратег ― керуючий, наділений владою, приймає рішення в умовах невизначеності й ризику, твердо проводить їх у життя та керує колективом військової організації.

2. Лідер, здатний вести за собою підлеглих, використовуючи свій авторитет, високий професіоналізм, позитивні якості й емоції.

3. Творчий політик і дипломат, який дотримується всіх правових норм і вимог нормативних документів держави й міжнародних організацій, установлює контакти з партнерами, владою, успішно переборює внутрішні й зовнішні конфлікти.

4. Генератор ідей, який прагне заглянути в суть проблеми й докопатися до істини.

5. Організатор, який користується повагою та вміє працювати з людьми.

6. Ентузіаст, сповнений енергії, який береться не тільки сам за будь-які завдання, але й надихає на це інших людей.

7. Контролер, аналітик, гарант якості, здатний оцінити виконане завдання, висунуту ідею, знайти в ній сильні й слабкі риси.

8. Вихователь, який володіє високими моральними якостями, здатний створювати колектив військової організації й спрямовувати його розвиток у потрібне русло.

9. Новатор, який розуміє роль науки в сучасних умовах, уміє оцінити й без зволікання впровадити у військовій організації той чи інший винахід „ноу-хау”. Знавець технологій, у першу чергу комп’ютерних, тому що в майбутніх війнах будуть застосовуватися методи боротьби з інформацією в мережах з метою порушення роботи автоматизованих систем управління зброєю та військами.

10. Шукач вигоди, який цікавиться зовнішньою стороною справи, може бути гарним посередником між військовослужбовцями, оскільки звичайно має підвищену популярність.

11. Виконавець, гарний адміністратор, здатний не тільки висунути, але й утілити ідею в життя.

12. Роботяга, подобається всім, насамперед тому, хто не прагне зайняти нічиє місце, зате здатний вислухати та схвалити.

13. Шліфувальник, необхідний, щоби зв’язувати розірвані кінці.

14. Просто людина, яка володіє глибокими знаннями та різнобічними здібностями, високим рівнем культури, чесністю, рішучістю характеру. хоробрістю, стійкістю до всіх стресів, фізично здоровий, дотримується етичних норм і правил, планує свою роботу і т.д., а також має розважливість, здатність бути взірцем у всьому.

Велика роль військового менеджера XXІ століття. Світова практика переконує: немає поганих військових організацій, немає поганих колективів, є погані керівники. Можна навести багато прикладів, коли військова організація ледве трималася на плаву, знаходила другий подих і ставала ефективно виконуючою завдання, тільки завдяки тому, що її очолив талановитий військовий менеджер.

Питання 8. Загальні фактори управлінської діяльності командира

Відповідь.

До загальних факторів управлінської діяльності командира належать:

сутність управлінської діяльності командира;

управлінські ролі командира;

функції військового управлінняу.

Сутність управлінської діяльності командира полягає в тому, щоб прийняти рішення стосовно того, що потрібно робити, та організувати людей на виконання цього рішення. завдань. Управлінські ролі командира класифікуються в три великі категорії: міжособистісні ролі, інформаційні ролі й ролі з прийняття рішень .

Перша категорія ролей використовується для побудови міжособистісних стосунків; друга ― для побудови інформаційних систем і третя ― для прийняття управлінських рішень. Міжособистісні ролі:головний керівник (взірець для наслідування), лідер, ланка, що пов’язує (інтегратор). Інформаційні ролі: приймач інформації (збирач

інформації), розповсюджувач інформації, представник. Ролі, пов’язані з прийняттям рішення: підприємець, усуваючий порушення (командир кризових ситуацій), розпорядник ресурсів, ведучий переговори.

Усі ці 10 ролей не можуть бути незалежні одна від одної. Навпаки, вони взаємозалежні та взаємодіють для створення єдиного цілого.

Функції військового управлінняу. Загальний процес управління підрозділяється на ряд окремих функцій, що, у свою чергу, також є окремими процесами, які являють собою дії, що сприяють досягненню мети. Їхнє призначення полягає в тому, щоб внести в управлінську діяльність якнайбільше системи, порядку, передбачуваності, логіки та сталості в тій неспокійній, різноманітній, вічно мінливій обстановці ― навколишньому середовищі, де працює командир.

Загальними функціями військового управлінняу є планування, організація, мотивація та контроль. Ці функції поєднуються в єдиний процес управління сполучними функціями: прийняття рішень і комунікації.

Питання 9. Рівні управління і розподіл командирів по ним.

Відповідь.

Вертикальний поділ праці командирів побудований на виділенні трьох рівнів управління ― низового, середнього й вищого(рис.2.3). Командири низового рівня ― це організаційний рівень, що знаходиться безпосередньо над рядовим складом (не керуючим). Молодші командири, в основному, здійснюють контроль за виконанням завдань для безупинного забезпечення інформацією про правильність виконання цих завдань. Командири низового рівня часто відповідають за безпосереднє використання виділених їм ресурсів, таких як військова техніка, зброя, комплекси озброєння тощо.

Типовою назвою посади на даному рівні є командир взводу, начальник відділення, начальник лабораторії. Молодші офіцери багато спілкуються зі своїми підлеглими, небагато з іншими молодшими офіцерами й зовсім мало зі своїм начальством.

Рис. 2.3. Поділ праці командирів за рівнями та сферами діяльності

Командири середнього рівня. Робота молодших офіцерів координується й контролюється командирами середньої ланки. Типовими посадами командирів середнього рівня управління є командири рот і батальйонів, начальники кафедр і факультетів у вищому військовому навчальному закладі, начальники відділів та управлінь у військовій науково-дослідній установі тощо.

В основному, командири середньої ланки є буфером між командирами вищого і низового рівнів. Вони готують інформацію для рішень, що приймаються командирами вищої ланки, і передають ці рішення, зазвичай, після трансформації їх у технологічно зручну форму, у вигляді специфікацій і конкретних завдань низовим командирам. Командири вищого рівня ― набагато менші числом за інших. Навіть у самих великих військових організаціях командирів вищого рівня всього кілька чоловік. Це поперед усього: керівник військової організації (командир полку, начальник закладу, установи тощо), а також його заступники.

Командири вищого рівня відповідають за прийняття найважливіших рішень для організації в цілому або для основної частини підрозділів.