Питання 10. Взаємини співробітництва підлеглого з командиром

Відповідь.

Нормальні взаємини співробітництва підлеглого з командиром (командиром) можуть установлюватися в армії лише в обстановці беззаперечного виконання наказів і розпоряджень командира.

Нормальні взаємини співробітництва підлеглого з командиром виникають, якщо підлеглий:

бездоганно виконує свої службові обов’язки, відрізняється старанністю, відповідальністю, прагненням усвідомити доручене та виконати його успішніше. Зміцненню нормальних взаємин співробітництва сприяють ініціатива й увага підлеглого до порад командира, інтерес до досвіду командира, якісне виконання навіть дрібних доручень, даних мимохідь. Особливо зміцнюють співробітництво дії підлеглого, який ініціативно допомагає командиру в напруженій для нього обстановці;

будь-які прохання командира розглядає як розпорядження, навіть якщо вони не містять слова „Наказую”. Прохання командира не є розпорядженням, проте, якщо він вирішив звернутися до підлеглого з проханням, а не з розпорядженням, він, очевидно, не хоче пов’язувати підлеглого термінами та категоричністю під час вирішення складного питання, покладається на відповідальність і кваліфікацію підлеглого, сподівається, що він сам розуміє необхідність і складність питання, що вирішується. Якщо складаються обставини, які перешкоджають швидкому виконанню прохання, необхідно проінформувати командира про те, що вже зроблено, які перешкоди виникнули, як і коли сподівається їх перебороти, яка потрібна допомога. Без цього командир може подумати, що про його прохання забули. Якщо командир звертає увагу підлеглого на якесь питання, виходить, він вважає, що ним потрібно зайнятися детальніше та серйозніше. Про розпочаті дії, про результати аналізу доцільно доповісти.

Порада командира теж не є розпорядженням. Але командир має бачити, що його поради враховуються та використовуються. Як би завіряючи командира, у бажанні співробітничати з ним, підлеглий, за можливістю, має деталізувати дане йому спільне завдання, уточнити у командира, чи буде сприяти поліпшенню якості запропонована деталізація. У разі неможливості такого уточнення доцільно спочатку виконати завдання на рівні оцінок. Адже, можливо, командиру будуть потрібні порівняно швидко попередні оцінки. Під час доповіді попередніх матеріалів необхідно згадати про можливості їх деталізації й про те, що зроблено в цьому напрямі;

у ряді випадків, знаючи вузьку сферу своєї діяльності детальніше, підлеглий може звернути увагу командира на певні тонкощі вирішення завдання, згадати про непомічені труднощі й запропонувати своє рішення. Престиж підлеглого підвищується, якщо навіть у разі відсутності вказівок він ініціативно вибирає та відповідально виконує необхідні для справи роботи, пропонує та реалізує плани, що сприяють успіху спільної справи. Прагнення розібратися в деталях доручення ніколи не буде розглядатися командиром як сперечання, якщо запитання показують бажання підлеглого усвідомити деталі та його відповідальність за доручене. Інша справа, коли в запитаннях очевидне небажання вирішувати доручене або коли в мовчазній згоді виражається пасивність;

не зневажає невеличкими дорученнями під приводом їх незначності, тим більше, якщо доручити їх більше нема кому;

у взаєминах співробітництва прагне до самостійного вирішення завдань;

виявляє повагу до командира, яка має виявлятися не в словах, а в діях підлеглого, в якості виконуваних доручень, в інтересі до спільної справи й активному піклуванні про нього.

Якщо ви молодший у творчому колективі, не ремствуйте, що вам не доручають самостійних робіт. Активніше допомагайте іншим, висувайте ідеї, виконуйте з високою якістю все доручене. Можете бути спокійні, вас помітять. Адже командир зацікавлений у тому, щоб у нього було більше співробітників, кожному з яких можна доручити самостійну справу і бути спокійним за хід роботи.

Якщо ви збираєтеся почати працювати в повну силу, коли одержите серйозну самостійну посаду, швидше за все, ви її ніколи не одержите. Усе сказане стосується не тільки молодшого у творчому колективі. Важко стати самостійним у будь-якій справі, якщо не брати на себе відповідальність, не висувати розумних пропозицій, очікуючи вказівок з будь-якого приводу. Відсутність указівок від командира не є підставою для гаяння робочого часу.

Ліпше приходити до командира не з запитаннями, а з планами, в яких продумані різноманітні варіанти. Ще ліпше, якщо ці плани підкріплені першими результатами. Доповідаючи отримані результати, не варто цілком покладатися на переконливість усного мовлення, тому що командир, як правило, зайнята людина: перед вашим приходом він, можливо, розмовляв з іншим підлеглим і був під враженням іншого питання. Правильніше буде допомогти командиру переключитися, показавши йому матеріали, які він уже бачив, виділити в цих матеріалах розділи, на яких ви хочете зосередити його увагу сьогодні. З цієї точки зору дуже зручна структурна схема проблеми, що доповідається, на якій показані не тільки всі складові частини, але й взаємозв’язки між ними. Це дозволяє легко виявити роль кожного обговорюваного питання в загальному завданні. Отримані результати так само доцільно доповідати предметно ― у вигляді таблиць, графіків тощо. Якщо ви прийшли до командира на доповідь „з порожніми руками”, він може подумати, що ніяких результатів нема, а ваші хвилювання й багатослівність пов’язані з тим, що ви словами намагаєтеся прикрити неробство (оскільки результати, про які ви говорите, існують поки лише у ваших планах). Якщо ви прийшли до командира з проханням, необхідно мати напоготові відповідний документ (рапорт, лист), на якому він міг би написати відповідну резолюцію. Інакше прийдеться доповідати це питання повторно, віднімати в командира час, нагадувати йому про сприятливе для вас рішення.

Удруге звертатися до командира з того самого питання, з якого він уже прийняв рішення, некоректно: по-перше, він може подумати, що у вас погана пам’ять, і ви вже встигли забути його вказівки; по-друге, він може подумати, що ви намагаєтеся змусити його прийняти інше рішення. Якщо необхідно повторно звернутися до командира з уже докладеного питання, доцільно почати з викладення про те, що це питання уже доповідалося, що по ньому прийняте якесь рішення, проте виникли нові обставини, що змусили вас доповісти питання повторно. Мовчазне використання того, що вже одного разу відхилено командиром, надання цього варіанту в момент, коли вже немає часу для проведення додаткових робіт, ― це фактичне ігнорування зауважень командира, нав’язування йому запереченого. Такі дії не тільки не сумісні із взаєминами співробітництва, але й є порушенням дисципліни. У випадку, коли у вас з’явилися вагомі обґрунтування необхідності використання запереченого варіанта, потрібно спочатку переконливо доповісти це питання повторно та лише потім використовувати цей варіант для завершення виконання завдання. Якщо командир помітив помилку та вказав на неї хоча б натяком, наявність цієї ж помилки в повторно поданому документі ― свідчення безвідповідальності, неуважності та байдужності до зауважень командира.

Якщо рекомендації командира недостатньо розроблені, подаються в загальному вигляді, то вам необхідно, використовуючи основну ідею, задуматися над варіантами їх реалізації. Командир, бачачи, що ви не тільки помітили й запам’ятали його ідею, але й практично намагаєтеся допомогти йому в її реалізації, неодмінно знайде час і для обговорення варіантів, і для деталізації своєї ідеї, і для допомоги вам.

Може виявитися, що дії або вказівки командира покажуться вам нераціональними. У таких випадках потрібно діяти обачно й коректно:

варто пам’ятати, що у командира можуть бути свої, невідомі вам критерії раціональності;

не варто вважати себе непогрішним, може бути, помиляєтеся в оцінці саме ви;

якщо між вами вже існують нормальні взаємини співробітництва, і ви переконані в неточності того або іншого розрахунку, рішення, потрібно звернути увагу командира на те місце, яке є неправильним, відмічаючи, що тут можуть виникнути такі-то й такі-то труднощі, запропонувавши інший підхід, що забезпечує усунення цих труднощів, або вказавши, що ви не зовсім розумієте причини вибору такого варіанта (у такому випадку командир зрозуміє та правильно оцінить вашу коректність);

якщо нормальні взаємини співробітництва ще не склалися, варто попросити дозволу доповісти попередні результати після більш детального з’ясування завдання й складання плану роботи з його виконання. Це дає вам можливість звернути під час такої доповіді увагу командира на труднощі, з якими ви зустрілися під час виконання або розробки розділу плану, пов’язаного з допущеною помилкою, і попросити поради щодо подолання виниклих у вас труднощів із пропозицією іншого варіанта рішення;

якщо командир наполягає на своєму варіанті, підлеглий у всіх випадках зобов’язаний виконати цю вимогу а, здійснюючи рішення, проробити матеріал особливо старанно, провівши, якщо можна, розрахунки з обох варіантів і додавши довідку з обґрунтуванням причин доцільності переходу до другого варіанта рішення. У цьому випадку доцільно доповісти рішення раніше призначеного терміну, щоб у командира була можливість перед введенням рішення в дію переконатися в раціональності вашого підходу або (і так буває) повернутися до свого варіанта рішення (може бути, трохи зміненому);

якщо йдеться про перспективне питання, можна попросити дозволу підготувати з цього питання спеціальний огляд або доповідь, оскільки він вам здається дуже важливим (по цій доповіді командир зможе прийняти обґрунтоване, оптимальне рішення);

у всіх випадках не тягніть із рішенням: доручене потрібно виконати, а на виниклі труднощі командир зверне увагу й сам (до цього моменту вам корисно мати свій варіант рішення, щоб справа не застопорилася); пам’ятайте, що іноді оперативність навіть приблизного рішення цінніша, ніж точність спізнілого;

якщо командир указує на хиби вашого рішення, яке ви вважаєте правильним, попросіть дозволу проробити це питання детальніше, і під час повторної доповіді подайте докладне обґрунтування матеріалу, який викликав сумнів; зрозуміло, що в усіх випадках остаточним є рішення командира;

пам’ятайте, що командир при всьому бажанні не може знати в повному обсязі всього, що знають його підлеглі, які є іноді асами у своїй вузькій сфері діяльності.

Уміння використовувати знання й досвід підлеглих ― одне з найважливіших якостей командира.

Атмосфера нормальних взаємин співробітництва порушується, якщо підлеглий:

нестаранний, байдужний до дорученої справи, не доводить розпочату справу до кінця, якщо він охоче погоджується на будь-яку справу та мало що робить для виконання дорученого;

забудькуватий: не пам’ятає тих деталей, про які йому говорив командир;

намагається виправдати свою помилку або бездіяльність посиланнями на „об’єктивні” обставини або, того гірше, звалити свою провину або виконання доручення на інших;

виявляє стриманість й мовчазне очікування підказувань від командира в дрібницях, припинення виконання роботи в разі виникнення найменших труднощів. Бездіяльність в разі відсутності вказівок командира принижують престиж підлеглого, погіршують думку про нього командира.

Підлеглому важливо пам’ятати, що він погіршує можливість нормальних взаємин співробітництва з командиром та оцінку своїх ділових якостей, коли:

виражає сумнів у своїх спроможностях виконати отримане завдання;

забуває розпорядження;

не знає стан справ у сфері своєї компетенції;

доповідає неперевірені дані, документи, у суті яких не розібрався, подає недопрацьовані документи, чернетки, документи з помилками друкарки або, ще гірше, із фактичними помилками;

ігнорує зауваження командира;

показує свою некомпетентність у тих питаннях, які мають бути вивчені;

показує свою обмеженість, бажання не виходити за межі дорученого;

показує свою неграмотність;

прагне вигородити себе та перекласти провину на інших;

намагається підкреслити некомпетентність командира;

не доповідає про труднощі, хоча бачить, що сам справитися з ними не в змозі.

Перераховані дії підлеглого, як правило, викликають у командира сумнів у доцільності налагодження або зберігання взаємини співробітництва з ним.

Підлеглі мають пам’ятати: характер дій командира стосовно вас об’єктивно визначається, насамперед, інтересами справи та вашою дисциплінованістю, компетентністю, відповідальним ставленням до виконання доручених обов’язків.