Питання 5. Культура розпорядчої діяльності командира

Відповідь.

Управління ― це та функція командира, яку ні в якому разі не можна поєднувати з прагненням зробити все особисто. Його завдання полягає в тому, щоб організувати, скоординувати та проконтролювати роботу підлеглих.

Звичайно, завжди існує ризик перекручування задуманого, тому що ідея народжується в його голові, а передати виконання необхідно підлеглому. Отже, важливо значні зусилля спрямувати на роз’яснення своєї ідеї та на контроль за її виконанням. Ці зусилля окупаються тим, що підлеглі, використовуючи свої знання й досвід, багаторазово множать, збагачують вихідну ідею. Помилки неминучі, навіть якщо командир сам буде реалізовувати ідею. Тому за підлеглим завжди залишається право на помилку. При цьому важливо визначити причину помилки.

Постановка завдань підлеглим. Форми розпорядницької діяльності

Постановка завдання підлеглому пов’язана з різноманітними аспектами управлінської діяльності. У цьому виявляються багато які якості стилю управління, мистецтво командира, який розуміє та вміє вирішувати саму складну проблему „командир ― підлеглий”.

Завдання мають бути об’єктивними й цікавими. Це породжує творчість і покращує якість виконання завдання. Практика управління свідчить, що 70-80 % усіх невдач відбуваються через недостатньо психологічно обґрунтоване й нечітко сформульоване завдання.

Отже, декілька рекомендацій командиру з розпорядницької діяльності (постановки завдань):

у процесі постановки завдань прагніть до чіткого формулювання, яке виключає подвійне тлумачення, визначайте одного відповідального та суворі строки виконання завдання;

віддавайте розпорядження спокійним доброзичливим, твердим і впевненим тоном. За будь-яких обставин не забувайте про культуру поведінки, шануйте гідність підлеглого;

ураховуйте інформацію про індивідуальні особливості підлеглих. Будь-яке розпорядження повинно бути об’єктивно необхідним. Якщо немає впевненості, що доручення буде виконано, не варто віддавати розпорядження;

доручайте виконання завдання тому підлеглому, здатності якого гарантують успішне завершення початого; Якщо у Вас немає такого підлеглого, то не робіть усе самі, а ліпше підготуйте для цього кого-небудь іншого. Для успіху виконання завдання в цілому це все рівно буде ліпше, ніж якщо ви кинете свій „командирський пункт” та особисто „вплутаєтеся в рукопашну”;

знаходьте час для навчання підлеглих. Командири вважають, що легше зробити роботу самим, ніж навчати тому, як потрібно її зробити. Це справедливо, якщо йдеться про разове завдання. Однак якщо воно повторюється часто, то командиру розумніше знайти час на підготовку підлеглого;

пам’ятаєте, що навіть поганий командир знає, що треба робити, але гарний тільки той командир, який здатний показати, як це треба зробити, а головне ― не забуває про необхідність такого інструктажу;

перед тим, як дати серйозне завдання, обов’язково порадьтеся з підлеглим ― передбачуваним виконавцем. Після видачі доручення необхідно забезпечити умови, необхідні для його виконання;

не давайте одночасно декілька завдань (навіть якщо є така необхідність) і не допускайте виконання підлеглими несанкціонованих завдань;

завдання мають розвивати в підлеглих самостійність та ініціативу. Використовуйте бажання відрізнитися, виявити свої здатності, підкресліть особливу роль підлеглого, важливість його зусиль, значимість завдання, практичну користь для колективу й особисто для підлеглого ― виконавця.

У процесі віддачі розпоряджень командиру необхідно:

підкреслювати ділові гідності підлеглого;

висловлювати впевненість у його можливостях;

віддавати перевагу в порівнянні з іншими підлеглими;

підкреслювати ініціативу й старанність підлеглого;

вселяти впевненість, що підлеглий може зробити більше, ніж сам думає;

відзначати його попередні успіхи;

сприяти посиленню значимості виконання завдання в розвитку фахових якостей підлеглого;

заохочувати прагнення до кар’єри.

Залежно від міри сумлінності, працьовитості та компетентності підлеглого можуть бути різноманітні форми розпорядницької діяльності командира.

Такими формами передачі розпорядження в порядку наростання офіційної жорсткості є:

перша ― прохання ― звернення будується за формою: „Прошу вас”;

друга ― порада ― „Я б вам порадив поступити таким чином”;

третя ― розпорядження ― „Вам доручається виконати”;

четверта ― усний наказ ― „Вам наказано виконати”;

п’ята ― письмовий наказ ― „Вам категорично наказано виконати наступне завдання, у випадку невиконання стосовно Вас буде вжито таких-то заходів”.