Питання 11. Взаємини співробітництва рівних по положенню військовослужбовців

Відповідь.

Цей вид взаємин співробітництва також ґрунтується на добровільній свідомості необхідності об’єднання зусиль для спільної суспільно корисної діяльності, на взаємній повазі, на об’єктивному визнанні значимості внеску кожного у спільну справу, на розумінні труднощів інших осіб, які співробітничають, і прагненні полегшити їхню роботу з виконання загального завдання.

У таких взаєминах співробітництва іноді беруть участь люди різного віку, різної кваліфікації, різного досвіду та статі. Повага до старшого за віком, до жінки і до їхнього досвіду, готовність прийти на допомогу молодшому, жінці, менш досвідченому військовослужбовцю ― невід’ємні риси співробітництва формально рівних за положення осіб.

Цей вид взаємин співробітництва забезпечується взаємною повагою, порозумінням, коректністю й обов’язковістю осіб, які співробітничають. Він виявляється не тільки в процесі контакту між колегами, але й у процесі роздільних контактів із третіми особами, наприклад, із спільним командиром.

Військовослужбовцям, які бажають нормальних взаємин співробітництва, протипоказані такі дії з колегами й третіми особами:

неповажні відзиви про колегу або про його роботу;

переоцінка свого навантаження та своїх труднощів із указівкою на менше завантаження колег;

відмова від доручень із прямою або побічною рекомендацією доручити цю справу своєму колезі;

невиконання робіт зі сфери своїх функцій, що обертаються додатковими дорученнями колезі;

підкреслення хиб у роботі колеги в умовах, коли він не може аргументовано відповісти на критику;

висловлення сумнівів у спроможності колеги виконати роботу;

необґрунтовані (навіть приблизно) посилання на інші роботи, які нібито викладають ті ж результати, що отримав колега;

замовчування результатів роботи колеги;

категоричне судження про ресурси, наявні в колеги й необхідні йому для вирішення завдання (наприклад, „Я вважаю, що йому цього достатньо”);

голослівний виклад рекомендацій щодо того, як варто було б будувати колезі свою роботу;

прагнення позбутися від завдання, що вирішується, передаючи його вирішення колезі, якщо виявилася його неперспективність;

прагнення позбутися від безперспективних або „важких” підлеглих, передати їх (а з ними й усі складності) у підрозділ колеги;

підкреслення досягнутих успіхів у завданні, котрим раніше безуспішно займався колега;

постановка обговорення своїх пропозицій і пропозицій колег у нерівні умови;

позначки на документах, що підкреслюють невдачі чи хиби колеги або негативні характеристики матеріалу, підготовленого колегою;

прагнення позбутися від технічної роботи, нав’язавши її колегам;

уїдливі суперечки з колегами, особливо в присутності спільного командира.

Під час реалізації цього виду взаємин співробітництва потрібно враховувати, що категоричні оцінки та висловлення про сферу діяльності колеги, як правило, викликають у нього антипатію.

Тверезо оцінюйте свої ресурси та міру своєї компетентності, про чужі ресурси говоріть здогадно й поважно.

Люди, які співробітничають, обмінюються не стільки словами й обіцянками, скільки справами. У нормальних службових взаєминах важливо не стільки те, що людина говорить, скільки те, що вона робить і чого не робить.

Відвертість, щирість, коректність, доброзичливість не на словах, а на ділі ― найнеобхідніші умови взаємин співробітництва рівних за статусом військовослужбовців.