7. Травма

При РЗК у постраждалих із травмою реанімаційні заходи є ефективними приблизно у 3% випадків. Причини зупинки кровообігу при травматичних пошкодженнях: тяжка травма ЦНС, гіповолемія, викликана масивною втратою крові, гіпоксія внаслідок зупинки дихання, безпосереднє пошкодження життєво важливих органів, напружений пневмоторакс, тампонада серця. Немає симптомів, які з певністю дозволяли б оцінювати шанси на виживання потерпілого із зупинкою кровообігу. American College of Surgeons та National Assoсiаtion of EMS Physіcans опрацювали протоколи, що стосуються ситуацій, в яких не потрібно розпочинати реанімацію. Згідно з протоколами пропонується не розпочинати реанімацію у таких випадках:

- тупа травма, відсутність дихання без відчутного пульсу та серцевої активності;

- проникаюча травма, відсутність дихання та пульсу, при швидкому фізикальному обстеженні немає реакції зіниць на світло, спонтанних рухів та серцевої діяльності.

Пам’ятайте, що рішення щодо початку реанімаційних заходів необхідно приймати в кожному випадку індивідуально!

Лікування

1. Використання схеми ABCDE з метою встановлення діагнозу та вибору лікування. Лікування на місці випадку має проводитися згідно з універсальним протоколом.

2. Вентиляція дихальною сумішшю з високою концентрацією кисню.

3. Слід розпочати натискання грудної клітки, як тільки буде діагностовано зупинку кровообігу.

4. Пам’ятайте про можливість напруженого пневмотораксу.

5. Швидка зупинка кровотечі та відновлення об’єму циркулюючої крові.

6. До зупинки кровотечі слід застосовувати стратегію виваженої інфузійної терапії. У випадках неконтрольованої кровотечі введення великого об’єму розчинів може її підсилити.

8. Ураження електричним струмом та блискавкою

   До чинників, які мають вплив на важкість ураження, відносяться вид струму (постійний, змінний), напруга, вивільнена кількість енергії, опір, шлях проходження через тіло, поверхня та тривалість контакту з джерелом струму. Опір вологої шкіри менший, ніж сухої, що збільшує ризик ураження. Електричний струм проходить шляхом найменшого опору, тому частіше всього пошкоджуються судинно-нервові пучки кінцівок. Ураження змінним струмом може викликати тонічний спазм скелетних м’язів, що унеможливлює самостійне звільнення від джерела струму. Зупинка дихання може бути викликана ураженням дихального центру або дихальних м’язів. Якщо струм пройде через міокард у вразливій фазі серцевого циклу (аналогічно до явища R на T), це може викликати фібриляцію шлуночків. Електричний струм також може спричинити спазм вінцевих артерій та ішемію серцевого м’яза. Асистолія може виникнути, як первинний механізм РЗК або внаслідок асфіксії, спричиненої зупинкою дихання.

Струм, що в результаті ураження пройшов через серцевий м’яз, - часта причина неефективної реанімації. Проходження струму впоперек грудної клітки (з руки до руки) більш небезпечне, ніж вертикальне проходження (з руки до ноги) або промежинне (з ноги до ноги). Вздовж шляху проходження струму спостерігається значне ушкодження тканин.

При ударі блискавкою протягом декількох мілісекунд створюється напруга до 300 кВ. У випадку ураження блискавкою, більша частина струму проходить по поверхні тіла, викликаючи так зване епідермальне явище (flashover). Ураження промисловим струмом, як і ураження блискавкою, спричиняє глибокі опіки в місці контакту. У випадку ураження промисловим струмом опіки локалізуються на верхніх кінцівках, долонях, натомість у випадках ураження блискавкою ушкодження знаходяться на голові, шиї та плечах.

У потерпілих може виникнути первинна зупинка дихання (судомне скорочення дихальних м'язів, ураження дихального центру), фібриляція серця чи ураження ЦНС з мінімальними проявами життєдіяльності.  В останніх випадках пробудження хворих, заживо похованих у землі, можливо, й послужило забобонам, начебто для повернення до життя потерпілих, уражених блискавкою чи електричним струмом, потрібно закопувати в землю, щоб "позбавити їх струму".

У осіб, які пережили удар блискавки, спостерігається викид великої кількості катехоламінів та збудження симпатичної нервової системи, що викликає підвищення тиску, тахікардію, нетипові зміни на ЕКГ (збільшення інтервалу QT, тимчасова інверсія зубця Т) та некроз серцевого м’яза.

Лікування:

1. Переконайтесь, що всі джерела струму вимкнено, не підходьте до потерпілого не переконавшись у безпеці. Струм високої напруги (непобутовий) може створити дугу або поширюватися по поверхні землі на кілька метрів від потерпілого.

2. Дійте згідно стандартних протоколів.

3. Відновити прохідність дихальних шляхів може бути складно, якщо струм викликав опіки обличчя чи шиї. В таких випадках важливо вчасно виконати інтубацію – швидко наростаючий набряк м´яких тканин може спричинити непрохідність дихальних шляхів. Виконайте стабілізацію шийного відділу хребта, але за умови, що це не вплине на час відновлення прохідності дихальних шляхів.

4. Параліч м´язів, особливо якщо він викликаний струмом високої напруги, може тривати декілька годин. У такому випадку необхідно проводити штучну вентиляцію легень.

5. Асистолія частіше спостерігається при ураженні постійним струмом. При порушеннях ритму дійте відповідно до протоколів.

6. Зніміть тліючий одяг та взуття, щоб запобігти термічним травмам.

7. При значному ушкодженні тканин проводьте інфузійну терапію. Підтримуйте достатній діурез метою виведення міоглобіну, калію та інших речовин, що вивільняються з ушкодженних тканин.

8. Проведіть подальший огляд пацієнта з метою виявлення травм, викликаних тонічним спазмом скелетних м´язів, або внаслідок відкидання пацієнта від джерела струму.

9. Ураження струмом може викликати важке пошкодження глибше розміщених тканин при невеликих зовнішніх ушкодженнях шкіри.

Збережена серцева діяльність після отриманої електротравми не повинна викликати заспокоєння. Існує небезпека раптової повторної зупинки кровообігу в першу добу після оживлення внаслідок порушення процесів збудливості та провідності серця!