1.3. Раптова серцева смерть

Це смерть, яка настає несподівано і миттєво або протягом 1 години після появи перших симптомів погіршення загального стану. До цього поняття не відносять випадки насильницької смерті або смерті, що виникає в результаті отруєння, асфіксії, травми або іншого якого-небудь нещасного випадку.

Механізм раптової серцевої смерті

• Фібриляція шлуночків зустрічається приблизно в 75 - 90% випадків. Часто їй передують епізоди пароксизмальної шлуночкової тахікардії, що переходить потім у тріпотіння або мерехтіння шлуночків.

• Асистолія. Первинна асистолія шлуночків відзначається в 5-10% випадків РЗК і відразу призводить до припинення кровообігу. Асистолія може бути наслідком атріовентрикулярної блокади або слабкості синусового вузла. Асистолія іноді виникає після одиничної екстрасистоли або групи екстрасистол, на тлі пароксизму суправентрикулярної або шлуночкової тахікардії, мерехтіння або тріпотіння передсердь.

• Електромеханічна дисоціація. Відсутність механічної активності серця при наявності електричної (тобто наявність ЕКГ на моніторі при клініці зупинки кровообігу). Прогноз часто поганий. Причини ЕМД - гіповолемія, гіпоксія, ацидоз, тяжка гиперкаліемія, гіпотермія, масивна тромбоемболія легеневої артерії, клапанний пневмоторакс, тампонада серця, передозування деяких лікарських препаратів, або неприпустиме їх поєднання (наприклад в/в введення b-блокаторів і антагоністів кальцію). Часто ЕМД спостерігається після пізно виконаної електроімпульсної терапії при фібриляції або тріпотінні шлуночків в силу виснаження енергетичних запасів міокарда (при ФЖ витрата енергії в міокарді навіть більше, ніж при нормальній роботі серця).

Комплекс невідкладних заходів, що здійснюють хворим в стані клінічної смерті та направлений на відновлення життєдіяльності організму і попередження незворотніх порушень його органів та систем, називається реанімацією.

2. Серцево-легенева реанімація

2. 1. Базова серцево-легенева реанімація (згідно Європейської конференції 2000р.) Методи оживлення

Після першої Всесвітньої наукової конференції (2000р.) з серцево-легеневої реанімації та надання невідкладної серцево-судинної допомоги, вперше були вироблені єдині міжнародні принципи (Guidelines) в області оживлення організму людини (Guidelines 2000 for CPR and ECC). В практичній охороні здоров’я непрямий масаж серця є «золотим стандартом» серцево-легеневої реанімації, яку можна поділити на 2 етапи:

1. Базова серцево-легенева реанімація (Basic Life Support) або основні реанімаційні заходи, які можуть проводити рятівники, пожежники, підготовлені немедичні та медичні працівники та інші.

Базова СЛР забезпечує прохідність дихальних шляхів (Airway), проведення штучного дихання (Breathing) і непрямого масажу серця (Circulation) – прийоми АВС. Це є початковий етап оживлення, при якому рятівник один на один із потерпілим змушений проводити реанімаційні заходи одними голими руками.

2. Спеціалізована серцево-легенева реанімація (Advanced Cardiovascular Life Support) - спеціалізовані реанімаційні заходи, які виконуються медичним персоналом (службою швидкої медичної допомоги, лікарями відділень реанімації та інтенсивної терапії), що підготовлений та оснащений відповідною медичною апаратурою, медикаментами.

Спеціалізована СЛР передбачає послідовне виконання базових прийомів, але з використанням реанімаційних засобів, устаткування, медикаментів, які забезпечують ефективність оживлення. При клінічній смерті ефективність реанімаційних заходів буде залежати від місця події (вдома, на вулиці, чи у відділенні реанімації та інтенсивної терапії), реаніматора, чіткого послідовного виконання прийомів АВС. Порушення цих правил може призвести до переходу клінічної смерті в біологічну.

Виживання потерпілих буде залежати від раннього і своєчасного:

- виявлення зупинки кровообігу (дихання) і виклику швидкої медичної допомоги, чи реанімаційної бригади для проведення спеціалізованої СЛР;

- проведення основної (базової) СЛР;

- здійснення електричної дефібриляції;

- раннього проведення спеціалізованої СЛР.

Показання до серцево-легеневої реанімації. Основним показанням до серцево-легеневої реанімації (СЛР) є зупинка кровообігу і зупинка дихання.

1. Зупинка кровообігу. Після зупинки серця, припиняється кровообіг, постачання життєвоважливих органів киснем, поживними речовинами. В цей час можливе неефективне дихання агонального типу, яке потрібно диференціювати з адекватним диханням, щоб не зробити помилки в наданні допомоги. Зупинці кровообігу передують порушення ритму серця: фібриляція шлуночків, шлуночкова тахікардія, асистолія.

2. Зупинка дихання. Причинами зупинки є утоплення, потрапляння сторонніх тіл в дихальні шляхи, вдихання диму, удушення, ураження блискавкою, інсульт, коми різного походження, передозування наркотиків та інше. При первинній зупинці дихання, серце і легені продовжують ще декілька хвилин постачати кисень до мозку та інших органів. При зупинці дихання, або його неадекватності рятівним заходом життя потерпілого є дихальна реанімація, що може попередити зупинку серця.

Проведення непрямого масажу серця С (circulation): кровообіг

Серце розташоване в середостінні між грудниною і хребтом. Кров із легеневих судин не доходить до серця при його зупинці. Під час натискання на груднину серце стискається, кров з його порожнини виштовхується в мале і велике кола кровообігу. Внаслідок еластичності грудної клітки, що розправляється - серце знову наповнюється кров’ю.

Якщо у потерпілого відсутня екскурсія грудної клітки, повітря не вдихається і не видихається – він не дихає. Необхідно викликати швидку допомогу (103, 112) і розпочати серцево-легеневу реанімацію.

Існує два методи масажу серця: відкритий (прямий) і закритий (непрямий). Відкритий масаж серця можливий при розкритій грудній клітці під час проведення кардіоторакальних операцій. Механізм закритого масажу серця пояснюється двома видами дій: як грудного насоса так і безпосередньо компресією серця. Якщо серцево-легенева реанімація продовжується недовго, то діє механізм серцевого насоса, а якщо довго, серце поступово зменшує свою насосну дію. В цьому випадку переважає грудний насос, серцевий викид крові, що забезпечується компресією грудної клітки, значно зменшується. Правильно виконана компресія грудної клітки може викликати підвищення систолічного артеріального тиску від 60 до 80 мм рт. ст., показник діастолічного тиску залишається на низькому рівні. Середні показники тиску в сонній артерії рідко перевищують 40 мм рт. ст. В результаті об’єм серцевого викиду складає 1/4, або 1/3 від нормального викиду. При тривалій серцево-легеневій реанімації об’єм викиду крові зменшується.

Експериментальні та клінічні дослідження вказують на вагомість непрямого масажу серця з частотою компресій грудної клітини не менше 100 раз за хвилину. Для забезпечення більш високого рівня коронарного і мозкового кровообігу у потерпілого збільшують частоту компресій грудної клітки.