2.5. Серцево-легенева реанімація (слр) і принципи ведення післяреанімаційного періоду в Україні (Усенко л.В. Та інші, 2011р.). Фармакологічне забезпечення реанімації.

3. Поняття про комплексне післяреанімаційне лікування, його інтерпритація.

4. Помилки та ускладнення, які виникають під час проведення серцево-легеневої реанімації. Правові та етичні аспекти серцево-легеневої реанімації.

7.4. Заключна частина 5 хв

Б. Хід заняття

Для життєдіяльності організму потрібне безперервне надходження та споживання ним кисню та виділення вуглекислоти. Ці процеси забезпечують системи органів дихання, кровообігу під контролем центральної нервової системи. Тому їх ураження призводить до смерті.

Між смертю і життям існують своєрідні перехідні стани, при яких ще не наступила смерть, але вже не може бути повноцінного життя (В.А. Неговський).

1.1. Термінальні стани

Термінальні стани– це патологічні зміни в організмі людини, які виникають внаслідок гострих захворювань або ушкоджень, що призводять до різкого погіршення здоров’я, можуть загрожувати життю і потребують екстрених (невідкладних) лікувальних заходів (порушення дихання, кровообігу, геморагічний шок, емболія легеневих артерій, спонтанний пневмоторакс та ін.).

Найбільш часті причини розвитку термінальних станів: раптова зупинка кровообігу, дихання і ушкодження мозку.

При тривалому процесі вмирання розрізняють наступні етапи:

Передагонія - фізіологічні механізми життєдіяльності організму знаходяться в стані декомпенсації: центральна нервова система пригнічена, діяльність серця ослаблена, пульс нитковидний, на периферичних артеріях може бути відсутній, але пальпується на сонних і стегнових артеріях, артеріальний тиск нижчий критичного ( 70 мм.рт.ст.); функції зовнішнього дихання та паренхіматозних органів порушені, ціаноз, блідість шкірних покривів і слизових оболонок. Передагонія триває від кількох годин до декількох днів. За цей час стан хворого ще більш погіршується й закінчується термінальною паузою.

Термінальна пауза - хворий втрачає притомність, АТ та пульс не визначаються; зупиняється дихання, рефлекси відсутні. Термінальна пауза триває до хвилини після чого розпочинається агонія.

Агонія (боротьба) - внаслідок виснаження центрів життєдіяльності вищого порядку виходять з - під контролю (активізуються) бульбарні центри та ретикулярна формація. У хворого відновлюється м’язовий тонус та рефлекси, з´являється зовнішнє дихання (безладне, з участю допоміжної мускулатури). Над магістральними артеріями пальпується пульс, може відновлюватись тонус судин - систолічний артеріальний тиск зростає до 50 - 70 мм.рт.ст. При раптовій зупинці серця агональні вдихи можуть тривати кілька хвилин на тлі відсутнього кровообігу.

Однак у цей час метаболічні порушення у клітинах організму стають незворотніми. Швидко згоряють останні запаси енергії, акумульовані в макроергічних зв’язках, і через 20 - 40 секунд настає клінічна смерть. Її констатують у момент повної зупинки кровообігу, диханняі вимиканняфункціональноїактивності ЦНС. Безпосередньо після зупинки та припиненняроботилегенів обмінніпроцесирізко знижуються, однак повністю не припиняються завдяки наявності механізму анаеробного гліколізу. У зв'язку з цим клінічна смерть являється станом оборотним, а її тривалість визначається часом переживання кори великих півкуль головного мозку в умовах повної зупинки кровообігу та дихання.

"Мозгову смерть" як діагноз реєструють при незворотньому пошкодженні кори великих півкуль головного мозку (декортикація). Проте в ранні терміни(перші години та добу після клінічної смерті)встановитицей діагноз нелегко. В даний час його обгрунтовує тріада симптомів:

1. Відсутність спонтанного дихання (продовжена ШВЛ);

2. Зникнення корнеального і зіничного рефлексів;

3. Згасання біоелектричної активності кори великих півкуль головного мозку, що реєструється у вигляді ізоелектричної лінії на ЕЕГ протягом 3 годин.