POSIBNIK_UMZPS
.pdf
Як оформити рецензію та відгук?
Важливими жанрами наукової комунікації виступають рецензія та відгук. Авторами їх, як правило, є фахівці, учені тієї ж галузі або спорідненої, до якої належить і рецензована наукова стаття, монографія, підручник і навчальний посібник, кваліфікаційна робота та дисертація. Рецензія передбачає аналіз та оцінку певного твору (наукової праці), критичний розбір, рекомендацію до захисту чи друку, проведення наукового обговорення й діалогу.
Сучасна рецензія (відгук) повинна засновуватися на двох основних ідеях: по-перше, визнання індивідуальності та свободи творчості як автора роботи, яку рецензують, так і рецензента; по-друге, дотримання високих наукових вимог та критерії науковості. Особливість рецензії полягає у вмінні спілкуватися, вести діалог (уявний) між
рецензентом та автором твору, рецензентом і читачами. Нерідко автор рецензії виявляє свої особистісні цінності, він присутній як фахівець-аналітик чи полеміст, який із знанням справи оцінює первинний документ, висуває свої зауваження, подає поради, рекомендації.
Структурні елементи тексту наукової рецензії:
1.Введення в проблематику зі стислою характеристикою ступеня опрацювання теми.
2.Характеристика структури роботи, викладення найважливіших висно-
вків.
3.Виправлення змістових і мовних помилок, висловлення пропозицій, побажань та зауважень. Об’єктом оцінювання насамперед служать:
новизна та актуальність поставлених завдань і проблем;
повнота, глибина, всебічність розкриття теми;
коректність аргументації і системи доказів;
достовірність результатів;
переконливість висновків.
4. Висновки щодо відповідності роботи встановленим критеріям оцінювання.
Вимоги щодо оформлення рецензій та відгуків висуваються однакові. Насамперед це лаконізм викладу, точність, однозначність формулювань і оцінювання, відсутність емоційно-забарвлених суб’єктивних суджень ав-
тора, коректність. Розглянемо реквізити цих документів:
141
1.Назва виду документа.
2.Заголовок, що містить вказівку на: а) характер та назву роботи; б) прізвище, ім’я та по батькові її автора;
в) місце та рік видання (написання) роботи; г) загальна кількість сторінок.
3.Текст.
4.Дата.
5.Підпис особи, яка рецензувала роботу.
Таблиця 1. 16 – Мовні звороти, що використовуються у рецензії та відгу-
ку
Змістовні елементи |
Мовні звороти |
тексту |
|
|
|
1 |
2 |
|
|
Зазначення об’єкта |
Рукопис книги, стаття в журналі, кандидатська ди- |
аналізу |
сертація, автореферат, магістерська робота, пра- |
|
ця автора, рецензована робота, рецензована стат- |
|
тя та ін. |
|
|
Актуальність теми |
Актуальність теми обумовлена... |
|
Дослідження присвячене актуальній темі... |
|
Автор статті (магістерської роботи тощо) розг- |
|
лядає важливі питання сучасності... |
|
|
Формулювання |
Основна проблема дослідження полягає у... |
основної тези |
У статті на перше місце висувається питання про... |
|
|
Стислий зміст |
Дослідження складається зі вступу, ... розділів, ви- |
|
сновків, ... додатків тощо (вказується загальна кіль- |
|
кість сторінок, позицій у списку використаних дже- |
|
рел, наявність ілюстрацій, таблиць, графіків). |
|
На початку дослідження (статті, магістерської |
|
роботи) автор зазначає, що... |
|
Автор аналізує наявні джерела з цієї проблеми... |
|
Дослідник розглядає питання... |
|
Автор рецензованої роботи доводить, що... |
|
Аргументовано стверджується думка, що... |
Позитивна оцінка |
Робота вирізняється значним фактичним матеріа- |
|
лом, оригінальним підходом до аналізу та вирішення |
|
поставлених завдань, високою інформативністю. |
|
Автор доводить (підтверджує) свою думку значним |
142
1 |
2 |
|
|
|
ілюстративним (статистичним, експерименталь- |
|
ним) матеріалом... |
|
Автор справедливо (слушно) зазначає…, аргументо- |
|
вано обґрунтовує…, чітко визначає, детально аналі- |
|
зує, ретельно розглядає, уважно простежує, дока- |
|
зово критикує... |
|
Автор уважно аналізує погляди інших дослідників з |
|
цієї проблеми. |
|
Ідея автора ... досить продуктивна (плідна, оригіна- |
|
льна, новаторська). |
|
Праця важлива нестандартними підходами до вирі- |
|
шення... |
|
Думка автора про... видається перспективною. |
|
Важко не погодитися з... |
|
Думки (положення) автора про ... сформульовані чі- |
|
тко (доказово, переконливо). |
|
Висновки автора достовірні й результативні. Вони |
|
ґрунтуються на аналізі значного фактичного мате- |
|
ріалу. |
|
Безперечною заслугою автора варто вважати новий |
|
підхід до вирішення… |
Неоднозначна оцін- |
Варто відзначити певні дискусійні моменти, зокре- |
ка |
ма… |
|
Така постановка питання не є однозначною. |
|
На жаль, цікаві думки не підкріплені фактами... роз- |
|
думи автора здаються декларативними... |
|
Усе ж робота заслуговує позитивної оцінки. |
|
Автор досить цікаво проаналізував сучасний стан |
|
проблеми. Водночас, на нашу думку, аналіз міг бути |
|
глибшим і змістовнішим. |
|
Справедливо вказуючи на... автор помилково вважає, |
|
що... |
|
Деякі положення автора залишаються бездоказови- |
|
ми, зокрема такі... |
|
У роботі (статті, дослідженні і т.д.) відчутно не |
|
вистачає ілюстративного та фактичного матеріа- |
|
лу. Тому висновки автора здаються дещо некорект- |
|
ними. |
|
На підтвердження цієї тези автор наводить кілька |
|
аргументів (прикладів, даних), які не завжди переко- |
|
нливі. |
|
Незважаючи на дискусійність (неоднозначність) ос- |
|
новної концепції (положень, висновків, рекомендацій) |
143
1 |
2 |
|
|
|
цієї праці, варто відзначити її значення та актуаль- |
|
ність для... |
Недоліки |
Сумнів викликає доцільність (коректність, продук- |
|
тивність) такого підходу... |
|
Серед недоліків дослідження – надмірна (невиправ- |
|
дана) категоричність висновків автора. |
|
Суттєвий (серйозний) недолік роботи полягає у... |
|
(непереконливості доказів, спрощеному підході до..., |
|
відсутності чіткої характеристики..., відсутності |
|
критичної оцінки...). |
|
До прорахунків роботи належать... |
|
Робота побудована нераціонально, варто б скоро- |
|
тити... |
|
Поза розглядом дослідження залишилися питання... |
|
Автор не розглянув питання, що безпосередньо сто- |
|
суються теми дослідження. |
|
Зазначені недоліки мають суто локальний (рекомен- |
|
даційний) характер і не впливають на остаточні ре- |
|
зультати дослідження. |
|
Вказані зауваження не впливають суттєво на зага- |
|
льну позитивну оцінку роботи. |
Висновки |
Загалом це цікава й корисна робота. |
|
Таким чином, розглянуте дослідження заслуговує по- |
|
зитивної (високої) оцінки. |
|
Робота відповідає всім вимогам, може бути оцінена |
|
позитивно, а її автор заслуговує на присудження ... |
|
(наукового ступеня...). |
|
|
Питання для самоконтролю:
1.Які вимоги висуваються до використання нумерацій сторінок, таблиць, схем у наукових роботах?
2.Як правильно оформити цитати, посилання на джерело, список використаних джерел?
3.Які види скорочень існують? Які вимоги висуваються до графічних скорочень в наукових роботах?
4.Як правильно оформити статтю?
5.Які мовні звороти використовуються під час написання відгуку та ре-
цензії?
144
ТЕМА 9
Проблеми перекладання та редагування наукових текстів
Питання теми:
Форми та види перекладання. Особливості перекладання науковотехнічних текстів. Перекладання термінів. Принципи перекладання термінів, до складу яких входять дієприкметники. Особливості редагування наукового тексту.
У чому полягає різниця між поняттями переклад і перекладання?
В умовах інформатизаційного суспільства розвиток науки й техніки тісно пов'язаний з обміном інформацією міє фахівцями різних країн. Постійно зростають осяги наукової інформації, які потребують негайного оброблення, бо вони швидко втрачають свою актуальність і цінність. У студентські роки доводиться часто оформляти наукові роботи державною мовою, тому студенти також стикаються з труднощами перекладання українською мовою. Означені проблеми вимагають інтенсифікації перекладацької діяльності взагалі і навчання засадам і правилам науково-технічного перекладання.
Принципово важливо розмежовувати процес виконання перекладу і результат, який отримано після закінчення цього процесу.
На позначення процесу в українській мові вживається слово перекладання, а на позначення результату – слово переклад. Ці два поняття взаємопов’язані: перше завжди передбачає кінцевий результат (яким має бути текст перекладеного твору), друге завжди є результатом першого, тобто від якості перекладання буде залежити і якість перекладеного тексту. Мета перекладання – точно і повно вис-
|
|
|
|
ловити засобами однієї мови те, що вже було виражене |
|
Преклад – це ре- |
|
||
|
|
|||
|
|
засобами іншої мови. Мета перекладу – ознайомити чи- |
||
|
зультат |
перекла- |
|
|
|
дання, тобто новий |
|
тача або слухача, який не володіє мовою оригіналу, з |
|
|
письмовий текст |
|
певним текстом або усним висловлюванням, відтворе- |
|
|
або усне |
висловлю- |
|
|
|
|
|
||
|
вання, |
відтворені |
|
ними цією мовою. Процес перекладання, навіть якщо |
|
мовою перекладу. |
|
він здається легким, розкладається на два етапи: |
|
|
|
|
|
|
1)зрозуміти, з’ясувати для себе текст, який перекладатиметься;
2)знайти, відібрати відповідні мовні засоби перекладу.
145
Головне завдання – точно відтворити оригінал. Це викликає необхідність відбирати відповідні мовні засоби для того, щоб якнайточніше передавати зміст оригіналу мовою перекладу.
Які бувають види перекладання та перекладу?
Перекладацька діяльність здійснюється перекладачами у різних умовах; тексти, що перекладаються є різними за тематикою, стилістикою та жанровою належністю; переклади виконуються в усній та письмовій формах та ін. всі ці особливості викликають необхідність наукової класифікації видів перекладацької діяльності (видів перекладу). Отже роглянемо класифікацію перекладання / перекладу (у цьому контекті слова переклад і перекладання є синонімічними, тому далі в класифікації використовуємо частіше тільки «переклад»).
За співвідношенням типів мови перекладу та оригіналу:
діахронічний (історичний) – це переклад сучасною мовою історичного тексту, написаного мовою попередньої епохи;
транспозиція – переклад тексту одного стилю (або жанру) в інший;
міжмовний переклад – результат перетворення повідомлення із засобів системи однієї мови засобами системи іншої мови;
інтерсеміотичний (семіотика – наука, що вивчає способи передавання інформації за допомогою знаків) – переклад з природної мови на штучну і навпаки.
За характеристикою суб’єкта перекладу:
традиційний – виконуваний людиною, що неє автором оригіналу;
авторський – виконуваний автором оригінального тексту;
комп’ютерний – переклад, що виконується комп’ютером з участю або без участі людини;
змішаний – переклад з використанням значної частини традиційного та машинного оброблення тексту.
За ознакою форми презентації тексту-перекладу та оригіналу:
письмовий переклад (письмовий переклад усного тексту і письмовий переклад письмового тексту);
усний переклад (усний переклад письмового тексту і усний переклад усного тексту);
синхронне перекладання – усне перекладання, що здійснюється одночасно з оригіналом, який вимовляється;
146
послідовне перекладання – усне перекладання, що здійснюється після прослуховування певної частини тексту;
одностороннє перекладання – усне перекладання, що здійснюється тільки з однієї мови іншою;
двостороннє перекладання – послідовне усне перекладання бесіди, що виконується з однієї мови іншою і навпаки.
За жанрово-стилістичною ознакою:
науково-технічний переклад – переклад науково-технічних текстів і документів;
суспільно-політичний – переклад суспільно-політичних текстів;
художній – переклад художньої літератури;
військовий – переклад текстів військової тематики;
юридичний;
побутовий.
За способом передання змісту оригіналу:
повний – передає зміст оригінального тексту без пропусків та скоро-
чень;
неповний – передає зміст оригіналу з пропусками й скороченнями дета-
лей;
скорочений – передає зміст матеріалу у згорнутому вигляді, скорочено;
фрагментарний – переклад лише окремого уривку тексту;
аспектний – переклад лише тієї частини тексту, що відповідає заданому аспекту (проблемі);
анотаційний – переклад, в якому відображається лише головна мета, предмет і призначення тексту оригіналу;
реферативний – переклад, що містить відносно детальну інформацію про реферований документ – його призначення, тему, методи дослідження оригінальної роботи й отримані результати.
За відповідністю тексту перекладу оригіналу:
вільний – відтворює основну інформацію оригіналу, з різними відхиленнями, примітками, пропусками;
адекватний – відповідає оригіналу, виражає ті ж комунікативні установки, що і оригінал;
точний – точно передає зміст оригіналу.
147
Які особливості науково-технічного перекладання? Які існують способи перекладання лексики наукових текстів?
Процес перекладання науково-технічних текстів має свою специфіку. Людина, яка виконує науково-технічне перекладання, має не лише знати іноземну мову, а й володіти певними знаннями у тій науковій галузі, якій належить текст оригіналу. Перекладання наукового тексту здійснюється у три етапи:
1. Ознайомлення з оригінальним текстом, розуміння його змісту, структури і логіки викладення матеріалу.
Науково-технічне перекладання – це процес перетворення науково- тех-нічного тексту, вираженого мовою оригіналу, на текст, виражений мовою перекладу.
2.Розуміння сутності проблеми твору, який необхідно перекласти.
3.Правильне передавання змісту оригіналу, відбір найбільш точних еквівалентів термінів і загальновживаних слів.
Щоб зрозуміти сутність тексту оригіналу, потрібно спиратися на власний досвід роботи з науково-технічною літературою, на знання з певної наукової галузі. Правильно передати зміст оригіналу означає виконати адекватний та повний переклад, який точно відтворював би наукову інформацію, що міститься в оригіналі.
Завдання науково-технічного перекладання полягає у тому, щоб якнайто-
чніше передати зміст оригіналу. Перекладання праць з математики, фізики, інформатики та інших точних наук повинні мати повну еквівалентність.
З точки зору практики перекладання лексичні та фразеологічні одиниці поділяються на дві групи:
1) еквівалентні одиниці – ті, що мають відповідники у мові перекладу; 2) безеквівалентні – ті, що не мають відповідників у мові перекладу.
Науково-технічні тексти характеризуються лексичною особливістю, що потрібно враховувати і під час перекладання. Наукові тексти мають велику кількість спеціальних слів – термінів, що служать опорними пунктами наукового тексту. Від термінів залежить розкриття значення інших слів, і вони дають можливість з’ясувати характер і зміст тексту. Найбільш повна еквівалентність спостерігається у перекладі текстів вузькоспеціального характеру в силу однозначності термінології. Переклад текстів загальнонаукової або полі-
148
технічної тематики вимагає вибору правильного варіанту перекладу одного із значень багатозначного терміна.
Еквівалентні одиниці поділяються на:
одноеквівалентні, які мають тільки один перекладний відповідник у мові перекладу;
багатоеквівалентні, що мають два і більше відповідники. Наприклад, російський термін ток може перекладатися українською таким чином: 1) – течія; 2) електричний струм; 3) тік (сільськогосподарський термін).
Але далеко не завжли термін має відповідний еквівалент у мові перекладу. Зокрема в галузях телекомунікацій, електроніки та комп’ютерної техніки більшість термінів не перекладається. Існують такі найуживаніші способи перекладання наукової лексики:
Метод опису – передавання слова за допомогою поширеного пояснення значення англійського слова. Цей прийом вживається як у випадку відсутності відповідного за значенням слова в мові перекладу, так і при поясненні слова
условнику. Приклад: decoding – декодування даних; pin – друкувальна голка; accrual right – право на витягнення доходу.
Метод калькування – переклад слова чи словосполучення за його частинами з наступним складанням цих частин. Такий переклад відтворює інозем-
не слово дослівно. Наприклад: self-loading – самозавантаження; directory tree –
дерево каталогів.
Метод транскодування – звукова форма слова передається за допомогою абетки мови перекладача. Наприклад: spooler – спулер; resistor – резис-
тор; chip – чип.
Метод адаптивного транскодування – є різновидом транскодування, але при цьому методі форма слова мови оригіналу адаптується до фонетичної та граматичної структури мови перекладу. Наприклад: nipple – ніпель; platform – платформа; information – інформація.
Наприклад, в англійські, російській та українській мовах є певна кількість інтернаціональних слів, що збігаються за значенням, наприклад: civilization, parlament, culture, theorem, diameter та ін. Але у більшості випадків ці одиниці за значенняи не збігаються, тому їх використання як прямих перекладних відповідників може призвести до грубих змістових помилок. Наприклад:
original – не оригінальний, а первинний; progressive – не прогресивний, а поступовий; technique – не техніка, а метод;
instrument – не інструмент, а прилад;
149
accurate – не охайний, а точний;
actual – не актуальний, а фактичний, дійсний;
control – не перевіряти, контролювати, а наказувати, розпоряджатися; mode – не мода, а режим;
operation – не операция, а работа, експлуатація; object – не об’єкт, а предмет, мета та ін.
Здійснюючи перекладання з тої чи іншої мови, потрібно керуватися такими чинниками:
віддавати перевагу не ішомовним термінам, а українським еквівалентам;
дотримуватися основних вимог до термінологічної лексики, зокрема перекладений українською мовою термін має бути точним, однозначним, стислим, милозвучним, правильним з точки зору українських правописних і граматичних норм;
для точного перекладу термінів необхідно перекладати не окреме слово оригіналу, а його зміст. Слова набувають конкретного значення лише у контексті, і завдяки контексту можна з’ясувати зміст оригіналу.
Що таке лексичні трансформації?
Під час перекладання часто виникають ситуації, коли використовувати постіний перекладний еквівалент неможливо. Тоді доводиться вдаватися до різних лексичних трансформацій, щоб правильно передати значення певного слова мови оригіналу і не порушити граматичні та стилістичні норми мови перекладу. Виокремлюють такі види трансформацій:
Додавання. Змістові додавання в перекладі недопустимі, але бувають випадки, коли потрібно додавати слова в тексті перекладу, щоб не порушити зміст оригіналу та норм мови перекладу. Наприклад: Несмо-
тря на то, что современные технологи производства компьютеров не отличаются особам разнообразием, мы видим вокруг себя множество различных моделей
компьютеров. – Незважаючи на те, що сучасні технології виробництва комп’ютерів не відрізняються особливим різноманіттям, ми бачимо навколо себе велику кількість різних моделей комп’ютерів.
150