POSIBNIK_UMZPS
.pdfЧетверта відміна включає у себе іменники середнього роду із закінченням -а (-я), в яких при відмінюванні з’являється суфікс -ат (-ят), -ен (ягня – ягняти, ім’я – імені).
До незмінюваних іменників в українській мові належать:
–слова іншомовного походження (таксі, метро, колібрі, меню, бра);
–жіночі прізвища українського та іншомовного походження, що закінчу-
ються на -к(о), -енк(о): Потапенко, Яценко, на приголосний: Остапчук, Копча-
нич, російські прізвища на –их: Сєрих, Бєлих, -аго (Живаго); складноскорочені слова буквенного типу (США), та складноскорочені слова, друга частина яких виступає у формі непрямого відмінка (завгар, замдиректора).
Учому особливість використання деяких відмінкових форм іменників
упрофесійному мовленні?
Однією з морфологічних особливостей сучасної української літературної мови є наявність у іменників чоловічого роду другої відміни варіантних закінчень давального відмінка однини: -ові (-еві, -єві) та -у (-ю). У науковому стилі виразно переважає закінчення -у (-ю): директору, інженеру, документу та ін.
Хоч цілком можлива і форма директорові, інженерові, документові. Перевага надається закінченням -у, -ю, оскільки вони, як правило, вживаються в нехудожніх текстах усіх стилів (закінчення -ові, -еві, -єві переважають у загальнонародній розмовній мові, в художній літературі, особливо якщо це іменники – назви людей і тварин).
Проте бувають випадки, коли і в науковому стилі слід писати -ові (-еві, -єві), а не -у(-ю). Трапляється це тоді, коли виникає небезпека появи двозначності в тексті. Справа у тому, що іменники – назви збірні, абстрактні, узагальнюючі – мають однакові закінчення в родовому й давальному відмінках, наприклад, словосполучення допомога деканату можна зрозуміти і як допомога нашого деканату (родовий відмінок) і як допомога нашому деканату (даваль-
ний відмінок). Тому в тих випадках, коли є небезпека нерозрізнення родового й давального відмінків у тексті, для давального відмінка закінчення -ові (-еві, -єві) стає обов’язковим.
Отже, в таких випадках закінчення -ові (-еві, -єві) допомагає чіткіше розмежувати функції відмінків.
В іменниках – власних назвах на -ів (-їв ), -ов (-ев, -єв ), -ин, (-ін, -їн) можливим є тільки закінчення -у (Харкову, Києву, Гришину, Ільїну тощо ).
211
Які закінчення мають іменники ІІ відміни чоловічого роду в родовому відмінку однини?
При відмінюванні іменників ІІ відміни слід звернути увагу на деякі складні для вживання відмінкові форми: у родовому відмінку іменники чоловічого роду мають закінчення -а (-я) та -у(-ю) залежно від лексичного значення.
Таблиця 2. 6 – Визначення закінчень іменників чоловічого роду в родовому відмінку
Закiнчення -у(-ю) мають такi гру- |
Закiнчення -а (-я) мають такi групи |
|
пи iменникiв чоловiчого роду: |
iменникiв чоловiчого роду: |
|
|
|
|
назви збiрних понять: колективу, |
загальнi i власнi назви людей: про- |
|
ансамблю, батальйону; |
граміста, Iвана, Руслана; |
|
|
|
|
назви речовини, маси, матерiалу: |
назви речей, предметiв: комп’ютера, |
|
меду, металу, кисню; |
ксерокса, документа; |
|
|
|
|
назви почуттiв: гнiву, вiдчаю, жа- |
назви мiр простору, довжини, ваги: |
|
лю; |
|
байта, грама, гектара, але року, віку; |
|
|
|
назви установ, |
закладiв, ор- |
назви днiв тижня: понедiлка, четвер- |
ганiзацiй: iнституту, деканату, |
га; |
|
факультету; |
|
|
|
|
|
назви процесiв, станiв, властиво- |
назви мiсяцiв: сiчня, листопада; |
|
стей, ознак: руху, успiху, характе- |
|
|
ру; |
|
|
|
|
|
назви явищ природи: дощу, снiгу, |
науковi й технiчнi термiни iншомов- |
|
вогню, вiтру; |
|
ного походження: ромба, квадрата, |
|
|
дiаметра; |
|
|
|
бiльшiсть слiв, |
що означають |
українськi термiни, коли вони утво- |
мiсце, простiр тощо: свiту, саду, |
ренi за допомогою суфiксiв: вiдмiнка, |
|
майдану; |
|
числiвника, прикметника; |
|
|
|
деякi географiчнi назви: Уралу, |
назви міст, крім тих, що складаються |
|
Кавказу, Криму; |
|
з двох слів: Харкова, Києва, Тернопо- |
|
|
ля, але Кривого Рогу, Зеленого Гаю; |
Назви абстрактних понять: інте- |
Назви річок, у яких наголос падає на |
|
лекту, процесу, руху, світу. |
останній голосний: Дніпра, Дінця, |
|
|
|
Дністра. |
212
Порада
студентам Потрібно пам’ятати, що деякі слова мають і закінчення -а, і закінчення -у. Наприклад, термін у значенні
«слово» – терміна, у значенні «строк» – терміну, апарата (прилад) – апарату
(установа), елементу (абстрактне) – елемента (конкретне), інструмента (одич-
не) – інструменту (збірне), рахунка (документ) – рахунку (дія), фактору (чин-
ник) – фактора (маклер).
Варто пам’ятати й особливості закінчень родового відмінка множини та-
ких слів: статей, гостей, облич, відкриттів і відкрить, сумішей, старост і старостів.
Питання для самоконтролю:
1.Які граматичні категорії має іменник?
2.У чому полягають особливості використання іменників у професійному мовленні?
3.Як відмінкові закінчення мають іменники ІІ відміни чоловічого роду?
213
ТЕМА 6
Особливості використання граматичних форм прикметників у професійному мовленні
Питання теми:
Якісні прикметники. Стилістичне розрізнення форм ступенів порівняння прикметників. Відносні та присвійні прикметники. Найуживаніші види прикметників у професійному мовленні.
У чому полягає специфіка творення якісних прикметників і їх використання у професійному мовленні?
За характером ознаки, яку виражають прикметники, особливостями тво-
рення вони поділяються на якісні, відносні і присвійні. |
|
|
|
|
Якісні прикметники виражають такі ознаки пред- |
Прикметник |
– |
це |
|
мета, що можуть виявлятися більшою чи меншою мі- |
частина мови, |
що |
||
виражає |
ознаку |
|||
рою (важкий, складний, довгий). Найголовнішою гра- |
||||
предмета і відпові-і |
||||
матичною ознакою якісних прикметників є їх здатність |
відповідаєна пинатанняпи- |
|||
утворювати форми ступенів порівняння. Кожен із сту- |
танняякий? чийякий? ?(новийчий?, |
|||
(уноіверситетський, універси, - |
||||
|
||||
пенів має дві форми: просту і складену. |
програмнийтетський, ). |
про- |
||
Вищий ступінь порівняння вказує, що в одному предметі ознака виявляється більшою мірою, ніж в іншому.
Проста форма вищого ступеня порівняння утворюється від основи прикметника за допомогою суфіксів -іш, -ш (складний – складніший).
При додаванні суфікса -ш- можуть виникати звукові сполуки, які на письмі позначаються буквами жч і щ (буква щ пишеться у прикметниках кращий, товщий, вищий; буквосполучення жч пишеться у прикметниках важчий,
ближчий, дужчий, дорожчий).
Складена форма вищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів більш або менш (важкий – більш важкий або
менш важкий).
Найвищий ступінь порівняння вказує, що ознака виявляється найбільшою мірою.
Проста форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника вищого ступеня префікса най- (міцніший – найміцніший).
214
Складена форма найвищого ступеня порівняння утворюється за допомогою додавання до прикметника слів найбільш, найменш, а також додаванням до прикметника вищого ступеня сполук від усіх (за всіх), над усе (наприклад:
спокійний – найбільш спокійний, спокійніший від усіх).
Унауковому стилі ступінь більшого чи меншого вияву якості передається звичайно аналітичною формою (за допомогою прислівників більш, менш, далеко, надто, дуже тощо), оскільки творення таких форм практично можливе від усіх якісних прикметників; ці форми вільно відмінюються й широко вживаються в ролі означень; вони сприймаються як стилістично нейтральні, в той час як однослівні форми мають чітке розмовне забарвлення.
Учому особливості вживання відносних та присвійних прикметників
упрофесійному мовленні?
Відносні прикметники виражають ознаку предмета опосередковано – через відношення до іншого предмета, явища, дії або стану (навчальна аудиторія,
комп’ютерний клас).
Відносні прикметники виражають ознаки за призначенням предмета (підйомний кран, комп’ютерна зала), за належністю організації чи установі
(міська адміністрація, військова частина), за матеріалом (дерев’яний будинок,
залізні двері), за просторовими і часовими ознаками (прикордонний край,
приміський вокзал), за відношенням до вимірів предметів (п’ятипроцентна позика, сорокаградусний мороз).
Присвійні прикметники вказують на належність предмета кому-небудь і відповідають на питання чий? чия? чиє?
Найчастіше присвійні прикметники виражають належність предмета певній людині або (рідше) тварині (ректорів кабінет, Сергіїва шапка, собача шкіра). Але інколи, у випадку уособлення неживих предметів, можуть вживатися прикметники з присвійним значенням, похідні і від назв неістот (сонячна мати-земля).
Способи творення присвійних прикметників:
від назв людей за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн) (товаришів, Сер-
гіїв, студентів);
від назв тварин за допомогою суфіксів -ач (-ий), -яч (ий), ин (-ий), -їн
(-ий) (орлине крило, заячий хвіст).
У деяких прикметниках, похідних від назв тварин, виступають суфікси
-ин, -їв (зозулине дитя, соловейкова пісня).
215
Присвійні прикметники, утворені від назв людей, у називному і знахідному відмінках мають коротку форму (Павлів, синів, батьків), а прикметники, похідні від назв тварин, мають повну форму (собачий, коров’ячий).
Вживаючись у переносному значенні, відносні і присвійні прикметники можуть переходити в розряд якісних (наприклад, срібний перстень (відносний прикметник) – срібний голос (якісний).
Присвійні прикметники чоловічого роду в родовому відмінку однини мають закінчення -ого, а не -а. Отже, треба писати: Відродити славу Свято-
Пантелеймонового монастиря; Після закінчення Карлового університету. Написання Свято-Пантелеймонова монастиря, Карлова університету є поми-
лковими.
Серед прикметників у науковому мовленні переважають відносні прик-
метники (компромісний, аналітичний, концептуальний, експериментальний),
що максимально точно вказують на ознаки.
Потрібно звертати увагу на значення прикметників-паронімів. Так, здатний – це спроможний, такий, що має змогу, силу,
певні дані щось зробити: аспірант здатний виконувати експериментальне дослідження; здібний означає обдарований, такий, що має здібності: здібний аспірант. Загальноприйнятий – це визнаний усіма, узвичаєний; натомість загальноприйнятний – такий, якого всі можуть визнати й прийняти.
Питання для самоконтролю:
1.На які розряди поділяються прикметники?
2.Як утворюються ступені порівняння від якісних прикметників?
3.У чому полягають особливості використання відносних прикметників
упрофесійному мовленні?
216
ТЕМА 7
Вживання займенників у мовленні професійного спілкування
Питання теми:
Відмінювання особових, присвійних, питально-відносних та неозначених займенників. Присвійні займенники у фаховій мові. Вживання означальних, вказівних, питальних займенників у науковому та офіційно-діловому стилях.
Які існують розряди займенників?
Займенники в мові вживаються часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба обов'язково узгоджувати з родом, числом, відмінком іменників, замість яких ці займенники вжито. Правильно вжиті займенники допомагають пов'язати речення в тексті.
За значенням займенники поділяються на дев'ять розрядів:особові – указують на особи: я, ми (1-ша особа),
ти, ви (2-га особа), він, вона, воно, вони (третя особа);
зворотний себе – указує на ту особу, яка виконує
дію;
присвійні – указують на належність предмета 1-й особі: мій, наш; 2-й особі: твій, ваш; 3-й особі множини: їхній; особі, яка виконує дію – свій; на належність предмета 3-й особі однини указують особові займенники в родовому відмінку його, її;
вказівні – указують на предмет: цей, той (оцей, отой); на ознаку: та-
кий (отакий); на кількість: стільки;
означальні – весь (ввесь, увесь), всякий (усякий), кожний, інший, сам,
самий;
питальні – являють собою запитання до іменника: хто? що?; до прик-
метника: який? чий?; до числівника: скільки? котрий?;
відносні – ті, що й питальні, але вживаються для приєднання підряд-
них речень до головних: Перемагає той, хто дуже цього прагне;
неозначені – утворюються від питальних за допомогою часток аби-,
де-, сь- (пишуться разом) та хтозна-, казна-, бозна-, будь-, небудь-, невідь- (пишуться через дефіс): абиякий, дехто, щось, хтозна-скільки, казна-яка, бознащо, будь-хто, котрий-небудь, невідь-скільки та ін.;
217
заперечні – утворюються від питальних за допомогою частки ні- (пи-
шуться разом): ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий.
У чому особливості використання особових займенників у фахових текстах?
Займенник я вживається тільки в особових паперах і в деяких видах документів (автобіографії, дорученні, розписці, пояснювальній записці), у наукових текстах він вживається рідко, в офіційно-діловому, науковому та публіцистичному стилі замінюється авторським ми. Також займенник ми вживається, коли є потреба пом'якшити категоричність висловленого (...ми дійшли таких висновків).
Займенники третьої особи (він, вона, воно, вони) в орудному відмінку мають -н- і вживаються без прийменника: задоволений ними, керувати нею. Необхідно уникати двозначності, що може виникнути при співвіднесеності займенників він, вона, вони з будь-яким із слів: Ми дуже вдячні за можливість ознайомитись з рекламою продукції вашої фірми. Вона (?) справила на нас приємне враження. – Програміст Іваненко В. П. внесла пропозицію. Директор
знею (?) не погодився. Використання цих займенників у наукових текстах обмежене, їх доцільно заміняти іменниками.
Після прийменників, що вимагають давального відмінка (завдяки, всу-
переч, наперекір, назустріч, вслід, на противагу), займенники вживаються без - н-: завдяки їм, всупереч йому.
Займенники він, воно у місцевому відмінку мають варіант на ньому, а
не на нім.
Вживаючи особові займенники, слід уникати їх нагромадження: Він збирається вступити до університету. Він давно вже вирішив стати економістом.
Займенник ми у переважній більшості документів, які пишуться від імені установи, підприємства, організації – пропускається. Наприклад, ділові листи часто починаються словами у першій особі множини (Просимо... Надсилаємо...). Паралельно вживається форма третьої особи однини (Дирекція про-
сить... Управління повідомляє...).
Займенник Ви вживається в усному й писемному мовленні для підкреслення поваги, пошани, ввічливості. У документах пишеться з великої літери (заявах, запрошеннях, службових листах). Для показу суворого об'єктивного викладу, категоричної вимоги, займенник Ви опускається: Надсилаємо Вам для
218
ознайомлення – надсилаємо для ознайомлення. Для пом'якшення категоричності вимоги, використання займенника Ви є доречним: пропоную з'явитися – пропо-
ную Вам з'явитися.
Дійова особа в реченні, виражена особовим займенником, повинна стояти у називному відмінку, а не в орудному: мною запроваджено – я запро-
вадив, нами запропоновано – ми запропонували, вами доведено – ви довели.
Не слід використовувати особові займенники в присутності тих, про кого йде мова.
Як використовуються присвійні займенники у фахових текстах?
Присвійні займенники в родовому і давальному відмінках мають фор-
ми: мого, твого, свого, моєму, твоєму, своєму. Форми мойого, твойого, мойо-
му, твойому властиві розмовному стилю.
Присвійні займенники в місцевому відмінку мають тільки нормативні форми: на моїм – на моєму, на твоїм – на твоєму, на їхнім – на їхньому, на вашім – на вашому.
Для уникнення зайвого паралелізму у професійному мовленні вжи-
вається присвійний займенник їхній, а не (їх)(він – вони): їх обладнання – їхнє обладнання, надійшли їх пропозиції – надійшли їхні пропозиції.
Не слід зловживати займенником свій, бо він, як правило, дублює вже наявне в тексті слово: Він своїми руками відремонтував свій принтер. – Він власноруч відремонтував свій принтер.
Уникати двозначності при використанні присвійного займенника свій:
Директор попросив присутніх прокоментувати свої пропозиції. – Директор запропонував присутнім прокоментувати їхні пропозиції.
У чому полягає специфіка вживання означальних, вказівних, питальних, неозначених займенників у науковому тексті?
У давальному і місцевому відмінках однини слід використовувати нормативні форми займенників: у чиїм – у чийому, був відсутній якийсь час – був відсутній деякий час, сі продукти – ці продукти, цеї домовленості – цієї домовленості, котрогось із присутніх – декого із присутніх.
Правильно використовувати близькі, але не тотожні за значенням займенники: кожний, всякий, будь-який: Думаю, зможу відповісти на будь-яке
219
(кожне, всяке) запитання. Але: Кожний відповідає за відведену ділянку роботи. Нас влаштовує будь-який квиток.
На означення особи перевага надається вживанню займенника який
(-а, -і), а на означення предметів, дій, явищ – що: інженера-конструктора, який проживає..., економіста, який працює..., Зарубу Олега Гнатовича, який мешкає...контракт, що був підписаний.
Слід дотримуватися варіювання у використанні питальних займен-
ників: Звичайно ухвали складаються із вступної частини, в якій зазначається стан питання, що розглядається, і розпорядчої, яка містить перелік заходів із зазначенням термінів виконання...
Двозначність виникає, якщо вказівний займенник це відноситься до двох явищ: Директор звільнив Бойка з обійманої посади і призначив на його місце Остапенка. Це (?) рішення не схвалюють у колективі.
Отже, використання чи невикористання займенників змінює тональність професійних текстів, може посилювати або пом'якшувати категоричність.
Питання для самоконтролю:
1.Які розряди займенників Ви знаєте?
2.Як в науковому та офіційно-діловому стилях використовуються займенники?
3.У чому полягає особливість використання займенників 3-ої особи од-
нини?
220