POSIBNIK_UMZPS

Слово – це граматично оформлений звук або звуковий комплекс, за яким у процесі суспільної мовної практики закріпилося певне значення.

ЛЕКСИЧНІ, МОРФОЛОГІЧНІ ТА СИНТАКСИЧНІ НОРМИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

ТЕМА 1

Загальна характеристика лексики професійного мовлення

Питання теми:

Характеристика лексики сучасної української мови. Власне українська та іншомовна лексика. Багатозначність та омонімічність. Явище синонімії та антонімії у професійному мовленні. Розрізнення слів-паронімів.

Який словниковий склад сучасної української мови?

Розділ мовознавства, який вивчає слово, його походження і лексичні значення (грец. слово + вчення), називається лексикологією. Іншими словами, це наука про лексику, тобто про сукупність усіх слів мови. Таким чином, основним об’єктом лексикології є слово. Основна функція слова – називна. Здатність слова конкретно назива-

ти поняття дає можливість у процесі спілкування користуватися порівняно невеликим запасом слів. Усвідомлення нерозривного зв’язку слова і поняття – запорука успішного глибокого оволодіння мовою свого фаху, уміння точно висловлювати думки, добираючи для цьо-

го відповідні лексеми (слова). Поняттєвість як основна ознака наукового, професійного мовлення закріплюється і виражається у словах-термінах.

Словниковий склад сучасної української літературної мови формувався протягом тривалого історичного часу. Лексика української мови не однорідна за походженням. Виділяють корінну і запозичену лексику.

Корінна лексика – це слова, які успадкувала українська мова з індоєвропейської мовної єдності, праслов’янської мови, а також створені на власному мовному ґрунті. Вона становить приблизно 90% від загальної кількості слів. Від

індоєвропейського фонду успадковані слова мати, брат, сестра, око, дім, хліб,

161

Загальновживана лексика – це слова, які використовують усі носії мови незалежно від рівня освіти, фаху, місця проживання тощо.

сім’я, село та ін. Ці слова і тепер вживаються в усіх мовах або в більшості мов, що належать до індоєвропейської сім’ї.

Спільнословянська лексика – слова, що виникли в період спільнословянської мовної єдності. Слів, які успадкувала українська мова від праслов’янської

іякі вживаються тепер, приблизно 2 тис.: свідок, чоловік, губа, серце, палець,

пиво, душа, пам’ять, правда, кривда, боліти, читати, розумний, короткий, кислий, жовтий та ін.

Спільносхіднослов’янська лексика – слова, що виникли в період східно-

слов’янських діалектів зі спільнослов’янської мовної єдності: батько, дядько,

племінник, щока, собака, кішка, жайворонок, гречка, смородина, хвощ, клюква,

зовсім, тепер, спасибі та ін. Ці слова не однаково зберіглися у східнословянських мовах, наприклад, митник відоме лише в українській та білоруській мовах, а в російській не вживається.

Власне українська лексика – слова, що виникли на українському мовному ґрунті в період розвитку української мови і виражають її специфіку. Це кількісно багатший та найбільш різноманітний за значенням шар лексики, що позначає назви одягу, страв, напоїв, рослин, явищ природи, абстрактні слова: ва-

реник, галушка, борщ, горілка, паляниця, млинець, юшка, штани, спідниця, черевики, чоботи, сорочка, стрічка, соняшник, суниця, гай, мрія, надія, власність, громада, громадянин, галузь, держава, працівник, підприємство, промисловість, підручник, іспит, освіта, відсоток тощо.

Крім корінних слів, у лексичному складі української мови певне місце займають запозичення з інших мов (див. далі).

Використання сучасної української мови в різноманітних сферах суспільного життя зумовлює функціонально-стильове розрізнення її лексичного складу

івиділення двох груп лексики – загальновживаної та лексики обмеженого використання.

Загальновживана лексика стилістично нейтральна (міжстильова), тому вільно, без будь-яких обмежень уживається в усіх функціональних стилях мови. Насамперед це назви життєво необхідних для кожної людини понять, які пов’язані з побутом, суспільним життям, виробничою діяльністю тощо. У зв’язку з підвищенням загального

рівня культури, освіти, наукових і технічних знань народу, активною участю його у політичному і громадському житті, суспільному виробництві, корінними змінами у побуті загальновживана лексика поповнюється словами, які впро-

162

Лексика обмеженого вживання – слова, що використовуються лише в окремих стилях чи в одному з них.

довж десятиліть становили спеціальну лексику з обмеженою сферою вживання,

наприклад: радіо, конференція, сайт, актив, комп’ютер тощо.

Лексика обмеженого вживання співвіднесена зі сферами суспільного життя та функціональними стилями мови. ЇЇ поділяють на:

розмовну лексику – слова, поширені в розмовному варіанті усного літературного мовлення (під’юджувати,

репетувати, мастак; роздзвонити – проговоритися, розплатитися —

помститися тощо);

книжну лексику – слова, що вирізняють на тлі стилістично нейтральної та розмовної лексики вузькою сферою використання і вносять у спілкування відтінок офіційності, урочистості, науковості (вирушати, корифей, промовляти,

усвідомлювати тощо);

діалектизми – слова, поширення яких обмежується певною територією (див. тему 1);

жаргонізми (арготизми) – лексика, для якої характерне забарвлення нелітературності (див. тему 1);

терміни – слова (словосполучення), що чітко й однозначно позначають наукові чи спеціальні поняття (вектор, генератор, теплообмін тощо);

професіоналізми – спеціальні слова та вислови, притаманні мові певної професійної групи (шапка заяви, зняти касу, вікно – вільний час між парами, ляп – помилка, вінчестер – жорсткий диск та ін.);

неологізми – слова, що позначають нові поняття й предмети. Найчастіше вони стають термінами або професіоналізмами.

Умові професійного спілкування, зокрема фахівців комп’ютерної галузі, широко використовуються терміни та професіоналізми. Про них говоритиметься далі.

Які запозичення є в українській мові?

Запозичення з інших мов становлять близько 10 % усього її словникового складу. Процес запозичення – наслідок культурних, економічних, політичних контактів з іншими народами. Запозичені слова пристосовуються до фонетичних, граматичних законів української мови. Тому не завжди легко встановити різницю між корінним та запозиченим словом, особливо давнім запозиченням чи запозиченням з інших слов’янських мов, наприклад:

163

влада, гасло, ганьба, праця, чекати (з чеської); місто, хвороба, кишеня, скарга, прагнення, мешкати, пильнувати (з польської); бадьорий, дьоготь (з білоруської);

посланник, чиновник, артіль, самовар, указ, завод (з російської); левада, огірок, м’ята, крейда (з грецької); бульба, коляда (з латинської);

козак, шаровари, табун, отара, гарбуз (з тюркських мов).

Грецизми (слова з грецької мови) були запозичені ще до прийняття християнства Київською Руссю. Вони позначають:

–поняття релігійного культу: ангел, апостол, Біблія, ікона, ідол, Євангеліє, монах, християнство та ін.;

–більшість імен: Андрій, Анатолій, Василь, Дмитро, Зоя, Микола, Ірина, Марина, Христина, Федір і т. д.;

–назви рослин та тварин: кедр, мигдаль, мак, кит, крокодил тощо;

–назви побутових предметів: парус, миска, ванна;

–терміни науки, культури, мистецтва: апостроф, граматика, діафрагма,

логіка, математика, філософія, кафедра, ідея, театр, музей, бібліотека, комедія, хор, сцена, планета, магніт та ін.;

–елементи, що є частинами складних слів: теле-, діа-, авто-, агро-, архі-,

полі- та ін.

Латинська мова використовувалася ще в ХІV ст. у галицьковолинських канцеляріях, що розглядається як результат економічних та культурних контактів з Польщею, Чехією, Угорщиною. На процес запозичення з латинської мови позначилися також освітні зв’язки, адже латинь вивчалася як предмет і була засобом викладання. Серед латинізмів поширеними є:

–суспільно-політична лексика: агітація, адміністрація, демонстрація, декрет, диктатура, конгрес та ін.;

–юридична термінологія: адвокат, нотаріус, прокурор, юрист тощо;

–медична термінологія: ангіна, аспірин, імунітет, інстинкт, ампутація, амбулаторія; рецепт і т. д.;

–математична термінологія: абсциса, вектор, інтеграл, косинус та ін.;

–термінологія освіти: абітурієнт, аудиторія, декан, інститут, екзамен, атестат, ректор, студент, факультет тощо.

Німецькі слова позначають:

–предмети побуту келих, кухоль, ганчірка, шафа, крейда та ін.;

–предмети, пов’язані з технікою, будівництвом: верстат, домкрат, кран,

муфта, шланг, будинок і т. д.;

164

–військові поняття: офіцер, солдат, фланг, штаб, штурм та ін.;

–фінансові терміни: бухгалтер, вексель, касир, штраф тощо.

Лексика французького походження використовується на позначення:

–суспільно-політичних термінів: абсолютизм, альтернатива, бюлетень, бюрократ, комюніке, імперіалізм та ін.;

–назви одягу, тканин, предметів побуту: блуза, вуаль, велюр, драп, пальто,

трикотаж, абажур, одеколон тощо;

–мистецькі терміни: акомпанемент, амплуа, ансамбль, балет, натюрморт та ін.

Італійські слова становлять музичну термінологію: акорд, альт, бас,

віолончель, інтермецо, капела, квінтет, концерт, піаніно, соло тощо.

Англійські слова позначають:

–технічні поняття: комп’ютер, тунель, принтер, сканер, інтернет, сайт, сейф, дисплей і т. д.;

–економічні терміни: бізнес, бюджет, трест, менеджер, банкнот, чек тощо;

–спортивні терміни: рекорд, бокс, футбол, матч, теніс, гольф та ін.

ЦЕ ЦІКАВО

Як розпізнати запозичену лексику?

Більшість слів іншомовного походження зберігають характерні фонетичні, словотвірні, морфологічні ознаки. Наприклад:

для запозичень з грецької мови характерні голосні а, е на початку слова (афера, ера, епос); звукосполучення пс, кс (лексика, псевдонім);

французькі слова мають такі особливості: звукосполучення уа (амплуа, кулуари, експлуатація, тротуар); сполуки бю, вю, пю, фю, кю (бюро, гравюра, капюшон, фюзеляж, кюрі, кювет); звукосполучення ам, ан перед приголосними (асамблея, пансіон, авантюра, жанр); суфікси -аж, -ант, -анс, -ер, -йон (екіпаж, фураж, реверанс, режисер, шофер, батальйон, компаньйон); незмінювані іменники з кінцевими наголошеними голосними -е, -і, -о (пенсне, турне, резюме, журі, жалюзі, метро, шапіто);

для запозичень з англійської мови властиві звук дж (бюджет, джентльмен, джинси), звукосполучення ай, ей (комбайн, тролейбус), суфікс -инг (-інг) (мітинг, тюбінг, демпінг);

серед німецьких слів чимало складних без сполучного голосного (бутерброд, ландшафт, бухгалтер, циферблат); поширені також звукосполучення шт на початку слова (штамп, штаб, штраф) та ей, ай після приголосного (шлейф, портвейн, майстер).

З голландської мови запозичені українською переважно терміни море-

плавства й суднобудування: гавань, шлюпка, матрос, боцман, рейд, верф, дамба, фарватер, руль тощо.

Із скандинавських мов увійшла до української незначна частина слів,

зокрема: клеймо, дротик, оселедець, якір, Ігор, Олег, Аскольд та ін.

165

Багатозначним (полісемантичним) називається слово, яке у різних контекстах має різні лексичні значення.

Однозначним називається слово, яке у будь-якому контексті має одне лексичне

значення.

 З тюркських та інших східних мов українська мова запозичила слова:

гарба, сарай, могорич, чарка, балик, кавун, гарбуз, ізюм, халва, кабан, базар, торба, табун, чабан, батіг, ярлик і т. д.

Як розрізнити багатозначні слова та омонімічні?

Кожне слово має одне або кілька лексичних значень. Значення закріплюються за словом історично в процесі спілкування між людьми. Слова бувають однозначні й багатозначні, можуть вживатися в прямому й переносному значенні. Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками

(українець, киянин, слюсар, лікар), назви тварин (олень, леопард, дельфін), назви рослин(сосна, то-

поля,вишня, пшениця, ромашка), назви конкретних предметів (споруда, шафа, стілець, лопата), більшість відносних прикметників (міський, кленовий, морський, вчорашній),

числівники (два, три, десять), а також терміни (катет, аорта, меридіан, біт, синус, метр).

В українській мові більшість слів належить до багатозначних. Багатозначні слова можуть уживатися в прямому і

переносному значенні. Наприклад, слово колесо вжито в переносному значенні у таких словосполученнях: ко-

лесо історії, колесо фортуни, колесо турбот, а в пря-

мому значенні у словосполученні колесо автомобіля. Пряме значення – це основне, первинне

значення слова, яке безпосередньо пов'язане з реалією дійсності, яку воно називає. Багатозначне слово виявляє пряме значення поза контекстом. Наприклад, голова – частина тіла людини або тварини. Переносне значення – це вторинне значення багатозначного слова, яке є похідним від прямого й визначається тільки у контексті через асоціацію з прямим значенням. Наприклад, голова зборів – людина, яка керує зборами.

Значення слова з часом може змінюватися. Наприклад, колись словом печиво називали будь-які спечені вироби з тіста, тепер – тільки спечені вироби із здобреного жиром, цукром і прянощами тіста у формі кружечків, зірочок тощо.

Для наукового мовлення багатозначність – явище небажане, оскільки провокує неточність, двозначність трактувань. У науковому стилі слова використовуються, як правило, в одному термінологічному значенні, яке не

166

Омоніми (від грец. homos – однаковий і опома – ім’я, назва) – це слова, які мають різні лексичні значення, але збігаються за звучанням і написанням.

обов’язково є первинним. Прикладом багатозначності може бути слово команда з такими значеннями:

1.Стислий наказ командира.

2.Керівництво військовою частиною; командування.

3.Невелика військова частина, сформована для якогось призначення.

4.Екіпаж судна.

5.Спортивний коллектив.

6.Група людей, що виконує певну роботу.

7.Сигнал, що передається лінією звязку і забезпечує автоматичне спрацювання приладів і пристроїв; закодований наказ ЕОМ на виконання відповідної операції

(техн. термін).

На відміну від багатозначних слів, омоніми найчастіше утворюються внаслідок:

випадкового збігу звучання слів (пара води і па-

ра коней);

розходження значень багатозначного слова, коли зв'язки між значеннями вже втрачені (топити в

словосполученнях топити в печі й топити молоко; в основі значень обох слів лежить значення «робити щось теплим», але зв'язок між цими словами загалом не відчувається мовцями);

збіг запозиченого слова і корінної лексики (вулканічна лава (італ.) –

лава для сидіння; нічний клуб (англ.) – клуб диму);

збіг слова й абревіатури (ЦАП – цифро-аналоговий перетворювач і

цап – тварина; СТО – сто).

Інколи зв'язок між омонімами простежується досить легко, наприклад, лев – тварина і лев – болгарська монета, на якій колись карбували лева. Але між назвою монети і назвою тварини не існує типових зв'язків у системі лексики нашої мови, як немає і реальних співвідношень між твариною і монетою. Тому ці слова теж вважаються омонімами. Наведені приклади свідчать, однак, що чіткої межі між багатозначним словом і омонімами не існує, і тут можливі численні спірні випадки.

Вукраїнській мові існує близько 2,5 тис. омонімічних пар. Омоніми часом можуть вносити неясність у висловлювання. Тому в професійному мовленні речення з омонімічними словами треба будувати так, щоб не виникало ніяких непорозумінь, або обминати їх: польовий стан, стан справ і трубопрокатний

167

стан; програмний модуль і модуль пружності; геометричний вектор і вірусний вектор (медичний термін); період коливання і період кристалічної ґратки та ін.

Як у професійному мовленні функціонують синоніми й антоніми?

3 розвитком кожної мови її словниковий склад безперервно поповнюється, збільшується. Звичайно, частина слів з часом зникає з активного вжитку, але приплив нових слів у живій мові завжди інтенсивніший, ніж їх втрата. Поряд з кількісним збагаченням постійно відбувається якісне вдосконалення лексичного складу. Адже один і той самий предмет можна охарактеризувати з різних поглядів, узагальнюючи різні його ознаки, виявляючи при цьому своє ставлення до предметів або явищ навколишньої дійсності. Слова, таким чином, вступають між собою в певні зв'язки: уточнюють ознаки одного поняття, розрізнюють між собою близькі поняття, передаючи одночасно певні

	почуття. У мовленні це створює можливість відбору	Синоніми (від грец.
		synonymos –		одно-
	кращих, найдоцільніших слів, які найповніше передають
		йменний) – це слова
	думки і почуття при спілкуванні між людьми. Такі зв'яз-	різні	за звучанням,
	ки між словами прийнято називати синонімічними.	але	однакові	або
		близькі за значен-
	Наявність розгалуженої системи синонімів є одним з	ням.

показників багатства мови.

Синонімами, наприклад, є іменники: робота, праця, труд; легенда, переказ, сказання, оповідання; дієслова: скаржитися, ремствувати, нарікати, жалітися; знайти, відшукати, відкрити; прикметники: старий, давній, стародавній, древній, колишній, старезний, ветхий; прислівники: швидко, скоро,

незабаром, невдовзі, хутко. Як бачимо, синоніми поєднуються у своєрідні групи слів – синонімічні ряди.

Виділяють декілька видів синонімів:

Абсолютні синоніми – слова, що однакові за лексичним значенням. інколи мають незначні відмінності. Часто абсолютні синоніми утворюються між запозиченим словом і українським: симптом – ознака; інвестор – вклад-

ник; пріоритет – перевага; моніторинг – дослідження.

Семантичні синоніми відрізняються одне від одного відтінками лексичного значення. Наприклад, слово успіх має цілу низку синонімів: досягнен-

ня, удача, здобуток, перемога, талан, щастя, звершення, поступ, тріумф, ре-

корд. Кожне з цих слів має своє значення, яке не повністю збігається зі значенням інших слів синонімічного ряду: успіх – позитивний наслідок роботи, спра-

168

ви; рекорд – найвищий наслідок у якійсь роботі; тріумф – блискучий публічний успіх. Дорога – шосе, траса, стежка, шлях, путь, автострада.

Стилістичні синоніми мають різне експресивне забарвлення і обмежені тією чи іншою сферою вживання. Наприклад, говорити – промовляти, верзти, балакати, базікати; іти – ступати, прямувати, шкандибати, плентатися.

Контекстуальні синоніми – слова, які зближаються за значенням лише

впевному мовленнєвому контексті. Наприклад, якісний і чіткий є синонімами, коли дається характеристика друку.

Окремо виділяють фразеологічні синоніми, де будь-який фразеологізм співвідноситься з одним нейтральним словом або іншим фразеологізмом.

Наприклад, байдики бити – лінуватися; комарика придавити – спати; води в рот набрати – тримати рот на замку – у мовчанку грати – мовчати.

Унауковому мовленні слова-синоніми співвідносяться з одним і тим самим поняттям. Тому в наукових текстах наявні абсолютні синоніми, що позбавлені стилістичних відтінків. Однак синоніми наукового стилю відрізняються іншими ознаками, зокрема структурою та особливостями функціонування. Причинами появи синонімів у професійному та науковому мовленні є:

вживання запозиченого терміна й українського відповідника або сло-

восполучення (адаптація – пристосування; динаміка – зміна; мобільний телефон – стільниковий телефон; принтер – друкувальний пристрій; поліном – багаточлен; вірус – шкідлива програма; криптографія – тайнопис або шифрувальне письмо);

існування повного варіанта терміна й абревіатури чи короткого варіанта

(підсилювач високої частоти – ПВЧ; цифрова апаратура передачі даних цифрова АПД; криптографічний запис – криптозапис; автопідключення – автоматичне підключення);

використання терміна, до складу якого входить власна назва (найчастіше прізвище винахідника) і терміна, створеного на основі класифікаційної ознаки (булева алгебра – алгебра логіки, функція Дірака – фільтрувальна функція);

наявність словесного і символічного позначення понять (ом – Ω, номер – № , відсоток –%);

вживання слова (словосполучення) та його графічного скорочення

(герц – Гц; біт за секунду – біт/с; мегабайт – Мбайт).

Синонімію вважають небажаним явищем у наукових та офіційно-ділових текстах. Але завдяки синонімії є можливість відібрати найвдаліші з-поміж синонімічних номінацій, а також скоротити текст наукового твору чи документа.

169

Антоніми (від грец. anti – про-

ти та onyma –

ім'я) – слова з протилежним

значенням.

Антоніми займають вагоме місце у професійному мовленні, адже вони служать для більш наочного зіставлення, порівняння контрастних понять. Слова-антоніми позначають не будь-які протилежні поняття, а обов’язково поняття співвідносні, тобто ті, які належать

до одного і того самого ряду явищ об’єктивної дійсності, об’єднаних змістом на основі їхнього протиставлення. Антонімічні відношення мають:

різнокореневі слова (аналіз – синтез; горизонтальний – вертикальний; кінцевий – початковий; динаміка – статика; катод – анод );

спільнокореневі слова (мономери – полімери; прогресивний – регресивний; індукція – дедукція; модуляція – демодуляція);

словосполучення (пристрій введення – пристрій виведення; низькочастотні коливання – високочастотні коливання; аналого-цифровий перетворювач – цифро-аналоговий перетворювач).

Префікси є регулярними засобами вираження антонімічних відношень.

Таблиця 2. 1 – Творення антонімів за допомогою префіксів та перших компонентів складних слів

Антонімічний префікс	Приклад антонімічних пар
1	2
не- (український)	лінійні – нелінійні; типовий – нетиповий; за-
	мкнений – незамкнений;
де- (іншомовний )	концентрація – деконцентрація; фрагмент-
	тація – дефрагментація; шифратор – де шиф-
	ратор;
анти- (іншомовний)	теза – антитеза; оксидант – антиоксидант
а- (іншомовний)	симетрія – асиметрія; полярні – аполярні
ір- (іншомовний)	реальний – ірреальний; раціональний – ірраціо-
	нальний
екстра- – інтра- (іншо-	екстралінгвістика – інтралінгвістика
мовні)
гіпер- – гіпо-	гіпердинаміка – гіподинаміка
(іншомовні)

170