POSIBNIK_UMZPS

фикация, згиб, исследование). Українська мова здатна віддієслівним іменником завжди чітко їх розрізняти. У стандарті пропонується:

Дію (те, що відбувається на даний момент) позначати віддієслівними іменниками з суфіксом -нн, утвореними від дієслів недоконаного виду: ізолюва-

ти – ізолювання, класифікува-ти – класифікування, устатковува-ти – устатковування, згина-ти – згинання, досліджува-ти – досліджування.

Подію (те, що відбулося або відбудеться) – віддієслівними іменниками

зсуфіксом -нн, утвореними від дієслів доконаного виду: заізолюва-ти – заізо-

лювання, розкласифікува-ти – розкласифікування, устаткува-ти – устаткування, поверну-ти – повернення, зігну-ти – зігнання, досліди-ти – дослідження.

Наслідок дії (результат дії, виріб) – відповідними однокореневими іменниками з іншими суфіксами або без них: ізоляція, класифікація, устатку-

вання, поворот, згин, дослід.

У чому специфіка словота основоскладання? Як пишуться терміни-складні слова?

Способом основоскладання утворено терміни – складні слова, серед яких можна виділити назви, що виникли на основі складання незалежних одне від одного слів (світлотехніка, світлодіод) і номінації, утворені за допомогою сполучного голосного звука на основі складання залежних одна від одної основ

(стрічкопритискач, шумоізоляція).

Способом словоскладання утворені терміни-складні слова, що пишуться через дефіс (ампер-секунда, ват-секунда, плазмон-поляритон, диск-катод, ме- гават-година, файл-сервер, дизайн-графіка). Такі терміни є результатом поєд-

нанням двох самостійно вживаних іменників.

Розглянемо правила написання складних термінів разом і через дефіс.

Разом пишуться:

Складні терміни-іменники, утворені шляхом поєднання за допомогою сполучного звука двох основ, одна з яких – дієслівного походження: шумопо-

глинач, звукозаписувач, сигналоприймач, струмообмежувач та ін.

Складні терміни-іменники, утворені поєднанням прикметникової чи займенникової та іменникової основ за допомогою сполучного голосного звука:

системотехніка, цифрозапис, швидкодрук, самозапуск, самоліквідація та ін.

191

Складні терміни-іменники, утворені за допомогою іншомовного (грецького або латинського) терміноелемента: автоколивання, радіозв’язок, те-

лекомунікація, аудіота відеотехніка, відеоадаптер і т.п.

Складні іменники, утворені з кількісного числівника та іменника: чо-

тирикутник, п’ятнадцятиріччя, дванадцятитонка, стодвадцятип’яти-тонка

та ін.

Складні іменники з першою чистиною пів-, напів-: півбайт, півколо,

напівпровідник, півгодини, напівавтомат тощо.

Складні прикметники (частини термінологічних словосполучень), утворені від складних іменників, що пишуться разом: електросиловий (електросила), радіофізичний (радіофізика), системомеханічний (системомеханіка) і т.д.

Складні прикметники (частини терміносполучень), утворені від сполучення іменника та узгоджувального з ним прикметника: високошвидкісний,

низькочастотний, рідкокристалічний та ін.

Складні прикметники та дієприкметники (частини терміносполучень)

здругою дієслівною частиною: звукопоглинальний, швидкорозчинний, пилонепроникний, самотестовний та ін.

Складні прикметники та дієприкметники (частини терміносполучень), в яких першим елементом виступає прислівник: малорозчинний, багатоколір-

ний, малорозрядний, вищезгаданий, новоутворений тощо. Але прислівники,

утворені від відносних прикметників, як правило, зберігають на собі логічний наголос і пишуться окремо з наступним прикметником або дієприкметником:

діаметрально протилежний, послідовно виконаний, максимально допустимий, різко окреслений, суспільно необхідний та ін.

Складні прикметники (частини терміносполучень), першою частиною яких є числівник: чотирибайтовий, двовимірний, одноелектронний, двоядерний, двадцятидвохдюймовий, двадцятип’ятивідсотковий і т.п. Але у наукових текстах та документах у складних словах із числівником, що означає двозначне, тризначне та ін. число, числівник пишеться цифрами: 23-етапний, 127-

рядковий, 34-тоновий, 22", 45% та ін.

Через дефіс пишуться:

 Складні терміни-іменники, утворені з двох відмінювальних іменників без сполучного голосного звука: інженер-програміст, біт-замовнювач, приладіндикатор, введення-виведення та ін.

192

Складні терміни-іменники, утворені з двох іменників, з яких другий відмінюється: інтернет-провайдер, факс-модем, компакт-диск, блок-схема, файл-сервер тощо.

Складні іменники, що позначають одиниці виміру: кіловат-година, грам-атом, ват-секунда. Але одиниці виміру, що закінчуються на -метр, пи-

шуться разом: міліметр, амперметр, дециметр і т. п.

Складні терміни-іменники з першою складовою частиною максі-, міні-

:міні-комп’ютер, максі-екран, міні-відеокамера, міні-роз’єм, максі-об’єм та ін.

Складні прикметники (частини терміносполучень), утворені від складних іменників, що пишуться через дефіс: факс-модемний, веб-дизайнерський,

інтернет-провайдерський та ін.

Складні прикметники (частини терміносполучень), утворені з двох і більше прикметникових основ, якщо названі цими основами поняття не підпо-

рядковані одне одному: електронно-обчислювальний, приймальнопередавальний, плоско-опуклий, інформаційно-пошуковий, волоконно-оптичний

і т. п.

Складні прикметники, в яких перша частина закінчується на -ико

(-іко): механіо-технічний, фізико-математичний, хіміко-технологічний тощо.

Що таке абревіатури? Які бувають способи скорочення термінів?

Абревіація також належить до морфологічного способу творення термінів. Цей спосіб, яким утворюються частіше терміни-іменники, став продуктивним у ХХ ст., коли розширення інформації у зв’язку з науковотехнічною революцією стало вимагати ущільнення мовних засобів, уникнення надлишкової інформації та повторів. Твірною основою для абревіатур є пере-

	важно словосполучення. У терміносистемі галузі електроніки та ком-				(від
			Абревіація
	п’ютерної техніки залежно від структури та вимови абревіа-		лат.	abbrevio –
	тури бувають:		скорочую) –		це
			утворення нових
		Ініціальні абревіатури – утворені з початкових
			слів	шляхом
	літер слів, які входять у словосполучення. Вони у свою чергу		скорочення.

поділяються на:

буквені (їх вимовляють як букви): ПК, АТС (автоматична телефонна станція), ІКМ (імпульсно-кодова модуляція), КД (компакт-диск), АЦП (анало- гово-цифровий перетворювач), ЦП (центральний процесор), ОС (операційна система) та ін.;

193

звукові (їх вимовляють як звуки): РЕА (радіоелектронні апарати); ДОС (дискова операційна система), ГІС (географічні інформаційні системи); СУБД (система управління базами даних) та ін.

Абревіатури складового типу – утворені з початкових складів словосполучень: сисадмін (професіоналізм від «системний адміністратор»), модем (модулятор-демодулятор).

Абревіатури змішаного типу – утворені з початкової частини або частин слів і повного слова: оргтехніка (організаційна техніка), техобслуговування (технічне обслуговування); техогляд (технічний огляд), спецзамовлення (спеціальне замовлення), матаналіз (математичний аналіз) тощо.

Утермінології галузі телекомунікацій, електроніки та комп’ютерної техніки є чимало іншомовних абревіатур, які часто приєднуються до запозичених або українських слів, наприклад: Web-адреси, ІР-пакети, ІР-мережі, МАС-

адреса, ARP-відповідь та ін.

Як утворюються терміни-словосполучення?

Синтаксичний спосіб творення термінів є найбільш продуктивним. Терміни-словосполучення становлять понад 70% сучасних термінів. Його перевагою є те, що за допомогою творення словосполучення уточнюється зміст терміна, наприклад: пам'ять – оперативна пам'ять, режим – режим роботи комп’ютера, запис – цифровий запис інформації, кабель – оптоволоконний кабель тощо.

Таблиця 2. 5 – Структура термінів-словосполучень

Кількість компонентів	Приклади
1	2
Двокомпонентні терміни (імен-	швидкість запису; зміна конфігурації;
ник + іменник):	збій системи; блок живлення.
Двокомпонентні терміни (прик-	інфрачервоний порт; цифрова комута-
метник + іменник):	ція; програмне забезпечення; телефон-
	ний трафік; аналоговий сигнал.
Трикомпонентні терміни (іменник	автентифікація мережевих послуг;
+ прикметник + іменник):	пульт дистанційного керування;
1	2

194

	передача аналогового сигналу; система
	супутникового зв’язку.
Трикомпонентні терміни (прик-	пересувна	телевізійна	установка;
метник + прикметник +	внутрішньозонова телефонна мережа;
іменник):	супутникові цифрові канали.
Трикомпонентні терміни (прик-	типовий носій запису; гіпертекстова
метник + іменник + іменник):	розбивка	документа;	безперервний
	потік інформації.
Трикомпонентні терміни (імен-	розширювач діапазону гучності; швид-
ник + іменник + іменник)	кість передачі в каналі.

З яких мов частіше запозичуються терміни?

Ще одним неморфологічним способом поповнення термінології, крім термінологізації, є запозичення. У галузевих терміносистемах української мови запозичення становлять близько 40%. Виділяємо велику групу інтернаціоналізмів – міжнародних термінів, уживаних не менше ніж у трьох неспоріднених мовах і запозичених переважно з грецької: діод, пентод, тріод, оптика, пара-

дигма, теорема, магніт, діаграма тощо) або латинської мов (монітор, адсорбція, трансляція, нейтралізація, молекула, квант, вектор, комунікація, трансля-

ція та ін.).

Серед грецьких та латинських запозичень значну кількість становлять терміноелементи, з яких в українській мові починаються (рідше закінчуються) слова-терміни. Наприклад:

теле- (грец. далеко): телепередача, телефон, телеконтроль, телезв’язок, телекомунікація, телевимірювання, телепорт, телетекст;

діа- (грец. через, крізь, між): діагностика, діалог, діапазон, діаграма;

мікро- (грец. малий): мікросхема, мікрофон, мікропроцесор;

електро- (грец. янтар): електротехніка, електрозв’язок, електропри-

лад;

стерео- (грец. просторовий): стереозвук, стереоскоп, стереотип;

гіпер- (грец. надмірність): гіпертекст, гіперпосилання;

радіо- (лат. промінь): радіотехніка, радіочастоти, радіоелектроніка, радіохвилі;

вібро- (лат. коливаюсь): віброфон, віброметр, віброскоп, вібросигнал;

195

інтер- (лат. поміж, періодичність): інтерфейс, Інтернет, інтерполя-

ція;

транс- (лат. через, за, крізь, по той бік): трансляція, трансакція, транспозиція, трансформатор;

нано- (грец. карлик): наночастинка, нанотрубка, нанотехнології, нанокристал, наносекунда.

Головним джерелом поповнення термінологічної лексики багатьох галузей

єанглійська мова, наприклад: лізинг, дисконт, консалтинг, сканер, файл, прин-

тер, модем, транзистор тощо. Це можна пояснити тим, що англомовні країни досягли величезних успіхів у розвитку нових технологій та поступово почали впливати на весь світ. Наявні й терміни французького походження, які українська мова позичала через західноєвропейські мови або безпосередньо з французь-

кої: режим, фільтр, антена, пароль, кабель, мобільний та ін.

ЦЕ ЦІКАВО

Етимологія термінів

У процесі історичного розвитку лексики в цілому і термінів зокрема спостерігаються настільки серйозні фонетичні, граматичні й семантичні зміни, що в деяких випадках неможливо з погляду сучасної людини встановити, звідки походить те чи інше слово. Ці проблеми розв’язує етимологія (від грец. істина + вчення) – розділ мовознавства, що вивчає походження слів для встановлення їх первинного лексичного значення.

Наприклад, велику групу створюють слова з латинським коренем porto – «привозити, приносити»: в галузі телекомунікацій та комп’ютерної техніки є терміни «порт» та «портативний». Лат. porto походить від давнього Риму – місце, куди доставляли привезений товар. Це слово означало ще і «вхід» – ворота в місто (у нас порт – вхід в місто через море), через які в давні часи здійснювалися міжнародні стосунки. Від portus виникла ціла низка похідних понять: транспорт – перевезення; портфель – що переносить документи; депортація – виселення, рапорт – військове повідомлення, а репортаж, навпаки, цивільне повідомлення, портативний – переносний, портмане – що переносить монети, експорт – вивезення, імпорт –ввезення. Навіть слово «спорт» має родинні відносини з воротами у світ.

Термін пароль походить з грец. мови і означало «схожіть, співставлення, образ», але до української мови прийшов з франц., в якій мало значення «слово,

обіцянка». Слово фільтр – від франц. «фетр», зараз – назва тканини, яку раніше використовували як фільтрувальний матеріал. Кабель – термін, що походить з франц. Морської термінології і позначав «трос, якірний канат».

Як пишуться терміни іншомовного походження?

Сформулюємо найуживаніші правила правопису термінів, запозичених з інших мов:

196

У термінах-загальних назвах приголосні, як правило, не подовжуються:

інсталяція, коефіцієнт, осцилограф, апаратура, антена, процесор та ін. Виняток становлять лише окремі слова: нетто, тонна, брутто, білль, вілла, бонна, мірра, манна, мулла, панна, пенні, ванна, гамма (у значенні назви грецької літе-

ри).

Подовження зберігається у власних назвах – елементах терміносполу-

чень: ефект Холла, послідовність Фібоначчі, число Шеннона, число Белла і похідних від них: холлівський квантовий ефект, бреггівська площина.

Літера и в термінах-загальних назвах пишеться після приголосних д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним будь-яким приголосним, крім й. Наприклад:

система, циферблат, чип, принтер, колонтитул, резистор, шифр, дисперсія

тощо. Але: перед й та голосними, а також після інших приголосних пишеться і:

магній, аксіома, компілятор, операційний, гігабайт, вінчестер та ін.

Попереднє правило не поширюється на власні назви, що входять до складу терміноодиниць. Прізвища винахідників та вчених після всіх приголос-

них, крім ж, ч, ш, ц, пишуться з літерою і: числа Стірлінга, ефект Сілсбі, теорія Дірака, теорема Піфагора, стала Рідберга, але стала фон Клітцинга.

У термінах іншомовного походження, а також у власних назвах, що входять до складу термінів, апостроф пишеться після б, п, в, м, ф, р, г, к, х, ж, ч,

шперед я, ю, є, ї: комп’ютер, кар’єра, миш’як, тригонометричний ряд Фур’є

тощо, а також диз’юнкція, ін’єкція, кон'юнктура. Але після інших приголосних на позначення роздільної вимови пишеться м’який знак, наприклад: Ньютон,

досьє, мільярд, машина Тьюрінга, крива Безьє та ін.

Питання для самоконтролю:

1.Які джерела поповнення української термінології? У чому специфіка метафоризації як способу творення термінів?

2.Які афікси є найбільш продуктивними в творенні українських термінів?

3.У чому особливості синтаксичного способу творення термінів?

4.Які принципи правопису складних термінологічних одиниць?

5.Як пишуться терміни іншомовного походження?

6.Які види абревіатур поширені у мові Вашого фаху?

197

Лексикографія (від грец. – словник і пишу) – розділ мовознавства, що розробляє теоретик-ні та практичні питання щодо укладання та використання словників.

ТЕМА 4

Нормування та стандартизування наукових термінів

Питання теми:

Поняття про лексикографію та термінографію. Види сучасних словників. Структура словників та словникових статей. Види термінологічних словників. Державні стандарти, що регулюють використання термінів.

Окрім загальнотеоретичних питань, що стосуються термінів і термінології, термінознавство як синтетична міжгалузева дисципліна охоплює такі напрями роботи:

Лексикографічний. Це створення термінологічних словників, серед яких словники-довідники, словники-тезауруси, перекладні словники, частотні словники, словники рекомендованих термінів, словники сполучуваності, словники нових термінів.

Стандартизування термінів. Це вироблення терміна-еталона, який би відповідав усім лінгвістичним та логічним вимогам до терміна і використовувався б у межах певної терміносистеми та на міжгалузевому рівні. Стандартизацію термінів здійснює Держстандарт. У світі існує чимало термінологічних організацій, що займаються стандартизацією термінів на міжнародному рівні.

Яка структура словника і словникової статті?

Лексикографія виникла з практичних потреб пояснення незрозумілих слів, яке початково здійснювалося у вигляді глос, тобто тлумачення написів на полях і в тексті рукописів книг. Словник – довідкова книга, яка містить зібрання слів (чи морфем, словосполучень, ідіом і т.д.), розташованих за визначеним принципом, і яка дає відомості про їхні значення, вживання, похо-дження, переклад на іншу мову і т.п.

Основні принципи укладання словника:

1. Принцип наслідування лексикографічних творів. Будь-які словники завжди спираються на існуючі

лексикографічні традиції, наприклад, подача слів за абеткою, використання контексту, пояснення граматичного значення слова та ін.

198

Термінографія – розділ лексикографії, що досліджує теоретичні та практичні засади укладання та функціонування термінологічних словників.

2.Значна роль суб’єктивного фактору під час укладання словника. Кожний лексикограф визначає по-своєму роботу над словником (відбір слів, систематизація лексичного матеріалу, розробка умовних позначень, вибір методу подачі матеріалу).

3.Орієнтованість на чітке призначення (орієнтованість на конкретного читача, потребу в таких лексикографічних роботах на даному етапі).

4.Нормативність у відборі й подачі лексики. Словники напряму повязані

звиробленням літературної норми мови в кожну епоху. У словниках тлумачних, що подають лексику ненормативну (наприклад, діалектизми, професійні жаргонізми), має бути в статті позначено: діал., жарг.

Будь-який словник складається зі словникових статей. Словникова стаття – структурна частина словника; текст, що роз'яснює основну одиницю в словнику – заголовне слово, що пояснюється, перекладається тощо) й характерні для неї основні риси. Структура словникової статті визначається завданнями словника і розробляється для кожного словника залежно від його виду. Для будь-якого словника важливою є побудова словникової статті, зокрема наявність у ній лівої та правої частин. Ліворуч подається заголовне слово (термін); праворуч – міститься така інформація про заголовне слово:

сфера використання слова (терміна);преклад слова, якщо словник перекладний;

граматична характеристика слова, а саме: частина мови; для іменників чоловічого роду – закінчення родового відмінка; для іменників жіночого роду – закінчення давального та місцевого відмінків, якщо відбувається чергування приголосних; наголоси в

однині та множині, якщо вони змінні;

пояснення значення слова для тлумачного або енциклопедичного словника; якщо словник термінологічний – наводиться його дефініція;

приклади сполучуваності слова з іншими словами;

залежно від виду словника – похідні слова, етимологія (походження слова), синоніми, антоніми, ілюстрації. Нижче подано приклад оформлення словникової статті термінологічного словника.

Сукупність усіх словникових статей утворюють корпус словника. Крім корпусу в будь-якому словнику є такі елементи:

 передмова, в якій пояснюється, як користуватися словником;  абетка;

199

 покажчик скорочень, що використовуються у словнику;  корпус словника;  покажчик слів (термінів), що розглядаються у словнику.

Які бувають види словників?

Залежно від кількості слів, що описуються, словники бувають:

1. Одномовні. Серед них виділяють:

– пояснювальні (енциклопедичні, термінологічні, етимологічні);

– фіксувальні – подають списки слів без пояснення (орфографічні, орфоепічні, словники наголошування).

2. Двомовні, багатомовні. Це перекладні словники.

За лексичним складом словники бувають:

–ті, що описують усю лексику без обмежень (загальні тлумачні та енциклопедичні);

–ті, що описують тільки певні лексичні групи (словники діалектизмів, жаргонізмів, синонімів, антонімів, фразеологічні, галузеві тощо).

За оформленням: ілюстративні; багатотомні або однотомні; кишенькові. Розглянемо детальніше деякі види словників:

 Орфографічні словники подають відомості про нормативне написання слів і їх граматичних форм.

Наприклад:

відеографія, -ї, ор. -єю відеодані, -их відеодетектор, -а

(Великий зведений орфографічний словник сучасної української мови / [за ред.

В. Т. Бусела]. – К., 2003)

 Орфоепічні словники подають перелік слів літературної мови з позначенням нормативного наголосу і з вказівкою на вимову.

Наприклад:

Майстерність [ма стерн'іс'т'], -ності, -ністю [с'т']

(Орфоепічний словник / [уклад. М. І. Погрібний]. – К., 1984).

 Словники наголосів подають нормативні наголоси у словах. Наприклад:

Заржавіти, -іє, -іють – рос. заржаветь

(С. І. Головащук Складні випадки наголошення: словник-довідник. – К., 1995).

200