1.2. Основні елементи економічної системи

Об'єктом макроекономічного аналізу виступає економічна система в цілому та її агреговані параметри.

Економічна система - це певним чином упорядкова­на система зв'язків між виробниками і споживачами матері­альних та нематеріальних благ та послуг (рис. 1.1).

Рис. 1.1. Структура економічної системи

Основні елементи економічної системи:

• Соціально-економічні відносини, які базуються на відпо­відних формах власності на економічні ресурси та результатах господарської діяльності.

• Організаційні форми господарської діяльності: поділ праці, спеціалізація та кооперування виробництва.

• Господарський механізм, тобто спосіб регулювання еко­номічної діяльності на макрорівні.

• Конкретні економічні зв'язки між господарськими суб'єк­тами.

Економічні системи багатомірні і формалізовано записують­ся таким чином:

(1.1)

де ES - економічна система, яка визначається властивостями А,-. Ці властивості виступають критеріями при визначенні типу економічної системи.

Існують такі типи економічних систем:

1) Ринкові економічні системи:

а) ринкова економіка вільної конкуренції ( чистий капіталізм (XIX ст. - перші десятиліття XX ст.). Основні ознаки: приватна власність на інвестиційні ресурси; вільна конкуренція; свобода учасників економічної діяльності; ринкове ціноутворення; стихійне ринкове регулювання.

б) сучасна ринкова економіка - сучасний капіталізм (друга половина XX ст.). Основні ознаки: колективна приватна та державна власність; державне регулювання економіки з метою стимулювання сукупного попиту та пропозиції; маркетингова система управління виробництвом.

2) Неринкові економічні системи:

а) традиційна економічна система (притаманна слабороз­винутим країнам). Основні ознаки: приватна власність на засоби виробництва; відстала технологія; ручна праця; багатоукладність; натуральне виробництво; переважання дрібнотоварного виробництва; активна роль держави.

б) адміністративно-командна система. Основні ознаки: державна власність на засоби виробництва; монополізація та бюрократизація економіки; централізоване планування та управління виробництвом; централізований розподіл матеріальних, трудових та фінансових ресурсів.

Об'єкт дослідження макроекономіки характеризується агрегованими показниками. Агреговані показники відображають сукупність специфічних економічних одиниць так, ніби ті скла­дають одне ціле.

Наприклад:

1.3. Суб'єкти макроекономіки та їх взаємодія

Суб'єктами макроаналізу виступають такі сектори: домашніх господарств, підприємницький, державний, закордон.

Сектор домашніх господарств містить усі приватні господарства країни, діяльність яких спря­мована на задоволення власних потреб.

Домашні господарства проявляють три основних види економічної активності: пропонують фактори виробни­цтва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують.

Підприємницький сектор - це сукупність усіх фірм, зареєстрованих у межах країни (мета діяльнос­ті фірм - отримання прибутку).

Підприємницький сектор проявляє такі види економічної активності: пред'являє попит на фактори виробницт­ва, пропонує результати своєї діяльності та інвестує.

Державний сектор - містить усі державні інсти­тути та установи. Основне завдання держави - створення суспіль­них благ, які надходять споживачам «безоплатно» (безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги держав­ної, соціальної та виробничої інфраструктур тощо).

Основні цілі державного сектору - задоволення потреб у суспільних благах, а не отримання прибутку; зростання суспіль­ної продуктивності праці та зниження витрат на споживання домашніх господарств.

Для здійснення своєї діяльності держава збирає податки, за рахунок яких здійснює закупки товарів та послуг. Для спро­щення аналізу реальних процесів на основі макромоделювання будемо вважати, що податки збираються тільки з домашніх господарств, а державні закупки включають всі державні ви­трати (державні інвестиційні витрати та державні споживчі витрати).

Для забезпечення своєї діяльності державний сектор прояв­ляє такі види економічної активності: збирає податки, здійснює державні закупки товарів та послуг, а також надає пропозицію грошей для всіх макроекономічних суб'єктів.

Сектор закордон містить усі економічні суб'єкти, які знаходяться за межами даної країни, а також іноземні державні інститути.

Вплив закордону на вітчизняну економіку здійс­нюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом та національними валютами.

Макроекономічні суб'єкти приймають рішення під впливом таких факторів:

• в силу своїх переваг;

• під дією кон'юнктури;

• у відповідь на дію інших макроекономічних суб'єктів.

Суб'єкти макроекономіки беруть участь у кругообігу матеріальних і грошових засобів, які утворюють економічний організм:

1. Підприємницький сектор купує ресурси у домашніх господарств;

2. Домашні господарства купують у підприємств (фірм) товари та послуги;

3. Держава (уряд): а) купує товари у підприємств та ресурси у домашніх господарств; б) виплачує заробітну плату працівникам бюджетної сфери; в) орендує або купує земельні ділянки; г) надає суспільні блага та послуги домашнім господарствам і підприємствам.

4. Домашні господарства і підприємства платять податки уряду.

5. Уряд видає трансфертні платежі домашнім господарствам і субсидії підприємствам.