Запитання для самоперевірки

1. Поясніть сутність інфляції і назвіть її основні типи.

2. Проаналізуйте основні причини виникнення інфляції.

3. Які типи інфляції притаманні економіці України? Охарактери­зуйте інфляційні процеси у 1990-2002 роках.

4. Які ви знаєте альтернативні джерела інфляції?

5. Назвіть ознаки подавленої інфляції.

6. Охарактеризуйте інфляційний та дефляційний розриви. Яку грошово-кредитну та фіскальну політику повинна проводити держава в умовах дефляційного розриву?

7. Поясніть, в чому полягає різниця між інфляційним податком та сеньйоражем?

8. Охарактеризуйте криву Лаффера для інфляційного податку.

9. Проаналізуйте соціально-економічні наслідки інфляції в Україні у 1990-2002 роках.

10. Перелічіть основні заходи антиінфляційної політики держави. Яким заходам надав пріоритет Уряд України у боротьбі з гіперінфля­цією у 1991-1995 роках?

11. Охарактеризуйте інфляційні процеси в Україні в поточному періоді.

12. Дослідіть основні заходи адаптивної антиінфляційної політики.

13. Проаналізуйте основні заходи активної антиінфляційної по­літики.

14. Дослідіть взаємозв'язок інфляції в Україні з дефіцитом Дер­жавного бюджету.

Розділ 10 Зайнятість та соціальний захист населення

10.1. Ринок праці та механізм його функціонування

Ринок праці посідає центральне місце серед інших ринків. Він перебуває під впливом багатьох факторів, більшість з яких залежить від товарного ринку. Але представлений людським фактором виробництва, ринок праці здатний не тільки діяти в межах певних завдань, а й самостійно створювати умови для їх вирішення.

Основу ринку праці становлять дві головні дійові особи: роботодавці та наймані працівники. Принципова різниця між ними полягає у відношенні їх до засобів виробництва. Власниками засобів виробництва є роботодавці, а особи, які не мають ні знарядь, ні предметів праці, але володіють здібностями до праці, - це наймані працівники. Вони пропонують свою робочу силу за пев­ну плату, а роботодавці пред'являють попит на неї та оплачують її. Отже, на ринку праці, як і на інших ринках, мають місце про­позиція, попит та ціна у вигляді заробітної плати.

Пропозиція робочої сили визначається сукупністю різних факторів: рівнем заробітної плати, освіти, профспілкового захис­ту, релігією, податковою системою тощо. Попит на робочу силу визначається потребою підприємців мати необхідну кількість та якість найманої робочої сили для випуску продукції та технічною оснащеністю виробництва. Ціни на товари споживчого ринку безпосередньо впливають на рівень і оплату робочої сили. Все це зумовлює перелив капіталу, зміну в попиті й пропозиції робочої сили, появу безробіття та ін., що дуже часто ускладнює відносини між економічними суб'єктами. Тому в налагодженні найраціональніших економічних відносин на ринку праці велика роль належить державі.

Ринок праці в ринковій економіці - це ринок найманої праці, де роботодавець та найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи.

За своїм змістом ринок праці складається із трьох частин:

1. потенційного, тобто тієї сфери, де формується сама праця;

2. циркулюючого, тобто сфери купівлі-продажу робочої сили;

3. внутрішньофірмового, тобто того, де боротьба за робочі місця ведеться на підприємствах між зайнятими працівниками.

До потенційного ринку праці включаються особи, зайняті в домашньому та особистому підсобному господарствах, студенти та учні старших класів, що навчаються з відривом від вироб­ництва, військовослужбовці, фермери, підприємці та інше пра­цездатне населення.

Циркулюючий ринок праці - це сфера, де продавець своєї ро­бочої сили переміщується між підприємствами у пошуках робо­ти, перебуваючи при цьому фактично безробітним. До цієї кате­горії відносять осіб, які перебувають у фрикційному, структурно­му і циклічному безробітті, звільнених військовослужбовців з лав армії та флоту, пенсіонерів, які шукають роботу, а також осіб, що перебувають на перепідготовці, підвищенні кваліфікації та гро­мадських роботах.

До внутрішньофірмового ринку відносяться особи, що пе­реміщуються безпосередньо на підприємствах у зв'язку з появою вакансій (робочих місць) за рахунок звільнення працівників, мо­дернізації та розширення виробництва, нового будівництва, зро­стання коефіцієнта змінності роботи підприємства, переміщень на робочих місцях.

Отже, ринок праці охоплює всю робочу силу і визначається як сукупність економічних відносин, які складаються в суспільстві з приводу узгодження попиту і пропозиції на робочу силу.

Суб'єктами на ринку праці виступають наймані працівники і роботодавці, а об'єктами - умови найму на роботу, що визнача­ються попитом і пропозицією на ринку праці.

Дослідження тривалих тенденцій показує, що на ринку праці щорічно відбувається зростання пропозиції робочої сили і попи­ту на неї (поява вільних робочих місць). Зростання пропозиції праці викликане ростом населення, втягуванням у виробництво молоді, жінок тощо.

Пропозиція праці дуже мінлива: одні знаходять роботу, а інші довгий час залишаються безробітними, поки зрештою не відшукають роботу, треті - так і не знайшовши роботи, взагалі вибува­ють зі складу робочої сили.

Структура пропозиції робочої сили постійно змінюється внаслідок того, що нове покоління, яке вступає на ринок праці, має більше знань та кращу підготовку, але й більші потреби, ніж попередні покоління працівників.

Водночас постійно змінюється і попит на працю. Це обумов­лено як кількісними, так і якісними чинниками. По-перше, змі­нюється попит на товари і послуги (при зростанні попиту відкри­ваються нові робочі місця, а при його зменшенні кількість робо­чих місць може скорочуватись). По-друге, сучасна техніка вима­гає нових знань та виникнення нових професій, що, з одного бо­ку, веде до скорочення старих робочих місць і, отже, до вивіль­нення працівників, що їх займали, а з іншого - до появи нових ро­бочих місць, які потребують більш висококваліфікованої праці.

Таким чином, у кожний даний момент на ринку праці є певна кількість бажаючих працювати різноманітних професій і кваліфікації, з одного боку, і вільних робочих місць - з іншого.

Рівень заробітної плати або ціни праці визначає співвід­ношення попиту і пропозиції на ринку праці. Адже завжди існує такий рівень ставки заробітної плати, який може стати ціною рівноваги ринку праці, збалансувавши попит і пропозицію. Про­те рівень заробітної плати залежить від багатьох чинників: мож­ливості задоволення нагальних потреб, рівня освіти і кваліфікації, економічної боротьби найманих працівників тощо. Зрозумі­ло, що рівець заробітної плати не може опускатись нижче можли­востей фізіологічного забезпечення життя найманого працівника і членів його сім'ї. Проте він і не може бути надто високим - це приведе до зменшення попиту на працю та зростання безробіття.

З рис. 10.1 видно, що встановлення мінімуму заробітної плати (w₁) привело до появи надлишку робочої сили на ринку праці, коли пропозиція праці (d₁^s, S - крива пропозиції праці) значно перевищує попит на неї (d₁^d, Д - крива попиту на працю). При мінімальному рівні ставки заробітної плати w₁ існує надлишок пропозиції або надлишок праці, що дорівнює відрізкові ab. Якби не існувало профспілок, що намагаються підвищувати ставку заробітної плати, можна було б очікувати, що ці незайняті працівники згодились би на нижчу заробітну плату w₀, що й характерно для конкурентного ринку праці, на якому ніхто не контролює ціну праці (ставку заробітної плати).

Рис. 10.1. Вплив ставки заробітної плати на рівень зайнятості

Успіх будь-якої галузевої профспілки у встановленні ставок заробітної плати вищий рівноважної супроводжується наступ­ним зменшенням кількості зайнятих робітників. Цей ефект без­робіття може виявити стримуючу дію на вимоги профспілок по збільшенню заробітної плати. Чим вищою буде при цьому став­ка заробітної плати, тим більше буде безробітних.