8.2. Грошова маса та грошові агрегати

Поряд з терміном «пропозиція грошей» макроекономісти для визначення сукупності грошей використовують і термін «грошова маса». У кількісному значенні пропозиція грошей і грошова маса - поняття рівнозначні. Відмінність між ними полягає в тому, що термін грошова маса використовується тоді, коли абстрагуються від грошового ринку і зосереджують увагу лише на кількісних характеристиках грошей.

Грошова маса - сукупність усіх грошових засобів, які перебувають у народному господарстві в готівковій і безготівковій формах і виконують функції засобів обігу, платежу і накопичення.

Для кількісного та якісного виміру грошової маси викорис­товується показник рівня ліквідності активів.

Під ліквідністю активів розуміють можливість їхнього перетворення в грошову форму без суттєвої втрати номінальної вартості і в короткий строк.

Чим більшими будуть витрати обміну фінансового активу на гроші (трансакційні витрати), тим нижчим є рівень ліквідності даного активу.

При цьому із зниженням ліквідності грошових засобів у число компонентів грошової маси послідовно залучаються активи, які в меншій мірі здатні виконувати функції засобу обігу або платежу і в більшому ступені слугують засобом збереження цінності.

Залежно від ступеня ліквідності, фінансові активи групуються у грошові агрегати.

Грошовий агрегат - це сукупність грошових засобів у визначеній конкретній формі, поєднаних особливими якісними ознаками (ступенем ліквідності; швидкістю обігу, функціональ­ною роллю в економіці) в окремий елемент грошової маси. Склад і структура грошової маси визначається рівнем розвит­ку і характером грошового ринку в кожній країні, а також особ­ливостями монетарної політики, яку проводить Центральний банк.

Так, Національний банк України (НБУ) визначає чотири агрегати грошової маси – M₀, M_l, M₂, М_З.

Грошові агрегати – зобов’язання депозитних корпорацій [Національного банку України та інших депозитних корпорацій (банків України)], що мають відносно високий ступінь ліквідності, перед іншими секторами економіки, крім депозитних корпорацій і сектору загального державного управління.

До зобов’язань депозитних корпорацій належать готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями, переказні депозити, інші депозити та цінні папери, крім акцій.

Грошовий агрегат М0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.

Грошовий агрегат М1 – грошовий агрегат М0 та переказні депозити в національній валюті (M1 – M0). Агрегат Ml в основному використовується як засіб обігу і відповідає вузькому визначенню грошей.

Грошовий агрегат М2 – грошовий агрегат М1 та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити (M2 – M1).

Агрегат М2 представляє гроші в широкому розумінні, іноді їх називають «гроші в активах» або «майже гроші».

«Квазігроші» (М2 - МІ) - це негрошові ліквідні активи, які не функціонують безпосередньо як засоби платежу, але можуть швидко і без значних фінансових втрат перетворюватися в готівкові гроші або трансакційні депозити (невеликі строкові та заощаджувальні рахунки, депозити у рин­кових взаємних фондах).

Грошовий агрегат М3 – грошовий агрегат М2 та цінні папери, крім акцій (M3 – M2).

Переказні депозити – фінансові активи, що на першу вимогу можуть бути обміняні на готівкові кошти за номінальною вартістю та безпосередньо використані для здійснення платежу.

Інші депозити – непереказні депозити, що в короткий термін можуть бути обміняні на готівкові кошти чи переказні кошти, а саме кошти на вимогу, які безпосередньо не використовуються для здійснення платежу, строкові кошти та ощадні депозити.

Цінні папери, крім акцій, – фінансові інструменти, що обертаються на ринку та є підтвердженням про зобов’язання бути погашеними готівковими коштами, фінансовим інструментом чи іншим економічно цінним об’єктом. Це облігації, казначейські зобов’язання, векселі, ощадні (депозитні) сертифікати корпорацій тощо.

Висока питома вага агрегату М1 в агрегаті М3 у структурі грошової маси в Україні пояснюється вузьким спектром пропонованих українським грошовим ринком активів, які здатні виконувати функцію збереження цінності протягом довгострокового періоду і, відповідно, високим рівнем інфляції.

Основу всієї грошової маси країни становлять гроші високої ефективності - банкноти, монети та депозити комер­ційних банків у Центральному банку, тому їх називають грошовою базою (Н). Загальний розмір грошової бази країни в кожний даний момент можна визначити за балансом Центрального банку:

_{ВР + ЦП + ККБ + КУ + ІА = ГГО + ДКБ + ДУ + ІП (8.12)}

де ВР – валютні резерви (золото та іноземна валюта); ЦП – цінні папери; ККБ – кредити комерційних банків; КУ – кредити уряду; ІА – інші активи; ГГО – готівкові гроші в обігу; ДКБ – депозити комерційних банків; ДУ - депозити уряду; ІА - інші пасиви.

Як засоби платежу можуть використовуватися тільки го­тівкові гроші в обігу (ГГО). Як відомо, головною функцією грошей є їхня здатність бути засобом обміну, тобто платіжним засобом. За рівнем спроможності виконувати функцію платіжного засобу всі грошові активи поділяються на два види: власне гроші (гроші у вузькому розумінні) і майже гроші (гроші у широкому розумінні). До власне грошей відносять ті активи, що охоплюються агрегатом М1 і можуть безпосередньо використовуватися як платіжний засіб. До них належать готівка, що є зобов’язанням центрального банку, і кошти на поточних рахунках, які є зобов’язаннями комерційних банків. Усі інші активи, що входять до складу агрегатів М2 та М3, - це майже гроші, оскільки вони безпосередньо є не платіжним засобом, а засобом заощадження. Проте без великих перепон вони можуть бути перетворені в активи, використовувані як платіжний засіб.