Приклади визначення відповідальності водіїв та посадових осіб автопідприємств за порушення правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху та кваліфікація їх дій

Стаття 121-2. Порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів.

Перевезення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі, пасажирів понад максимальну кількість, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, а також перевезення водіями транспортних засобів, що здійснюють міжміські чи міжнародні перевезення, пасажирів, кількість яких перевищує кількість місць для сидіння, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб, -

тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі, правил зупинки під час здійснення посадки (висадки) пасажирів, -

тягне за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перевезення пасажирів на автобусному маршруті протяжністю понад п'ятсот кілометрів одним водієм, -

тягне за собою накладення штрафу від десяти до п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зокрема безпеки пасажирських перевезень автомобільним транспортом.

Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених частиною першою коментованою статтею полягає у перевезенні водіями транспортних засобів:

1. що працюють у режимі маршрутних таксі, пасажирів понад максимальну кількість, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб;

2. що здійснюють міжміські чи міжнародні перевезення, пасажирів, кількість яких перевищує кількість місць для сидіння, передбачену технічною характеристикою транспортного засобу або визначену в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.

Закон України «Про автомобільний транспорт» надає наступне визначення таким поняттям, як:

• перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі – перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення автобусів з початкового та кінцевого пунктів маршруту з висадкою і посадкою пасажирів чи громадян на їхню вимогу на шляху прямування автобуса в місцях, де це не заборонено правилами дорожнього руху;

• таксі – легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку;

• автобусний маршрут міжміський – автобусний маршрут, який з'єднує населені пункти і протяжність якого перевищує 50 км;

• автобусний маршрут міжнародний – автобусний маршрут, який перетинає державний кордон України; міжнародні перевезення пасажирів і вантажів – перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону;

• міжнародні човникові (маятникові) перевезення – перевезення, що передбачають прямі та зворотні поїздки груп пасажирів з певного місця відправлення до певного місця призначення.

Кількість пасажирів, що перевозиться в транспортному засобі, не повинна перевищувати його пасажиромісткість. Пасажиромісткість – передбачена технічною характеристикою транспортного засобу та визначена у реєстраційних документах кількість місць для перевезення пасажирів у транспортному засобі. Пасажиромісткість в автобусах – число сидячих місць (з водієм)+номінальнамісткість стоячих пасажирів. Гранична пасажиромісткість автобуса – 8 осіб на один квадратний метр, – 0,125 кв.м на 1 людину.

Згідно зі статтею 35 Закону України «Про автомобільний транспорт» на приміських та міських маршрутах дозволяється перевозити стоячих пасажирів автобусами, які за своєю конструкцією мають місця для стоячих пасажирів, у кількості, передбаченій технічною характеристикою транспортного засобу та визначеній у реєстраційних документах на цей транспортний засіб.На міжнародних та міжміських маршрутах дозволяється перевозити пасажирів з обов'язковим наданням їм місць для сидіння. Таким чином, зазначена правова норма встановлює чіткі правила щодо кількості та умов перевезення пасажирів на приміських (міських) та міжнародних (міжміських) маршрутах, за порушення яких частина перша статті 121-2 КУпАП передбачає відповідальність.

Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених частиною другою коментованою статтею полягає у порушення водіями транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі, правил зупинки під час здійснення посадки (висадки) пасажирів.

Місцями зупинки автобуса, який здійснює перевезення у режимі маршрутного таксі, визначаються кінцеві пункти маршруту. Посадка та висадка пасажирів з автобуса проводиться на їх вимогу у місцях зупинки громадського транспорту, а також в інших місцях з обов'язковим дотриманням Правил дорожнього руху. Посадка та висадка пасажирів з автобуса, що здійснює перевезення в експресному режимі руху, проводиться на зупинках громадського транспорту.

У Правилах надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 року № 176) зазначено, що місцями зупинки автобусів на приміських та міжміських маршрутах визначаються автостанції, а у разі їх відсутності – місця розташування автопавільйонів, на яких розміщується інформація, що містить найменування зупинки, початкового та кінцевого пунктів маршруту і час відправлення автобусів.

Зазначена частина коментованої статті не розповсюджується на нерегулярні перевезення. Хоча Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту містять конкретну заборону для водія проводити посадку та (або) висадку пасажирів під час здійснення нерегулярних перевезень у невизначених договором місцях. Нерегулярні пасажирські перевезення – перевезення пасажирів автобусом, замовленим юридичною або фізичною особою з укладанням письмового договору на кожну послугу окремо.

Щодо зупинки під час здійснення посадки (висадки) пасажирів, то під час здійснення цих дій водії транспортних засобів, що працюють у режимі маршрутних таксі мають дотримуватися певних правил, які закріплені в окремих пунктах Правил дорожнього руху таПравил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту. Так зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі має здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі (пункт 15.1 ПДР); забороняється відчиняти двері транспортного засобу, залишати їх відчиненими і виходити з транспортного засобу, якщо це загрожує безпеці і створює перешкоди іншим учасникам дорожнього руху (пункт 15.13 ПДР); водію забороняється починати рух до повного зачинення дверей та відчиняти їх до зупинки транспортного засобу (пункт 21.4 ПДР). Згідно зі статтею 147 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту водій маршрутного транспортного засобу має право зупиняти під час виконання рейсу в режимі маршрутного таксі автобус для посадки на вимогу в місцях зупинки громадського транспорту, а також в інших місцях, але не ближче ніж за 100 метрів від місця зупинки громадського транспорту, якщо це не суперечить ПДР; зупиняти автобус для посадки та висадки пасажирів на відстані не більше ніж 0,5 метра від краю проїзної частини дороги.

Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених частиною другою коментованою статтею полягає у перевезенні пасажирів на автобусному маршруті протяжністю понад п’ятсот кілометрів одним водієм.

Зазначена частина встановлює адміністративну відповідальність за невиконання вимог статті 35 Закону України «Про автомобільний транспорт», де передбачено, що на автобусні маршрути протяжністю понад 500 км у рейс повинні направлятися два водії.

Рейс – це рух транспортного засобу від початкового до кінцевого пункту маршруту.

Пунктом 2.4 Основних вимог щодо забезпечення безпечного перевезення пасажирів під час здійснення нерегулярних пасажирських перевезень (затверджених наказом Міністерства транспорту та зв’язку України та МВС України від 25.05.2007 № 450/167) також передбачено обов’язок автомобільного перевізника щодо направлення у рейс двох водіїв, якщо протяжність маршруту руху перевищує 500 км. Дотримання цих вимог покладається і на водія, який має здійснювати перевезення пасажирів.

Діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів автомобільним транспортом автоперевізниками здійснюється на підставі отриманої в установленому законодавством порядку ліцензії. Ліцензійна картка транспортного засобу – документ, який містить реєстраційні дані ліцензії та транспортного засобу.

Відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів. Підтвердження відповідності перевізника вимогам ліцензійних умов здійснюється органом ліцензування шляхом перевірки перевізника за місцем його розташування або надання перевізником органу ліцензування сертифіката відповідності послуг з перевезення пасажирів автобусами ліцензійним умовам.

Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом відповідно до видів робіт, визначених Законом України «Про автомобільний транспорт», які затверджені наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства транспорту та зв'язку України від 01.02.2008 № 9/119, встановлюють низку організаційних вимог, яких зобов'язані дотримуватися ліцензіати, які надають послуги з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами, зокрема направляти у рейс двох водіїв при здійсненні пасажирських перевезень на автобусних маршрутах протяжністю понад 500 км (підпункт 2.1.11). У разі порушення останніх (вимог) частина друга статті 265-3 КУпАП передбачає тимчасове вилучення Державтоінспекцією МВС України ліцензійної картки на транспортний засіб.

Суб'єктивна сторона правопорушення полягає у наявності умислу.

Суб'єктом правопорушення є водій транспортного засобу.

Посвідчення водія не вилучається. У разі здійснення правопорушення, передбаченого частиною третьою коментованої статті - тимчасово вилучається ліцензійна картка на транспортний засіб, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів.

Постанову по адміністративній справі виносять працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.

Стаття 122. Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху.

Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатись тротуарами чи пішохідними доріжками, -

тягнуть за собою накладення штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв‘язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяє вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -

тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п’ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, міліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, -

тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин.

Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, що підтверджені фактичними даними, а саме: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показань технічних приладів та засобів фото - і відео спостереження та іншими документами, -

тягнуть за собою накладення штрафу від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Об'єктомцього правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об'єктивна сторонаправопорушень, передбачених частиною першою коментованою статтею, містить такі склади:

перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину;

порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг;

порушення правил перевезення вантажів;

порушення правил буксирування транспортних засобів;

порушення правил зупинки та стоянки;

порушення правил проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатись тротуарами чи пішохідними доріжками.

Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів.Швидкість–векторнафізична величина, відношенняпереміщеннятіла до проміжку часу, за яке це переміщення відбувалось. У Правилах дорожнього руху одиницею вимірювання швидкості єкілометрзагодину– км/год. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год. У житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год.

Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: а) автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють перевезення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам - не більше 80 км/год.; б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год.; в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, - не більше 60 км/год.; г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90 км/год.; ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год. Під час буксирування швидкість не повинна перевищувати 50 км/год.

В інших випадках запроваджують певні обмеження в русі заборонні дорожні знаки 3.29 (забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові) та 3.31 (забороняється в зоні (населений пункт, мікрорайон, зона відпочинку тощо) рух із швидкістю, яка перевищує зазначену на знакові). У разі коли дорожні знаки обмеження руху 3.29 та 3.31 встановлені без проведення дорожніх робіт або залишені після їх завершення, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.

Швидкість руху транспортних засобів має бути встановлена за допомогою спеціальних технічних засобів призначених для таких цілей і сертифікованих на території України.

Порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг. Дорожні знаки можуть бути постійними, тимчасовими та із змінною інформацією. Тимчасові дорожні знаки розміщуються на переносних пристроях, дорожньому обладнанні або закріплюються на щиті з фоном жовтого кольору і мають перевагу перед постійними дорожніми знаками та дорожньою розміткою.

Вимоги до учасників дорожнього руху визначають заборонні дорожні знаки, знаки пріоритету, наказові знаки та деякі інформаційно-вказівні знаки (додаток 1 до ПДР). Відповідно до ДСТУ 4100-2002 «Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування» заборонені знаки застосовують, щоб ввести обмеження руху або їх скасувати. Заборонні знаки, окрім спеціально обумовлених цим стандартом випадків, повинні установлюватись безпосередньо перед ділянками доріг, на яких необхідно ввести відповідне обмеження. Знаки пріоритету застосовуються для зазначення черговості проїзду перехресть, перехрещень окремих проїзних частин, а також вузьких ділянок доріг. Наказові знаки застосовують для введення необхідних режимів руху.Інформаційно-вказівні знаки (певна їх частина) запроваджують або скасовують певний режим руху тощо.

Дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була забезпечена зручність експлуатації і обслуговування, а також було неможливе їх ненавмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо.).

Під час розташування дорожніх знаків повинна бути забезпечена спрямованість інформації, яку вони передають, тільки до тих учасників руху, для яких її призначено.

Дорожньою розміткоюслід вважати лінії, написи та інші позначення на проїзній частині (з удосконаленим покриттям), бордюрах, елементах дорожніх споруд, обстановки вулиць і доріг, що застосовуються самостійно і у поєднанні з дорожніми знаками або світлофорами (пп. 1.1.1. ДСТУ 2587-94 «Розмітка дорожня. Технічні вимоги. Методи контролю. Правила застосування»). Дорожня розмітка (додаток 2 до ПДР) поділяється на горизонтальну та вертикальну і використовується окремо або разом з дорожніми знаками, вимоги яких вона підкреслює або уточнює. Вимоги до використання дорожньої розмітки визначені у ДСТУ 2587-94 «Розмітка дорожня. Технічні вимоги. Методи контролю. Правила застосування». Горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 ПДР. Вертикальна розмітка у вигляді смуг білого і чорного кольору на дорожніх спорудах та елементах обладнання доріг призначена для зорового орієнтування. Контраст яскравості розмітки і дорожнього покриття для щойно нанесеної розмітки повинен складати не менше ніж 0,6. (білизну розміткових матеріалів у відносних одиницях по відношенню до молочно-білого скла визначають за допомогою фотоелектричного блискоміра ФБ-2). У разі зниження показника в два рази потрібно відновити розмітку.На ділянках доріг, де дорожню розмітку важко побачити (сніг, бруд тощо) або не можна відновити, повинні бути установлені відповідні за змістом дорожні знаки. Адміністративна відповідальність передбачається за ігнорування вимог лише горизонтальної розмітки.

Порушення правил перевезення вантажів.Вимоги до перевезення вантажів передбачено розділом 22 ПДР. До кожного транспортного засобу підприємство-виготовлювач додає технічну документацію, у якій указує: номінальну вантажопідйомність, споряджену масу для автомобілів, дозволену максимальну масу тощо.Дозволена максимальна маса – маса спорядженого транспортного засобу з вантажем, водієм і пасажирами, що встановлена технічною характеристикою транспортного засобу як максимально допустима. Дозволена максимальна маса автопоїзда – це сума дозволеної максимально допустимої маси кожного транспортного засобу, що входить до складу автопоїзда.

Під час перевезення вантаж повинен бути добре покладений і міцне закріплений щоб уникнути його зсуву і для забезпечення повної безпеки, виключення перешкод для інших учасників дорожнього руху, травмування осіб, що супроводжують вантаж, а також з метою виключення ушкодження вантажу під час перевезення і здійснення ДТП у випадку його падіння. Перевезення вантажу дозволяється за умови, що він:

а) не наражає на небезпеку учасників дорожнього руху. Перевезення вантажу цілком повинно відповідати статті 30 Конвенції про дорожній рух;

б) не порушує стійкості транспортного засобу і не утрудняє керування ним. Під час завантаження транспортного засобу для збереження його стійкості і забезпечення нормальних умов керування ним вантаж слід укладати так, щоб центр його тяжіння був розташований біля горизонтальної (подовжньою, а у ряді випадків і поперечною) осі автомобіля і якнайнижче;

в) не обмежує водієві оглядовості. Вантаж не повинен обмежувати водієві оглядовості як спереду (нависати), так і ззаду і збоку (закривати дзеркала заднього вигляду і т. п.);

г) не закриває зовнішніх світлових приладів, світлоповертачів, номерних і розпізнавальних знаків, а також не перешкоджає сприйманню сигналів, що подаються рукою. З урахуванням важливості своєчасного інформування учасників дорожнього руху про здійснювані маневри вантаж не повинен закривати світлові прилади, зокрема стоп-сигнали і покажчики поворотів, світлоповертаючи пристосування, номерні і розпізнавальні знаки.

ґ) не створює шуму, не піднімає пилу і не забруднює проїзну частину і навколишнє середовище. Вантаж, що піднімає під час перевезення пил або що забруднює проїзну частину, повинен перевозитися в спеціальних кузовах (тарі) або накриватися брезентом.

Частина перша даної статті передбачає відповідальність за порушення правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, за винятком правил перевезення небезпечних вантажів та правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів (відповідальність, за порушення таких правил настає за ст. 132-1 КУпАП).

Порушення правил буксирування транспортних засобів.Правила буксирування транспортних засобів передбачено розділом 23 ПДР.

Буксирування– це переміщення одним транспортним засобом іншого транспортного засобу, яке не належить до експлуатації транспортних составів на жорсткому чи гнучкому зчепленні або способом часткового навантаження на платформу чи на спеціальне опорне пристосування.

Буксирування повинно виконуватися механічним транспортним засобом без причепа і з технічно справними зчіпними пристроями як у буксируваного транспортного засобу, так і у транспортного засобу, що буксирує. Дозволяється буксирування одного механічного транспортного засобу лише з одним причепом. Буксирування механічних транспортних засобів, як правило, застосовується у випадках, якщо виникла несправність, з якою подальший рух заборонений, неможливо усунути на місці і тому необхідно доставити такий транспортний засіб до місця ремонту, а також при доставці нових або відремонтованих вантажних автомобілів до місця експлуатації (як правило, способом часткового вантаження одного транспортного засобу на платформу або спеціальне опорне пристосування іншого). Перед буксируванням необхідно перевірити стан тягово-зчіпного пристрою. Граничний знос робочих поверхонь тягового пристрою і зчіпної петлі не повинен перевищувати норм, встановлених в технічній документації по експлуатації транспортного засобу; необхідно також переконатися в надійному закріпленні буксировочного пристрою і його надійності. Буксирування автопоїздом, транспортним засобом з причепом або напівпричепом забороняється.

Буксирування транспортних засобів здійснюється:

а) із застосуванням жорсткого або гнучкого зчеплення;

б) із частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальне опорне пристосування.

Незалежно від способу буксирування і часу доби, на буксируваному транспортному засобі повинна бути включена аварійна світлова сигналізація, а при її відсутності або несправності — ззаду повинен бути прикріплений знак аварійної зупинки. Буксируючи транспортні засоби повинні рухатися з включеним ближнім (вночі — залежно від умов видимості — дальнім) світлом фар.

Жорстке зчеплення повинно забезпечувати відстань між транспортними засобами не більш як 4 м., гнучке — в межах 4 — 6 м.

Технічні вимоги до буксира типу «штанга» викладено в ДСТУ 1895-92 «Зчеплення гнучкі і жорсткі для буксирування автомобілів. Загальні технічні умови». За допомогою такої штанги дозволяється буксирувати транспортні засоби повною масою від 3 до 8 т при довжині штанги 1800—2500 мм.

Гнучке зчеплення через кожний метр позначається сигнальними щитками або прапорцями згідно з вимогами пункту 30.5 Правил. У разі буксирування механічного транспортного засобу на гнучкому зчепленні в буксируваному транспортному засобі повинні діяти і бути справними робоча гальмова система і рульове керування, а на жорсткому зчепленні — рульове керування. Буксирування механічного транспортного засобу на жорсткому або гнучкому зчепленні повинно здійснюватися лише за умови, що за кермом буксируваного транспортного засобу перебуває водій (крім випадків, коли конструкція жорсткого зчеплення забезпечує буксируваному транспортному засобу повторення траєкторії руху транспортного засобу, що буксирує, незалежно від величини поворотів). Буксирування немеханічного транспортного засобу повинно здійснюватися лише на жорсткому зчепленні за умови, що його конструкція забезпечує буксируваному транспортному засобу повторення траєкторії руху транспортного засобу, що буксирує, незалежно від величини поворотів.

Механічний транспортний засіб з рульовим керуванням, що не діє, повинен буксируватися відповідно до вимог підпункту «б» пункту 23.2 ПДР.

Для гнучкого зчеплення дозволяється використовувати сталевий, прядивний або синтетичний трос. Зусилля, необхідне для розриву такого троса, повинне бути приблизно в 5 разів більше маси буксируваного транспортного засобу. Буксирування на гнучкому зчепленні слід використовувати лише у виняткових випадках, тому що водій буксируваного транспортного засобу знаходиться на малій відстані від автомобіля-тягача, має обмежену видимість дорожньої обстановки і дуже мало часу для прийняття рішення і відповідних дій з керування транспортним засобом.

Під час буксирування на жорсткому або гнучкому зчепленні забороняється перевозити пасажирів у буксируваному транспортному засобі (крім легкового автомобіля) та кузові вантажного автомобіля, що буксирує, а в разі буксирування способом часткового навантаження цього засобу на платформу або спеціальне опорне пристосування — в усіх транспортних засобах (крім кабіни транспортного засобу, що буксирує). Дана заборона пов'язана з реалізацією права пасажира на безпечне перевезення і викликана неможливістю забезпечити таку при всіх способах буксирування із-за вельми відносної надійності зчіпних пристроїв. Можливий обрив троса, руйнування жорсткого зчіпного пристрою, опорного пристосування, кріплення транспортного засобу, зануреного на платформу тощо, що може спричинити непередбачувані наслідки. У легковому автомобілі, що буксирується на гнучкому або жорсткому зчепленні, перевезення пасажирів не заборонено.

Буксирування забороняється:

а) якщо фактична маса буксируваного транспортного засобу з несправною гальмовою системою (або за її відсутності) перевищує половину фактичної маси транспортного засобу, що буксирує;

б) на гнучкому зчепленні під час ожеледиці;

в) якщо загальна довжина зчеплених транспортних засобів перевищує 22 м (маршрутних транспортних засобів — 30 м);

г) мотоциклами без бокового причепа, а також таких мотоциклів, мопедів чи велосипедів;

ґ) більше одного транспортного засобу або транспортним засобом з причепом;

д) причепів будь-якого типу автобусами.

Експлуатація составів транспортних засобів у складі автомобіля, трактора або іншого тягача і причепа дозволяється лише за умови відповідності причепа тягачу та виконання вимог щодо їх експлуатації. Експлуатація состава транспортних засобів у складі автобуса і причепа забороняється. Виходячи з визначення поняття «буксирування», та формального визначення складу правопорушення – лише «порушення правил буксирування…» у ч. 1 ст. 122 КУпАП, відповідальність за порушення правил експлуатація составів транспортних засобів може наступати тільки за ст. 125 КУпАП.

Порушення правил зупинки та стоянки.Зупинка і стоянка транспортного засобу є невід'ємною частиною організації процесу дорожнього руху. Транспортні засоби, що знаходяться на проїзній частині дороги, у тому числі і під час початку руху після зупинки, створюють перешкоди для інших учасників дорожнього руху, погіршують умови видимості, створюють передумови для виникнення ДТП.

Зупинка— припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог ПДР (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо).

Стоянка— припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог ПДР, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Пункти 15.9 та 15.10 ПДР містять перелік місць та умов де і за яких зупинка та стоянка транспортних засобів заборонена. Зупинка забороняється: а) на залізничних переїздах; б) на трамвайних коліях (крім випадків, обумовлених пунктом 15.8 ПДР); в) на естакадах, мостах, шляхопроводах і під ними, а також у тунелях; г) на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі; ґ) на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга; д) у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м; е) ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає — ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків; є) ближче 10 м від позначеного місця виконання дорожніх робіт і в зоні їх виконання, де це створить перешкоди технологічним транспортним засобам, що працюють; ж) у місцях, де буде неможливим зустрічний роз'їзд або об'їзд транспортного засобу, що зупинився; з) у місцях, де транспортний засіб закриває від інших водіїв сигнали світлофора або дорожні знаки; и) ближче 10 м від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.

Стоянка забороняється: а) у місцях, де заборонена зупинка; б) на тротуарах (крім місць, позначених відповідними дорожніми знаками, встановленими з табличками); в) на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м; г) ближче 50 м від залізничних переїздів; ґ) поза населеними пунктами в зоні небезпечних поворотів і випуклих переломів поздовжнього профілю дороги з видимістю або оглядовістю менше 100 м хоча б в одному напрямку руху; д) у місцях, де транспортний засіб, що стоїть, зробить неможливим рух інших транспортних засобів або створить перешкоду для руху пішоходів.

Порушення правил проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатись тротуарами чи пішохідними доріжками. Правила проїзду пішохідних переходів, а так само обмеження або заборони водіям транспортних засобів рухатись тротуарами чи пішохідними доріжками регламентуються розділом 18 «Проїзд пішохідних переходів і зупинок транспортних засобів» та пунктом 11.13 ПДР, а саме: по тротуарах і пішохідних доріжках рух транспортних засобів забороняється, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під’їздів і за умови виконання вимог пунктів 26.1-26.3 ПДР.

Пішохідний перехід – ділянка проїзної частини або інженерна споруда, призначена для руху пішоходів через дорогу. Пішохідні переходи позначаються дорожніми знаками 5.35.1-5.37.2 «Пішохідний перехід»–«Надземний пішохідний перехід»(див. додаток 1 до ПДР), дорожньою розміткою 1.14.1-1.14.3 «зебра» (див. додаток 2 до ПДР), пішохідними світлофорами. За відсутності дорожньої розмітки межі пішохідного переходу визначаються відстанню між дорожніми знаками або пішохідними світлофорами, а на перехресті за відсутності пішохідних світлофорів, дорожніх знаків та розмітки – шириною тротуарів чи узбіч. Регульованим вважається пішохідний перехід, рух по якому регулюється світлофором чи регулювальником, нерегульованим - пішохідний перехід, на якому немає регулювальника, світлофори відсутні або вимкнені чи працюють у режимі миготіння жовтого сигналу.

Пішохідна доріжка– доріжка з покриттям, призначена для руху пішоходів, виконана в межах дороги чи поза нею і позначена дорожнім знаком 4.13 «Доріжка для пішоходів» (див. додаток 1 до ПДР).

Тротуар– елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном

Основна вимога для водія стосовно проїзду пішохідних переходів у тому, що водій транспортного засобу обов'язково повинен своїм маневром показати пішоходам, що він надає дорогу, знижчує швидкість або зупиняється. Забороняється здійснювати об'їзд пішохода, який знаходиться на пішохідному переході, незалежно від відстані між ним і транспортним засобом, а також збільшувати швидкість з метою проїхати перед пішоходом, який вступив на пішохідний перехід. Водій повинен ураховувати можливі маневри пішохода та передбачити можливий розвиток ситуації.

Об'єктивна сторонаправопорушень, передбачених частиною другою коментованою статтею полягає у порушенні водіями транспортних засобів правил:

проїзду перехресть;

проїзду зупинок транспортних засобів загального користування;

проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника;

ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам;

обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу;

розташування транспортних засобів на проїзній частині;

руху автомагістралями;

користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів;

користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв‘язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяє вести перемови без допомоги рук;

навчальної їзди.

Порушенні водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть.Правила проїзду перехресть регламентуються розділом 16 «Проїзд перехресть» ПДР. Згідно з Правилами дорожнього руху перехрестя поділяються на регульовані та нерегульовані. Перехрестя, де черговість проїзду визначається сигналами світлофора чи регулювальника, вважається регульованим. На такому перехресті знаки пріоритету не діють. У разі вимкнення світлофора або його роботи в режимі миготіння сигналу жовтого кольору та відсутності регулювальника перехрестя вважається нерегульованим і водії повинні керуватись правилами проїзду нерегульованих перехресть та установленими на перехресті знаками пріоритету. Для визначення правил проїзду перехресть мають важливе значення такі терміни та поняття:

- головна дорога— дорога з покриттям відносно ґрунтової або та, що позначається знаками 1.22, 1.23.1 — 1.23.4 і 2.3. Наявність на другорядній дорозі покриття безпосередньо перед перехрестям не прирівнює її за значенням до перехрещуваної;

- дати дорогу— вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість;

- перевага— право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху;

- перехрестя— місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Порушенні водіями транспортних засобів правил проїзду зупинок транспортних засобів загального користування. Щодо порушень правил проїзду зупинок транспортних засобів загального користування, необхідно назвати наступні вимоги ПДР. Водій транспортного засобу повинен зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, які йдуть з боку відчинених дверей до (або від) трамвая, що стоїть на зупинці, якщо посадка чи висадка проводиться з проїзної частини чи посадкового майданчика, розміщеного на ній. Продовжувати рух дозволяється лише тоді, коли пішоходи залишать проїзну частину і в трамваї зачиняться двері. Наближаючись до транспортного засобу з розпізнавальним знаком «Діти», що зупинився з увімкненою аварійною сигналізацією, водій повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб уникнути наїзду на дітей. У населених пунктах, наближаючись до автобуса, мікроавтобуса або тролейбуса, що розпочинає рух від позначеної зупинки, розташованої в заїзному "кармані", водії інших транспортних засобів зобов'язані зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати можливість маршрутному транспортному засобу розпочати рух.

Проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника.Світлофори (додаток 3до ПДР) призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально. Вимоги та правила застосування світлофорів на вулично-шляховій мережі регламентуютьсяДСТУ 4092-2002 «Безпека дорожнього руху. Світлофори дорожні. Загальні технічні вимоги, правила застосовування та вимоги безпеки».Сигнали світлофора можуть бути з нанесеною суцільною чи контурною стрілкою (стрілками), із силуетом пішохода, X-подібні. На рівні червоного сигналу світлофора із вертикальним розташуванням сигналів може встановлюватися табличка білого кольору із нанесеною на ній стрілкою зеленого кольору

Згідно з Правилами дорожнього руху до заборонних сигналів світлофора належать: а) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали (стрілка зеленого кольору на табличці, встановленій на рівні червоного сигналу світлофора з вертикальним розташуванням сигналів, дозволяє рух у зазначеному напрямку при увімкненому червоному сигналі світлофора за умови надання переваги в русі іншим його учасникам); б) жовтий сигнал (крім жовтого миготливого сигналу або двох жовтих миготливих сигналів); в) вимкнений сигнал додаткової секції (у напрямку, вказаному її стрілкою (стрілками); г) червоний X-подібний сигнал реверсивного світлофору (по смузі, позначеній з обох боків дорожньою розміткою 1.9 (додаток 2до ПДР); ґ) жовтий сигнал реверсивного світлофору у вигляді стрілки, нахиленої по діагоналі вниз праворуч (по смузі, позначеній з обох боків дорожньою розміткою 1.9; д) вимкнені сигнали реверсивного світлофора, що розташований над смугою, позначеною з обох боків дорожньою розміткою 1.9; е) ввімкнені лише три верхні сигнали світлофору з чотирма сигналами біло-місячного кольору, розташованими у вигляді літери «Т» (для руху трамваїв).

Згідно з п 8.10. ПДР, у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає – перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках – перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів». Правопорушення буде вважатися завершеним після повного проїзду умовної перпендикулярної до проїзної частини дороги лінії встановлення світлофору(на якому вже ввімкнено червоний сигнал).

Регулювальник– працівник міліції, військової інспекції безпеки дорожнього руху, дорожньо-експлуатаційної служби, черговий на залізничному переїзді, поромній переправі, які мають відповідне посвідчення та екіпіровку (формений одяг або розпізнавальний знак, нарукавна пов'язка, жезл, диск з червоним сигналом чи світлоповертачем, червоний ліхтар або прапорець) і регулюють дорожній рух.

Заборонені жести регулювальника встановлюються відповідними положеннями його корпуса, а також жестами рук з жезлом або диском з червоним світлоповертачем. Сигналами регулювальника є положення його корпуса, а також жести руками, в тому числі з жезлом або диском з червоним світлоповертачем, які мають значення відповідно до вимог пункту 8.8 ПДР. Жезл використовується тільки працівниками підрозділів Державтоінспекції та військової інспекції безпеки дорожнього руху. Для привертання уваги учасників дорожнього руху використовується сигнал, поданий свистком. Регулювальник може подавати інші сигнали, зрозумілі водіям і пішоходам. Незалежно від кліматичних дорожніх умов і дорожньої обстановки регулювальник повинен бути одягнений у формений одяг (жилет із світлоповертаючими смугами) та мати жезл, який може світитись у темряві. Видимість регулювальника забезпечується його екіпіровкою, розташуванням на дорозі, шириною проїзної частини, видом та конфігурацією перехрестя.

Ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам. Переваги в русі маршрутним транспортним засобам передбачено розділом 17 ПДР.

Маршрутні транспортні засоби (транспортні засоби загального користування) – автобуси, мікроавтобуси, тролейбуси, трамваї і таксі, що рухаються за встановленими маршрутами та мають визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів. Основними вимогами визначено, що:

- на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів на цій смузі;

- у населених пунктах, наближаючись до автобуса, мікроавтобуса або тролейбуса, що розпочинає рух від позначеної зупинки, розташованої в заїзному «кармані», водії інших транспортних засобів зобов'язані зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати можливість маршрутному транспортному засобу розпочати рух.

Порушенні водіями транспортних засобів правил обгону і зустрічного роз’їзду, безпечної дистанції або інтервалу.

Обгін– випередження одного або кількох транспортних засобів, пов'язане з виїздом на смугу зустрічного руху. Обгін заборонено: а) на перехресті, крім випадків, коли обганяються двоколісні транспортні засоби без бокового причепа; б) на залізничних переїздах і ближче ніж за 100 м перед ними; в) ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті і 100 м – поза населеним пунктом; г) у кінці підйому, на мостах, естакадах, шляхопроводах, крутих поворотах та інших ділянках доріг з обмеженою оглядовістю чи в умовах недостатньої видимості; ґ) транспортного засобу, який здійснює обгін або об'їзд; д) у тунелях; є) на дорогах, що мають дві і більше смуги для руху в одному напрямку; є) колони транспортних засобів, позаду якої рухається транспортний засіб з увімкненим проблисковим маячком (крім оранжевого).

Безпечна дистанція– відстань до транспортного засобу, що рухається попереду по тій самій смузі, яка у разі його раптового гальмування або зупинки дасть можливість водієві транспортного засобу, що рухається позаду, запобігти зіткненню без здійснення будь-якого маневру. При цьому передбачається вжиття водієм таких прийомів керування, які в конкретній дорожній обстановці самі по собі не повинні привести до виникнення небезпеки для руху (наприклад, до втрати керування в результаті занесення).

Безпечний інтервал– відстань між боковими частинами транспортних засобів, що рухаються, або між ними та іншими об’єктами, за якої гарантована безпека дорожнього руху.

Порушенні водіями правил розташування транспортних засобів на проїзній частині, руху автомагістралями.Розташування транспортних засобів на проїзній частин регламентується розділом 11 ПДР.

Рух автомагістралями регламентується розділом 27 ПДР. На автомагістралях і дорогах для автомобілів забороняється: а) рух тракторів, самохідних машин і механізмів; б) рух вантажних транспортних засобів із дозволеною максимальною масою понад 3,5 т поза першою і другою смугами руху (за винятком повороту ліворуч чи розвороту на дорогах для автомобілів); в) зупинка поза спеціальними місцями для стоянки, позначеними дорожніми знаками 5.38 або 6.15; г) розворот і в’їзд у технологічні розриви розділювальної смуги; ґ) рух заднім ходом; д) навчальна їзда. На автомагістралях, крім спеціально обладнаних для цього місць, забороняється рух механічних транспортних засобів, швидкість яких за технічною характеристикою або їхнім станом менше 40 км/год., а також перегін та випасання тварин у смузі відведення дороги.

Порушенні водіями транспортних засобів правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів.Користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку регламентується розділами 9, 10 та 19 ПДР.

Попереджувальними сигналами є:

а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою;

б) звукові сигнали;

в) перемикання світла фар;

г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби;

ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда;

д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.

Водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом. Подавати сигнал покажчиками повороту або рукою належить завчасно до початку маневру (з урахуванням швидкості руху), але не менш як за 50-100 м у населених пунктах і за 150-200 м поза ними, і припиняти негайно після його закінчення (подавання сигналу рукою слід закінчити безпосередньо перед початком виконання маневру). Сигнал забороняється подавати, якщо він може бути не зрозумілим для інших учасників руху.

У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: а) на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла; б) на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) - фари або ліхтарі; в) на причепах та транспортних засобах, що буксируються, - габаритні ліхтарі. В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари. Дальнє світло слід перемикати на ближнє не менш як за 250 м до зустрічного транспортного засобу, а також тоді, коли воно може засліпити інших водіїв, зокрема тих, що рухаються в попутному напрямку. Протитуманні фари можна використовувати в умовах недостатньої видимості як окремо, так і з ближнім або дальнім світлом фар, а в темну пору доби на неосвітлених ділянках доріг - лише разом з ближнім або дальнім світлом фар. Забороняється підключати задні протитуманні ліхтарі до сигналів гальмування. Задній протитуманний ліхтар дозволяється використовувати в умовах недостатньої видимості як у світлу, так і в темну пору доби.

Кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів мають відповідати вимогам конструкції транспортного засобу. До переобладнання освітлювальних приладів з порушенням вимог відповідних стандартів належить: використовування розсіювачів і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світло пропускання. Мотоцикли (мопеди) можуть бути додатково обладнані однією протитуманною фарою, інші механічні транспортні засоби - двома. Протитуманні фари повинні розміщуватися на висоті не менше 250 мм від поверхні дороги (але не вище фар ближнього світла) симетрично до поздовжньої осі транспортного засобу і не далі 400 мм від зовнішнього габариту за шириною. Дозволяється встановлювати на транспортних засобах один або два задні протитуманні ліхтарі червоного кольору на висоті 400-1200 мм і не ближче 100 мм до ліхтарів сигналу гальмування. Увімкнення протитуманних фар, задніх протитуманних ліхтарів повинно здійснюватися одночасно з увімкненням габаритних вогнів і освітленням номерного знака (ближнім або дальнім світлом фар. На легковому автомобілі і автобусі дозволяється встановлювати один або два додаткові немиготливі сигнали гальмування червоного кольору на висоті 1150-1400 мм від поверхні дороги;

Користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв‘язку, не обладнаними технічними пристроями.Відповідно до пункт 2.9 «д» ПДР водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання). Для забезпечення безпеки дорожнього руху дозволяється використовувати спеціальну систему hands free «вільні руки».

Порушенні водіями транспортних засобів правил навчальної їзди. Навчальна їзда регламентується розділом 24 ПДР. Навчати водінню транспортного засобу дозволяється лише осіб, які не мають для цього медичних протипоказань, а у разі підготовки особою відповідно до вимог пункту 24.7 ПДР в індивідуальному порядку - за наявності відповідної медичної довідки. Особам, котрі навчаються водінню автомобіля, повинно бути не менше 16 років, а мотоцикла - 14 років. Такі особи зобов'язані мати при собі документ, що засвідчує їхній вік. Особа, яка навчається водінню транспортного засобу, зобов'язана знати і виконувати вимоги Правил. Забороняється навчання водінню транспортних засобів у житловій зоні, на дорогах для автомобілів та на автомагістралях. Навчальна їзда на дорогах дозволяється тільки в присутності майстра виробничого навчання водінню (особи, яка навчає) і за достатніх початкових навичок водіння у того, хто навчається. Майстер виробничого навчання водінню навчального закладу незалежно від його форми власності і господарювання повинен мати при собі документ на право навчання водінню і посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії і несе відповідальність як водій згідно із законодавством. Особа, яка навчає водінню в індивідуальному порядку, повинна мати стаж водія не менше 3 років і посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Ця особа також несе відповідальність як водій згідно із законодавством. Перелік доріг, на яких дозволяється навчання водінню транспортних засобів, погоджується з Державтоінспекцією.

Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених частиною третьою коментованою статтею містить такі склади:

перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п’ятдесят кілометрів на годину;

ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, міліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями;

порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п’ятдесят кілометрів на годину.Швидкість руху транспортного засобу впливає на час реакції водія на зміну умов руху, здатність контролювати його рух та безпечно керувати ним, довжину шляху гальмування транспортного засобу, співвідношення фізичних сил впливу на транспортний засіб та осіб, що в ньому (або поза ним) знаходяться під час зіткнення з людиною, твариною, нерухомими об’єктами, іншими транспортними засобами або перекиданні. Перевищення водіями транспортних засобів встановленої швидкості руху є однією з найпоширеніших причин, що призводить до ДТП. Чим більше швидкість, тим більше імовірність настання ДТП та тяжкість її наслідків. Тому законодавець диференційовано підходить до кваліфікації такого порушення як перевищення встановленої швидкості руху: більш як на двадцять кілометрів на годину – частина перша даної статті; більш як на п’ятдесят кілометрів на годину – частина третя даної статті, із відповідним збільшенням санкцій відповідальності (розміру штрафу).

Ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, міліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями.

Згідно з розділом 3 ПДР водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 ПДР за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.

У разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов'язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів).Дати дорогу – вимога до учасника дорожнього руху не продовжувати або не відновлювати рух, не здійснювати будь-яких маневрів (за винятком вимоги звільнити займану смугу руху), якщо це може примусити інших учасників дорожнього руху, які мають перевагу, змінити напрямок руху або швидкість. Перевага - право на першочерговий рух стосовно інших учасників дорожнього руху.

На транспортних засобах, які рухаються в супроводжуваній колоні, повинне бути ввімкнено ближнє світло фар. Якщо на такому транспортному засобі увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов'язані зупинитися біля правого краю проїзної частини (на правому узбіччі). На дорозі з розділювальною смугою цю вимогу зобов'язані виконати водії транспортних засобів, що рухаються в попутному напрямку. Якщо під час супроводження колони транспортних засобів на транспортному засобі, що рухається попереду колони, увімкнено проблискові маячки синього і червоного або лише червоного кольору, колону повинен замикати транспортний засіб з увімкненим зеленим або синім і зеленим проблисковими маячками, після проїзду якого скасовуються обмеження на рух інших транспортних засобів.

Відповідно до Указу Президента України від 30.03.2005 № 567 «Про заходи щодо впорядкування використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв та номерних знаків на службових транспортних засобах» спеціальні світлові сигнальні пристрої синього кольору та звукові сигнальні пристрої, за наявності спеціального дозволу, який видається Департаментом Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України можуть установлюватися виключно на службових транспортних засобах, які використовуються для пересування осіб, стосовно яких здійснюється державна охорона, або на транспортних засобах міліції, оперативних або спеціальних транспортних засобах військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, служб безпеки дорожнього руху, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державного департаменту України з питань виконання покарань, швидкої медичної допомоги, аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони, служб інкасації та перевезення цінностей Національного банку України та банків України, Управління державної охорони України за наявності спеціального дозволу, який видається Департаментом Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України. Спеціальні світлові сигнальні пристрої червоного, зеленого кольору можуть установлюватися виключно на транспортних засобах підрозділів Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України та Управління державної охорони України. Але треба підкреслити, що до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП може бути притягнутий водій транспортного засобу, який не надав перевагу в русі транспортним засобам що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями лише:

• аварійно-рятувальних служб;

• швидкої медичної допомоги;

• пожежної охорони;

• міліції.

У випадку ненадання переваги у русі транспортним засобам інших установ та служб, зазначених в Указі Президента України від 30.03.2005 № 567 «Про заходи щодо впорядкування використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв та номерних знаків на службових транспортних засобах», що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями – адміністративна відповідальність може настати лише за ст. 125 КУпАП.

Порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.За порушення водіями транспортних засобів правил зупинки та стоянки настає адміністративна відповідальність за частиною першою даної статті. Такі ж саме порушення, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху мають бути кваліфіковані за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Об’єктивна сторона правопорушення (порушення правил зупинки та стоянки), передбаченого частиною третьою буде мати місце лише тоді, коли в наслідок таких порушень транспортний засіб створює перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Перешкода для руху– нерухомий об’єкт у межах смуги руху транспортного засобу або об’єкт, що рухається попутно в межах цієї смуги (за винятком транспортного засобу, що рухається назустріч загальному потоку транспортних засобів) і змушує водія маневрувати або зменшувати швидкість аж до зупинки транспортного засобу. Нормативними актами у сфері безпеки руху не регламентується поняття «загроза безпеці руху». Разом з тим пунктом 1.10 Правил дорожнього руху передбачено термін «небезпека для руху» — зміна дорожньої обстановки (у тому числі поява нерухомого об’єкта, який наближається до смуги руху транспортного засобу чи перетинає її), або технічного стану транспортного засобу, яка загрожує безпеці дорожнього руху і змушує водія негайно зменшити швидкість або зупинитися. Окремим випадком небезпеки для руху є рух у межах смуги транспортного засобу іншого транспортного засобу назустріч загальному потоку. Перешкоди для руху створені транспортними засобами, що зупинилися або стоять з порушенням діючих Правил у години «пік» найчастіше створюють затори у русі, що призводить до загрози його безпеки. Найактуальнішою ця проблема є для великих міст з надмірною кількістю одиниць автотранспорту. На відміну від інших правопорушень, які передбачені у статті 122 КУпАП та мають формальний склад, порушення правил зупинки та стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху представляють собою матеріальний склад, тобто настання конкретних шкідливих наслідків. Для оформлення цього порушення, зазначені у диспозиції наслідки (перешкоди дорожньому руху або загроза безпеці руху) мають бути зафіксовані у відповідних адміністративних матеріалах (поясненнях свідків, (осіб, яким були створені ці перешкоди), довідках дорожньо-комунальних служб, підприємств, автоперевізників тощо).

Об'єктивна сторонаправопорушень, передбачених частиною четвертою коментованою статтею полягає у порушеннях, передбачених частинами 1-3 цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, тобто примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.

З метою забезпечення законності та об'єктивності під час оформлення таких правопорушень законодавець в диспозиції адміністративної норми закріпив вимогу, щоб обставини створення аварійної обстановки були підтверджені фактичними даними, а саме: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показань технічних приладів та засобів фото - і відео спостереження та іншими документами.

Суб'єктивна сторонаправопорушення полягає у наявності умислу або необережності.

Суб'єктомправопорушення може бути водій транспортного засобу.

Тимчасово вилучається– посвідчення водія тільки у випадку скоєння правопорушення, що передбачене частиною 4 коментованої статті. У інших випадках посвідчення водія не вилучається. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення і видається водієві тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.

Постанову по адміністративній справі виносять– за частинами 1 та 2 коментованої статті – працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання, за частинами 3 та 4 – суд.