39. Види дипломатичних документів договірного характеру

Дипломатичні документи – це сукупність матеріалів, представлених у письмовій (графічній) – відкритій чи зашифрованій формі, створені кар’єрними дипломатами (дипломатичними працівниками), працівниками дипломатичної служби, адміністративно-технічним і допоміжним персоналом (закон ВРУ) із метою реалізації (здійснення) функціональних (посадових) обов’язків дипломатичної служби як такої, підтримки та забезпечення її функціонування.

Особливе місце серед дипломатичних документів займають документи договір­ного характеру. Саме у них встановлюються взаємні пра­вила і обов’язки партнерів по зовнішньополітичних зв’язках у політичній, економічній, науково-технічній, культурній та гумані­тарній галузях. Документами договірного характеру є: договори, угоди, пакти, трактати, конвенції, протоколи і т.д.

Договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За розподілом між сторонами прав та обов'язків договори поділяться на односторонні (в одної сторони лише права, в іншої лише обов'язки) та двосторонні (правами й обов'язками наділені обидві сторони).

Угода — дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- чи багатосторонніми (договір).

Пакт — міжнародна угода значного політичного значення.

Конвенція — (лат. conventio — договір, угода) — різновид міжнародного договору.

Конкретні ознаки, за якими той чи інший договір слід називати конвенцією, виділити важко. Швидше можна вести мову про традиції називати договори певного типу чи змісту конвенціями. Можна сказати,що конвенція - це угода між суб'єктами міжнародного права, що регулює між ними відносини через створення взаємних прав та обов'язків. Як правило, назву конвенції отримують багатосторонні угоди. Важливо, що конвенція регулює весь комплекс питань, пов'язаних з відповідною темою.

Дипломатичний протокол — це сукупність загально­прийнятих правил, традицій і умовностей, які дотримуються урядами, відомствами закордон­них справ, дипломатичними пред­ставництвами, офіційними особами і дипломатами при виконанні своїх функцій в міжнародному спілкуван­ні. Слово протокол походить від грецького «protokollon» («protos» — перший, а «kolla» — клеїти), тоб­то, дослівно — правила оформлен­ня документів. Пізніше це слово тривко увійшло в дипломатичну практику і крім оформлення до­кументів цією назвою стали озна­чати всі питання етикету і церемоніалу.

40-41. Дипломатичні документи інформативного характеру. Їх роль та значення в дипломатичній практиці

Дипломатичні документи – це сукупність матеріалів, представлених у письмовій (графічній) – відкритій чи зашифрованій формі, створені кар’єрними дипломатами (дипломатичними працівниками), працівниками дипломатичної служби, адміністративно-технічним і допоміжним персоналом (закон ВРУ) із метою реалізації (здійснення) функціональних (посадових) обов’язків дипломатичної служби як такої, підтримки та забезпечення її функціонування.

Документами інформативного характеру є ті, що віддзеркалюють погляди держави на двосторонні або багатосторонні міжнародні відносини.

До документів інформативного характеру належать декларації, заяви, комюніке, прес-релізи і т.д.)

Декларація – документ, офіційна заява, де проголошуються основні принципи зовнішньої та внутрішньої політики держави чи програмні положення партій та організацій.

Заява – документ, який містить прохання особи або установи щодо здійснення своїх прав або захисту інтересів. Офіційне повідомлення в усній формі, в якому викладається певне прохання, теж називається заявою. За місцем виникнення розрізняють заяви внутрішні і зовнішні, які бувають від організацій, установ (службові) та особисті.

Заяви бувають:

зовнішні:

особисті, у яких обов'язково зазначається повна домашня адреса чи дані документа (паспорта, військового білета, посвідчення та ін.). Подаючи їх, слід уникати абревіатур та скорочень (окрім загальноприйнятих);

службові, у яких подається повна поштова та юридична адреса установи, підприємства з усіма належними реквізитами.

внутрішні, де не є обов'язковими викладені вище вимоги.

Комюніке (фр. communiqué, від лат. communico – повідомляю) – офіційне повідомлення про хід і наслідки переговорів між державними і громадськими діячами, делегаціями у міжнародних відносинах.

Прес-реліз – це документ, в якому організація чи публічна особа подає інформацію про певну подію або захід до засобів масової інформації (ЗМІ). Метою написання прес-релізу є ознайомлення ЗМІ з подією, актуальним способом вирішення суспільної проблеми, новинкою і подальше висвітлення її у найвигіднішому або важливому для організації аспекті. Якщо прес-реліз написаний правильно - журналісти залюбки використовують з нього дані у своїх статтях практично без зміни.