- •Оглавление
- •1. Етапи розвитку літературної української мови
- •2. Нормативність літературної мови. Типи мовних норм.
- •3. Функції мови в суспільстві. Функції державної мови.
- •4. Мовне законодавство в Україні.
- •5. Поняття функціонального стилю. Основні ознаки функціональних стилів української мови.
- •6. Жанри наукового, офіційно-ділового та публіцистичного стилю.
- •7. Різновиди документації. Вимоги до тексту документа – юридичні та мовні.
- •8. Суто науковий і науково-навчальний реферат. Вимоги до написання і оформлення.
- •9. Мовленнєвий етикет розмовного, наукового і ділового спілкування.
- •10. Типи словників. Лексикографічні видання, пов’язані з майбутньою професією.
- •11. Склад лексики сучасної української мови з погляду походження. Ознаки іншомовних слів.
- •12. Склад лексики сучасної української мови з погляду вживаності та стильової маркованості.
- •13. Синонімія у професійному тексті. Слова-пароніми.
- •14. Вживання назв осіб за професією, посадою, званням.
- •15. «Український правопис» як основне джерело правил написання
- •16. Стилістична роль дієслівних форм у тексті документа та у науковому тексті.
- •17. Жанри публічних виступів (доповідь, промова, лекція).
- •18. Синтаксичні норми української мови.
- •19. Орфоепічні норми літературного мовлення.
- •20. Милозвучність української мови
- •21. Поняття «дипломатичної мови», «офіційної», «робочої», «міжнародної» мов
- •22. Поняття «дипломатичного документа».
- •23 Підстави для прийняття спільного поняття «дипломатичні документи».
- •24. Осбиста нота
- •25. Роль та місце дипломатичної мови та дипломатичних документів у міжнародних відносинах.
- •26. Мови конференцій, міжнародних організацій.
- •27. Мови ведення переговорів.
- •28. Функціонально-стилістичні особливості мови дипломатичних документів
- •29. Лексичні особливості дипломатичного підстилю офіційно-ділового стилю мовлення.
- •30. Особливості термінологічної системи україномовних дипломатичних текстів.
- •31. Терміни іншомовного походження в дипломатичних документах.
- •32. Протокольні вимоги до дипломатичних документів
- •33. Структура дипломатичних документів.
- •34. Дати класифікацію дипломатичних документів відповідно до виконуваних ними функцій.
- •35. Характеристика основних груп дипломатичних документів
- •36. Заключні документи міжурядових переговорів, візитів представляють: комюніке, спільні заяви, декларації (підписані чи не підписані).
- •37. Парафування міжнародного договору.
- •38. Дипломатичні документи договірного характеру.
- •39. Види дипломатичних документів договірного характеру
- •42. Лексичні особливості мови документів інформативного характеру.
- •45. Мови дипломатичного листування
- •46. Принцип паритетності в дипломатичному листуванні
- •47. Особиста нота та її місце в дипломатичному листуванні.
- •48. Види особистої ноти
- •51. Охарактеризувати документ меморандум.
- •54. Етикетні мовні формули в документах дипломатичного листування.
- •55. Пояснити термін «протокольні формули» та навести приклади.
- •56. Роль особистого листування в дипломатичній практиці.
- •57. Особисті послання в дипломатичному листуванні.
- •60. Поняття приватного листа.
- •61. Види звертань.
- •62. Форми та правила звертань до осіб з високим та надвисоким статусом, офіційних осіб.
- •63. Припустимі скорочення в дипломатичному листуванні.
- •64. Охарактеризувати документ “заява мзс”.
- •65. Значення документів внутрішньовідомчого характеру в системі мзс України. Види документів.
- •66. Реквізити документів та вимоги до них.
- •67. Поняття службових листів. Види службових листів.
- •68. Службові, доповідні записки
- •69. Телефонограми, радіограми та факсимільні повідомлення
- •70. Інформаційно-аналітична документація дипломатичних представництв.
- •71. Види інформаційних документів, які готуються в закордонних представництвах України.
- •72. Оформлення додатків до документів.
- •1. Нормативність сучасної української літературної мови. Типи мовних норм.
- •2. Мовна норма і мовне правило
- •3. Характеристика стилів сучасної української літературної мови.
- •4. Функції мови у суспільстві. Державна мова
- •5. Мовне законодавство України
- •6. Характеристика офіційно-ділового стилю та його підстилів
- •7. Характеристика наукового стилю та його підстилів
- •8. Документ як основний жанр офіційного спілкування
- •9.Класифікація документів.Вимоги до документів
- •7.За стадіями створення серед документів розрізняють оригінали,
- •10. Склад лексікі сучасної української мови
- •11.Склад лексики з погляду походження
- •12.Лексика нейтральна і стилістично забарвлена
- •13. Загальновживані слова та діалектизми.
- •14.Внутрішньо системні звязки між словами
- •15.Терміни і професіоналізми
- •16. Лексигографія.Основні типи лінгвістичних словників.
- •17. Пароніми в дипломатичному мовленні
- •18. Різниця між усною і писемною формами мовлення
- •19. «Український правопис» як основний збірник правил написання та словозміни
- •20. Сучасний стан і проблеми розвитку правописної системи , пропозиції щодо правописних змін.
- •21. Граматичні засоби стилістики. Вибір роду, числа, відмінка іменника у фаховому тексті.
- •22. Складні позиції у відмінюванні числівника та узгодженні числівника з іменником
- •23. Традиції вживання займенників у текстах наукового та офіційно-ділового стилю
- •24. Правопис власних географічних назв
- •№25 (2)Рід і особливості вживання назв осіб за професією, посадою, званням
- •№26Відмінювання прізвищ, імен та по батькові
- •№27 Кличний відмінок
- •№28 Передача російських прізвищ українською мовою
- •II. Російська літера е передається:
- •III. Болгарське, сербське «и» передається:
- •IV. Польське, чеське, словацьке и(і') передається:
- •V. Російська літера «и» передається:
- •VI. Російське «ы» передається літерою «и»: Крутих, Рибаков. №31Термінологія слів іншомовного походження у текстах проф. Тематики
- •33. Запис складних слів, першою частиною яких є числівник
- •34. Використання дієслівних форм у діловому та науковому стилі. Категорії і форми дієслова
- •35. Віддієслівні іменники
- •36. Дієприкметник та дієприслівник. В науковому стилі
- •37. Складні випадки дієслівного керування
- •38. Правопис прислівника
- •39. Прийменникові конструкції ділового стилю. Порівняння рос/укр.
- •40.Вибір сполучника у офіційно-діловому та науковому тексті
- •41.Особливості вживання та правопису часток. Правопис не з різними частинами мови.
- •42 Вживання абревіатур у діловому та науковому текстівому тексті. Аналіз різних типів абревіатур
- •Цитування в усному та писемному діловому мовленні. Правила письмового оформелння прямої мови, цитати
- •43 Загальна характеристика стилю наукового тексту
- •Анотація, реферат, тези, наукова стаття, дисертація, монографія, підручник, посібник як основні жанри наукових робіт
- •Вимоги до мови наукового тексту
- •Поняття про синтаксичні та пунктуаційні норми української мови
- •48 Розділові знаки у простом ускладненому реченні Кома між однорідними членами
- •Двокрапка й тире при однорідних членах речення з узагальнювальним словом
- •Кома та знак оклику при звертанні
- •Вставні слова, речення і словосполучення
- •Кома і тире при відокремленому означенні
- •Кома при відокремленому додатку
- •Кома і тире при відокремленій прикладці
- •Кома при відокремленій обставині
- •49.Орфоепі́я
- •51.Основні принципи наголошування
- •53.Мовленнєвий етикет
- •54.Публічний виступ
56. Роль особистого листування в дипломатичній практиці.
Частина дипломатичного листування між функціонерами МЗС і співробітниками дипломатичних місій, а також дипломатичними представниками і представниками політичних, бізнесових, культурних тощо кіл країни перебування, а також між самими представниками дипломатичних місій відбувається у формі напівофіційної або приватної кореспонденції. В особистих напівофіційних листах піднімаються питання, які не прийнято або адресант не хоче порушувати в офіційному листуванні, наприклад технічні, адміністративні, протокольні, зокрема, для привітання з різних приводів, висловлення співчуття. Такі документи можуть надсилатися з метою прискорення вирішення або підкреслення зацікавленості автора у питанні, яке вже є предметом офіційного листування або переговорів, у відповідь на отриманий лист напівофіційного характеру. Зазвичай за допомогою таких листів спілкуються особи, які мають приблизно однакове посадове становище. Наприклад, глава дипломатичного представництва може направляти такі листи функціонерам МЗС, починаючи від міністра і завершуючи директорами департаментів і керівниками управлінь. Радники посольства надсилають відповідні документи керівникам департаментів і управлінь міністерства та їх заступникам, секретарі - начальникам відділів тощо.
Для підкреслення напівофіційного або приватного характеру такого листа на ньому не проставляється вихідний реєстраційний номер, використовуються протокольні мовні формули, притаманні приватному листуванню, зокрема, словосполучення "маю честь" зазвичай не вживається.
Особисті листи напівофіційного характеру складаються, як правило, мовою адресата. Можливий варіант написання мовою автора з підписами і мовою адресата. Такий документ може складатися на спеціальному бланку з надрукованим типографським способом у верхньому лівому куті іменем і прізвищем, або офіційним становищем відправника, а також на звичайному папері форматом А - 4 або в піваркуша. Довгі листи не прйняті в діловому листуванні. Зазвичай формат такого листа пів-сторінки тексту. Зворотна сторона паперу ніколи не використовується.
У наш час листи напівофіційного характеру здебільшою друкують або набирають на комп'ютері. Лист, написаний від руки, - засвідчення особливої поваги особі-адресату. Існують три види особистих листів, які необхідно писати від руки: листи з висловленням співчуття, запрошення І відповіді на них, листи з подякою, наприклад, за виявлену гостинність. У листах, набраних на комп'ютері, рекомендують звертання і заключний комплімент писати від руки. На отриманий лист за правилами етикету потрібно відповісти протягом тижня (до 10 днів).
57. Особисті послання в дипломатичному листуванні.
В останні роки набув поширення такий вид дипломатичного листування як особисте послання глави держави або уряду. З формальної точки зору таке послання може бути віднесено до категорії «особистих нот», але зважаючи на високе положення відправника та одержувача, а також велике значення таких документів, їх прийнято виділяти в самостійний вид дипломатичного листування.
Послання глав держав, урядів, міністрів закордонних справ – вид дипломатичного листування, який став поширеним після Другої світової війни. Як правило, послання присвячені найважливішим міжнародним проблемам і питанням двосторонніх відносин. Послання зазвичай складаються на спеціальному папері з державним гербом країни і містять ті ж реквізити, що й особисті ноти. Під текстом послання ставиться особистий підпис адресанта чорнилом або вказується прізвище, якщо воно передається телеграфом. Зазначати посаду автора послання не обов’язково. Послання вручаються адресатам або особисто послами, або спеціальними представниками адресанта. Може передаватися копія (з перекладом мовою країни-адресата), а послання вручатися пізніше (після отримання його дипломатичною поштою). Послання, як правило, не опубліковуються.
Телеграми президента, уряду, міністра закордонних справ за багатьма ознаками підпадають під поняття «дипломатичне листування». Як і вітальні листи, застосовуються з метою підтримання контакту та дружніх стосунків. За їх допомогою можна привітати адресата з національним святом, з призначенням на посаду, висловити співчуття, дати оцінку певної ситуації. У дипломатичній практиці шляхом обміну телеграмам може здійснюватись визнання держави, встановлення дипломатичних зносин. Тексти телеграм, незважаючи на їхню стислість, не мають телеграфічного характеру і нерідко несуть істотне політичне навантаження. Текст телеграми містить ті ж реквізити, що й особисте послання. Як правило, на телеграми дається відповідь.
58-59. Поняття та призначення приватних листів у дипломатичних та ділових відносинах. Вимоги щодо складання приватних листів напівофіційного характеру.
Частина дипломатичного листування між функціонерами МЗС і співробітниками дипломатичних місій, а також дипломатичними представниками і представниками політичних, бізнесових, культурних тощо кіл країни перебування, а також між самими представниками дипломатичних місій відбувається у формі напівофіційної або приватної кореспонденції. В особистих напівофіційних листах піднімаються питання, які не прийнято або адресант не хоче порушувати в офіційному листуванні, наприклад технічні, адміністративні, протокольні, зокрема, для привітання з різних приводів, висловлення співчуття. Такі документи можуть надсилатися з метою прискорення вирішення або підкреслення зацікавленості автора у питанні, яке вже є предметом офіційного листування або переговорів, у відповідь на отриманий лист напівофіційного характеру. Зазвичай за допомогою таких листів спілкуються особи, які мають приблизно однакове посадове становище. Наприклад, глава дипломатичного представництва може направляти такі листи функціонерам МЗС, починаючи від міністра і завершуючи директорами департаментів і керівниками управлінь. Радники посольства надсилають відповідні документи керівникам департаментів і управлінь міністерства та їх заступникам, секретарі - начальникам відділів тощо.
Для підкреслення напівофіційного або приватного характеру такого листа на ньому не проставляється вихідний реєстраційний номер, використовуються протокольні мовні формули, притаманні приватному листуванню, зокрема, словосполучення "маю честь" зазвичай не вживається.
Особисті листи напівофіційного характеру складаються, як правило, мовою адресата. Можливий варіант написання мовою автора з підписами і мовою адресата. Такий документ може складатися на спеціальному бланку з надрукованим типографським способом у верхньому лівому куті іменем і прізвищем, або офіційним становищем відправника, а також на звичайному папері форматом А - 4 або в піваркуша. Довгі листи не прийняті в діловому листуванні. Зазвичай формат такого листа - півсторінки тексту. Зворотна сторона паперу ніколи не використовується.
У наш час листи напівофіційного характеру здебільшого друкують або набирають на комп'ютері. Лист, написаний від руки, - засвідчення особливої поваги особі-адресату. Існують три види особистих листів, які необхідно писати від руки: листи з висловленням співчуття, запрошення і відповіді на них, листи з подякою, наприклад, за виявлену гостинність. У листах, набраних на комп'ютері, рекомендують звертання і заключний комплімент писати від руки. На отриманий лист за правилами етикету потрібно відповісти протягом тижня (до 10 днів).
Реквізити листа. Вихідний номер на листі не ставиться. Місце і дата відправлення проставляються з правої сторони, нижче від реквізитів спеціального бланку. Слово рік не скорочується, назва місяця пишеться літерами. У США прийнято вказувати спочатку місяць, потім число.
Звертання пишуть через 2-4 інтервали після дати. Стандартне звертання має таку форму: Шановний пане міністре (посол, директоре, сенаторе).
Текст листа починають через чотири інтервали нижче звертання. Він повинен бути викладеним у спокійному, стриманому, зрозумілому для одержувача стилі. Рекомендують почати текст листа з подяки. Наприклад, висловити подяку за отриманий лист, якщо направляється відповідь, або висловити вдячність за кроки, спрямовані на співробітництво. Такий початок речення задає листу доброзичливий і люб'язний тон, створює враження, що автор ставить на перше місце свого адресата, а не самого себе. Друге правило ділового етикету в листуванні - уникати написання займенника "я". Тим більше психологи не рекомендують починати змістовну частину листа з цього займенника (щоб не створити враження, що автор ставить себе на перше місце).
Текст повинен бути розбитий на змістові абзаци. Вимоги ясності, лаконічності передбачають виключення з тексту листа всіх другорядних деталей, повторів і довгих зворотів, речень.
Закінчується лист словами подяки за співробітництво або висловленням надії на співробітництво
Заключний комплімент повинен узгоджуватись з характером звертання. Вибір компліменту залежить від змісту і тону особистого листа, службового або суспільного становища адресата, характеру особистих стосунків автора з адресатом: тон листа відрізняється, якщо між автором і адресатом існує довготривалий зв'язок, або коли вони мало знайомі. Комплімент може бути нестандартним: 3 глибокою повагою; Прошу Вас, пане сенаторе, прийняти засвідчення в моїй високій повазі; з подякою, Щиро Ваш; Ваш і т. д. Можна в кінці листа обмежитись висловленням побажань: з найкращими побажаннями, з побажанням успіху, прийміть мої найкращі побажання. Комплімент не приєднується до останнього речення тексту. У листі-відповіді використовуються ті ж протокольні формули, що і в надісланому листі.
Особистий підпис у більшості країн ставиться з правої сторони листа під заключною формулою ввічливості, як правило, чорнильною ручкою. В особистих листах напівофіційного характеру адреса пишеться лише на конверті. Перша позиція адреси - прізвище адресата з ініціалами, які пишуться першими. Перед ініціалами пишуть слова пану або пані, у деяких країнах це слово скорочують. Якщо в адресата є титул або звання, то замість звертання пану вказують їх. Друга позиція адреси - посада адресата. її вказують для того, щоб лист не був сприйнятий як приватний неофіційний лист. Третя позиція - місто адресата.