10. Склад лексікі сучасної української мови

1.Стилістично нейтральна, міжстильова лексика. 2.Стилістично забарвлена лексика обмеженого вжи­вання (слова, що використовуються лише в окре­мих стилях чи в одному з них).

Стилістично нейтральна (міжстильова) лексика вико­ристовується в усіх мовних стилях (батько, сестра, го­лова, будинок, стіл, вітер, жито, соловей, білий, думати, сьогодні, повільно, два, десять тощо).

Стилістично забарвлена, вужчого стилістичного призначення лексика пов’язана не з усіма, а з окреми­ми функціональними стилями. Сюди належать книж­на, розмовна, просторічна лексика, діалектизми, терміни, професіоналізми, жаргонізми, арготизми.

Діалектизми — це слова, поширення яких обмежуєть­ся територією певного наріччя (діалекту). Лексичні, етнографічні, семантичні та ін. діалектизми не вико­ристовуються в науковому та офіційно-діловому сти­лях, крім тих випадків, коли вони є предметом опису та вивчення (у таких науках, як діалектологія та етног­рафія). Діалекти є невичерпним джерелом збагачення літе­ратурної мови. Чимало діалектизмів стало надбанням загальноукраїнського красного письменства. Проте без потреби вживати діалектну лексику не слід, оскільки невмотивовано й невдало використані діалектизми за­смічують літературну мову, роблять її незрозумілою, важ­кою для сприймання.

Терміни — це слова або усталені словосполучення, що чітко й однозначно позначають наукові чи інші спе­ціальні поняття. Як правило, терміни — це слова іншо­мовного походження (вектор, генератор, політологія) або кальки з них, утворені на питомому матеріалі (кисень, напівпровідник, теплообмін).

Професіоналізми — це слова та словосполучення, властиві мовленню певної професійної групи людей (назви знарядь праці, трудових процесів, специфічні професій­ні вислови тощо). Наприклад: дупло (у зубі), удар (у дру­карстві), підвал, шапка (у газеті). За межами даного про­фесійного середовища ці слова не завжди зрозумілі або не становлять інтересу.

Неологізми — слова, що означають нові поняття й предмети. Найчастіше неологізми — це слова, які ста­ли термінами або Жаргон — сукупність особливостей словника розмовного мовлення людей, пов’язаних певною спіль­ністю інтересів. Насамперед це спільність професійна, а також тривале перебування разом (навчання, військо), однакові захоплення (спортом, мистецтвом, колекціо­нуванням тощо). Б

Арго (фр. арго — жаргон) — це умовна говірка певної соціаль­ної групи з набором слів, незрозумілих для невтаємничених у справи цієї групи. Наприклад: кимарити — «спа­ти», пописати — «порізати», батузник — «мотузка» тощо. Жаргонізми й арготизми перебувають за межами літера­турної мови, вони зрідка вживаються в письменстві та публіцистиці як засіб негативної оцінки та мовної ха­рактеристики персонажів.

11.Склад лексики з погляду походження

За походженням  лексика  украïнськоï  мови  неоднорiдна. Споконвiчно  украïнська  лексика

формувалася  у  такiй   по   слiдовностi:   iндоєвропейська   >

прасловянська > спiльносхiднословянська >  власне  украïнська

лексика.  1  Iндоєвропейськi   слова   становлять   важливий   шар

украïнськоï лексики. Вони називають: предмети i  явища  (небо,

сонце, вечiр, озеро, вода), тварин, рослини,  про-  2  4  дукти  (вiвця,

вовк, верба, сiль, мед); родиннi зв'язки (тато, батько,  мати);  частини

тiла (око, рука, зуб, серце, кров); числа (л ‘ять,  тисяча,  сто);

якостi (жовтий, босий, довгий); дiï (брати, везти, велiти).

2. Праслов'янська  лексика  утворилася,  коли  слов'яни  жили  спiльним

   життям. Спiльнослов'янськi слова позначають  назви:  людей,  тварин,

   птахiв (чоловiк,  жiнка,  голуб,  ведмiдь);  житла,  одягу,  взуття,

   прикрас (вiкно, дзеркало, шуба);  ïжi  (пирiг,  молоко,  сало);

   предметiв  i  явищ  природи  (вiтер,  роса,  осiнь,   серп,   плуг);

   абстрактних  понять  (правда,  гнiв,  скорбота);  обрядiв   (Купала,

   молода).

3. Спiльносхiднослов'янськi (або давньоруськi) слова виникли в  перiод,

   коли iз словянськоï мовноï єдностi видiлилася  група

   схiдних слов'ян  (ГУ-УI  ст.).  Спiль  носхiднослов'янських  слiв  в

   украïнськiй мовi дуже багато: щока, кулак,  племiнник,  дядько;

   бiлка, кiшка, собака;  кiвш,  кочерга,  горня;  зозуля,  жайворонок;

   щавель, хвощ, молочай; ярина, сiножать та iн.

4. Власне украïнськi слова виникли  на  украïнському  мовному

   грунтi  пiсля  розпаду  давньоруськоï  єдностi  словян  i

   утворення трьох народiв —  украïнського,  бiлоруського  i

   росiйського.   Власне

   украïнськi слова можна розпiзнати за фонетичними i граматичними

   ознаками:

1) чергування [о], [е] з [i]:  село  —  сiльський,  чоло  —

   чiльний;

2) змiна [е] на [о] пiсля шиплячих та [й]: женити — жонатий;

3) наявнiсть'суфiксiв -ник, -iвник, -ець,  -овець(-iвець),  -iй,  -ень,

   -ищ, -от, -шн, -неч, -анн, -енн, -iнн, -ач, -аль, -ив,  -иськ,  -юк,

   -ар, -езн, -елезн, -iсiньк, -есеньк, -юсiньк, -ощ: вiзник, комiрник;

   промовець; плаксiй, водiй; днище, горище; голота, босота;  дiтлашня;

   ворожнеча; зростання; знищення; горiння; викладач; скрипаль; печиво;

   хлопчисько; злюка; нездара;  старезний;  довжелезний;  гарнiсiнький;

   малесенький; тонюсiнький; ласощi;

4) наявнiсть префiксiв  су-(сузiр  я);  перед-(передчасно);  по-(подвiр

   ‘я, посадити); прi-(прiрва, прiзвище).