2. Дія солей амонію

Амонійні солі виділяють драглистий осад силікатних кислот повніше, ніж кислоти:

SіО₃^2– + 2NН₄⁺  Н₂SіО₃ + 2NН₃.

Дослід. У пробірку з 3-4 краплями розчину натрій силікату додайте 5-6 крапель дистильованої води і вкиньте 2-3 кристалики амоній хлориду NН₄Сl, нагрійте на водяній бані. Що спостерігається?

Реакції тетраборат-іонів

1. Дія розчину аргентум нітрату

Розчин аргентум нітрату з помірно концентрованих розчинів боратів на холоді осаджує білий аргентум метаборат, який розчиняється в амоніаку і нітратній кислоті . З дуже розведених розчинів або при нагріванні утворюється темно-бурий осад аргентум оксиду внаслідок посилення гідролізу:

2Ag⁺ + B₄O₇^2– + 3H₂O  2AgBO₂ + 2H₃BO₃

2AgBO₂ + 3H₂O Ag₂O + 2H₃BO₃

Дослід. До 4-5 крапель розчину натрій тетраборату додають 3-4 краплини розчину аргентум нітрату. Осад розділяють на три частини. Першу перевіряють на відношення до розчині амоніаку, другу – до нітратної кислоти, в третю пробірку додають трохи води і нагрівають.

2. Дія розчину меркурій(іі) нітрату

При додаванні до розчину солей борної кислоти розчину солі меркурію (ІІ) випадає червоний осад суміші основних солей меркурію, добре розчинний в кислотах.

3. Реакція на забарвлення полум’я

Леткі сполуки бору (органічні ефіри борної кислоти і сама борна кислота, а також деякі галогеніди бору) забарвлюють безбарвне полум’я в характерний зелений колір.

Дослід. Декілька кристаликів бури поміщають в невеличку фарфорову чашку або тигель. Якщо аналізується розчин, то 1-2 мл його випарюють досуха в фарфоровій чашці або тиглі. Потім додають 1 мл концентрованої сульфатної кислоти, 1-2 мл метилового або етилового спирту, перемішують і підпалюють. Спостерігають колір полум’я.

Реакції тіосульфат-іонів

1. Дія мінеральних кислот

Сильні кислоти (особливо концентровані) досить легко розкладають тіосульфати з утворенням жовтуватого осаду сірки:

S₂O₃^2– + 2H⁺  S + H₂O + SO₂

2. Дія розчиів окисників

При додаванні до розчину тіосульфату забарвлених розчинів окисників (йоду, калій перманганату або хромату), останні знебарвлюються.

3. Дія розчинів аргентум нітрату і плюмбум ацетату

Аналітичний ефект і умови проведення досліду див. Лаб. роботу 2, дослід 10.

4. Дія розчину ферум (ІІІ) хлориду

При реакції катіонів Fe³⁺ з тіосульфат-іонами утворюється комплексна сполука темно-фіолетового кольору, яка швидко руйнується внаслідок окисно-відновної реакції, в якій Fe³⁺ є окисником:

Fe³⁺ + 2S₂O₃^2–  [Fe(S₂O₃)₂]^–

2[Fe(S₂O₃)₂]^–  2Fe²⁺ + S₄O₆^2– + 2S₂O₃^2­–

Дослід. До 5–7 краплин розчину натрій тіосульфату додають 5-7 крапель розчину солі Феруму (ІІІ), спостерігають за змінами забарвлення розчину.

Контрольна задача. Аналіз суміші аніонів першої аналітичної групи

1. Виявлення аніонів І групи

Спочатку дослідіть розчин на наявність аніонів І аналітичної групи дією групового реагенту - барій хлориду ВаСl₂. Для цього до 3-5 крапель нейтрального (або слабколужного) досліджуваного розчину додайте 3-5 крапель барій хлориду. Суміш перемішайте. Утворення осаду білого кольору свідчить про наявність аніонів першої групи. Після цього проведіть характерні реакції на виявлення кожного окремого аніона І групи.

2. Виявлення сульфат – іонів SО₄^2–

У пробірку з 3-4 краплями досліджуваного розчину прилийте 6-8 крапель 2М розчину нітратної кислоти і 3-4 краплі розчину барій хлориду. Суміш перемішайте. Утворення осаду білого кольору свідчить про наявність сульфат -іонів.

3. Виявлення сульфіт – іонів SО₃^2–

До 2-5 краплин досліджуваного розчину додайте 1М розчин сульфатної кислоти до нейтральної реакції і приблизно 0,5 мл надлишку її (для кислого середовища). Потім додайте краплинами 0,1М розчин йоду (або 0,1М розчин КМnО₄). Знебарвлення розчину йоду (або перманганат-іону) свідчить про наявність сульфіт-іонів SО₃^2–.

4. Виявлення силікат - іонів SiO₃^2–

У пробірку з 6-8 краплями досліджуваного розчину внесіть декілька кристаликів амоній хлориду і нагрійте на водяній бані (до 40-50°С). Утворення білого драглистого осаду полісилікатних кислот свідчить про наявність йонів SіО₃^2–.

5. Виявлення карбонат - іонів СО₃^2–

Якщо в досліджуваному розчині присутні йони SО₃^2– , то їх необхідно окиснити до сульфат-іонів SО₄^2– . Для цього до 6-8 крапель досліджуваного розчину прилийте 5-6 крапель розчину гідроген пероксиду і нагрійте на водяній бані. Після цього в пробірку додайте 6-8 крапель 2М розчину НСl, і газ СО₂, що виділяється, пропустіть через баритову (або вапняну) воду. Помутніння баритової води свідчить про наявність карбонат - іонів.

Якщо в досліджуваному розчині сульфіт - іони SО₃^2– відсутні, то першу частину досліду (з гідроген пероксидом) не проводять.