Тема5 ринок праці та його регулювання

ПЛАН.

1. Ринок праці: сутність, зміст і структура.

2. Сегменти ринку праці.

3. Попит та пропозиція на ринку праці.

4. Регулювання ринку праці.

1. Ринок праці: сутність, зміст і структура.

Ринок праці як складова ринкової економіки є системою суспільних відносин з погодженими інтересами роботодавців і тими, кого наймають як робочу силу, тобто це система економічних механізмів, норм та інститутів, що забезпечують відтворення робочої сили і використання праці.

Ринок праці (як ринок, що вивчається економічною теорією) є сукупністю економічних відносин між попитом та пропозицією робочої сили. Ринок праці можна розглядати як місце перетинання різних економічних та соціальних інтересів і функцій. А з позицій підприємств ринок праці – це взаємозв’язки окремого підприємства та його співробітників, тобто потенційних чи фактичних працівників, які думають про перехід на нове місце роботи в межах підприємства.

Багато вчених ведуть дискусії про те, що продається та покупається на ринку праці. Відповідь на це питання можна отримати по-різному.

По-перше, прихильники марксистської теорії говорять що на ринку праці продається робоча сила, тобто здатність до праці, що експлуатує роботодавець.

По-друге, сучасна економічна теорія свідчить: на ринку праці продається та купується праця. Заробітна плата є платою за працю (це й називається оплатою праці).

По-третє, ринок праці є ресурсним ринком. Основним суб’єктом купівлі-продажу є роботодавець – покупець праці, а також власник – продавець ресурсу праці, який є носієм та власником своєї робочої сили (тобто здібності до визначених видів трудової діяльності).

Ціною праці на ринку праці являється заробітна плата (погодинні ставка), що вказується у контракті між роботодавцем та особою, що наймається на роботу. Ринкова ціна одиниці ресурсу праці залежить від співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці. Фактична ціна є ставкою заробітної плати.

Ринок праці має наступну структуру:

1. конкурентні відносини між працівниками і підприємцями, а також відносини усередині з цих груп;

2. механізм державного регулювання ринку робочої сили;

3. система соціального захисту населення.

Умовами ефективного функціонування ринку праці являються:

• невіддільність прав власності на товар-працю від його власника (праця – процес витрати робочої сили її носієм, в процесі купівлі-продажу праці виникають особливі відносини);

• значна тривалість контакту продавця і покупця (угода, чинна на ринку праці, передбачає початок тривалих відносин між продавцем і покупцем);

• дія негрошових факторів угоди (умови праці, мікроклімат у колективі, перспективи просування по службі і професійне зростання);

• наявність численних інституціональних структур особливого роду (систему трудового законодавства, різні установи і служби регулювання зайнятості, державні програми у сфері праці і зайнятості тощо);

• високий ступінь індивідуалізації угод (кожен працівник є своєрідним, а кожне робоче місце відрізняється від іншого і жадає від претендента специфічних навичок).

Головними складовими ринку праці є сукупна пропозиція, що охоплює всю найману робочу силу, та сукупний попит як загальна потреба економіки в найманій робочій силі. Вони складають сукупний ринок праці.

Функціями ринку праці являються:

1. суспільного розподілу праці – розмежовує найманого працівника і роботодавця, розподіляє найманих працівників за професіями, кваліфікацією, галузями виробництва і регіонами;

2. інформаційна – дає інформацію про структуру попиту і позиції робочої сили, про рівень заробітної плати, умови найму на роботу;

3. посередницька – узгоджує економічні інтереси між власниками робочої сили та власниками робочих місць, тобто встановлює взаємозв’язок між працівниками і роботодавцями щодо вигідних умов купівлі-продажу товару „робоча сила”;

4. стимулююча – стимулює краще використання робочої сили та стимулює в цілому працівників;

5. оздоровлююча – надається перевага працівникам з більш якісними характеристиками;

6. регулююча – профвідбір робочої сили та її профадаптація для формування оптимальної професійно-кваліфікаційної структури; регулює обсяги виробництва, розвиток регіонів, сприяє мобільності робочої сили та ефективному її використанню.

Існують наступні класифікації ринку праці:

1. за обсягом: внутрішній, національний, міжнародний та світовий;

2. в залежності від соціального підходу: ринок робочих кадрів, ринок спеціалістів, ринок менеджерів;

3. за професіями: внутрішньо фірмовий, галузевий, національний;

4. залежно від кількості співвідношення покупців та продавців: монополія (необмежена, обмежена), олігополія (повна, обмежена) тощо;

5. з точки зору умов конкуренції: ринок праці з необмеженої та обмеженою конкуренцією.

Крім того, існують такі різновиди ринку праці:

• відкритий – це економічно активне населення. Що шукає роботу і має потребу в підготовці, перепідготовці, а також вакантні робочі місця;

• прихований – це особи, що формально зайняті в економіці, але у зв’язку зі скороченням виробництва чи зі зміною його структури можуть бути вивільнені.

Основними суб’єктами ринку праці є:

1. роботодавець – наймач робочої сили (державні підприємства, акціонерні товариства, громадські організації, колективні господарства, приватні підприємства, спільні підприємства, індивідуальні наймачі тощо);

2. наймані робітники – це вільні працездатні громадяни, для яких робота з наймання є головним джерелом існування й індивідуального відтворення;

3. виразники господарсько-трудових інтересів – профспілки та спілки роботодавців.

Об’єктами ринку праці являються процеси, явища та умови соціально-економічного життя.

Рис. 5.1. Система відносин на ринку праці

Система відносин на ринку праці складається з наступних компонентів:

• відносини між найманими робітниками та роботодавцями;

• відносини між суб’єктами ринку праці та представниками організацій (профспілки, асоціації роботодавців, служби зайнятості);

• відносини між суб’єктами ринку праці та державою.

До елементів ринку праці належать:

= товар „робоча сила”;

= попит на робочу силу;

= пропозиція робочої сили;

= ціна робочої сили.

Індивідуальна робоча сила – це сукупність фізичних, духовних та професійних якостей особи, які вона використовує при виконанні певного виду трудової діяльності.

Особливості товару „робоча сила”:

1. це живий товар, його купівля зветься наймом, а його власники – найманими;

2. відіграє значну роль у створенні заходів суспільства;

3. не можна покласти на зберігання;

4. не приносить доходу, якщо продати, але потребує життєвих благ для його підтримання;

5. оплачується після використання;

6. не знищується після використання, а знову бере участь у створенні матеріальних благ;

7. не може бути абсолютно одноковим у різних найманих.

Кон’юнктура ринку – це співвідношення попиту та пропозиції у рамках усіх складових ринку праці, вона залежить від стану економіки, галузевої структури господарства, рівня розвитку технічної бази, добробуту населення, розвитку ринку товарів, демографічних, соціальних та політичних факторів тощо.

Залежно від співвідношення між попитом та пропозицією розрізняють такі типи кон’юнктури:

1. трудодефіцитний (ринок праці не може задовольнити пропозиції праці);

2. трудонадлишковий (на ринку праці велика кількість безробітних і відповідно обмежені пропозиції праці);

3. рівноважний (попит на працю відповідає його пропозиції).

Для повноцінного функціонування ринку праці потрібна розвинута інфраструктура.

Інфраструктура ринку праці – це державні установи, недержавні структури сприяння зайнятості, кадрові служби підприємств і фірм, громадські організації і фонди тощо, що забезпечують найбільш ефективну взаємодію між попитом та пропозицією на ринку праці.