2. Планування зростання продуктивності праці

Основною метою планування продуктивності праці є пошук резервів, використання яких дозволило б організації вийти на більш низький рівень витрат на персонал, ніж у конкурентів, і забезпечити тим самим можливість виживання в умовах ринку.

При плануванні продуктивності праці у вітчизняних організаціях застосовуються два методи: метод прямого рахунку і метод планування за факторами.

За допомогою методу прямого рахунку розраховується можливе зменшення чисельності персоналу під впливом конкретних організаційних і технічних заходів. При цьому спочатку визначається планова чисельність персоналу за окремими категоріями з урахуванням її можливого скорочення в результаті впровадження запланованих заходів. Потім на підставі розрахованої планової чисельності персоналу і планового випуску продукції обчислюються рівень продуктивності праці і темпи її зростання в порівнянні з базовим періодом.

В умовах ринку перевага має бути віддана другому методу планування продуктивності праці, тому що він дозволяє виділити вплив зовнішніх факторів, що не залежать від організації. Застосування методу планування за факторами припускає, насамперед, чітку класифікацію факторів, єдину для всіх рівнів управління.

Прогнозування продуктивності праці на майбутній період виробляється на основі розрахунку впливу факторів на її величину.

Для визначення впливу того чи іншого фактора на зростання продуктивності праці розраховується економія робочої сили стосовно чисельності працівників, необхідної для виконання заданого обсягу робіт при базисному виробництві.

Зростання продуктивності праці за кожним фактором окремо обчислюється як відношення економії робочої сили за цим фактором до розрахункової чисельності працівників мінус загальна відносна економія робочої сили.

Приріст продуктивності праці в зв'язку з впливом кожного фактора може бути обчислений виходячи з питомої ваги даного фактора в загальному зростанні продуктивності праці.

Загальний приріст продуктивності праці може бути визначений шляхом підсумовування даних про зростання продуктивності праці за всіма факторами у %.

3. Планування чисельності і структури кадрів

Відповідно до законодавства підприємство самостійно визначає загальну чисельність працівників, їхній професійний і кваліфікаційний склад, затверджує штатний розклад, тобто формує трудовий колектив, здатний у ринкових умовах досягати високих кінцевих результатів.

Визначення планової чисельності і складу кадрів є однією з найважливіших задач внутрішньозаводського планування. Ця робота припускає встановлення середньооблікового і явочного складу працюючих за всіма групами і категоріями.

Планування чисельності працівників підприємств пов'язано з показником використання робочого часу упродовж року, вимірюваним у людино-годинах і людино-днях.

Одним із необхідних інструментів такого планування є розрахунок балансу робочого часу одного робітника. (Для інших категорій баланс, як правило, не складається.)

Баланси бувають планові і звітні (фактичні), їхнє призначення — виявлення резервів зростання продуктивності праці і вивільнення працівників за рахунок більш раціонального використання робочого часу.

Баланс робочого часу складається по підприємству, цеху і дільниці в розрахунку на рік з розбивкою по кварталах. Головні частини балансу робочого часу: календарний, номінальний і корисний (реальний) фонди часу.

Баланс робочого часу складається в три етапи: 1) розрахунок середнього фактичного числа робочих днів; 2) установлення середньої тривалості робочого дня; 3) визначення корисного фонду робочого часу в годинах.

Показник планового балансу робочого часу використовується для розрахунку планової чисельності робітників.

На практиці застосовуються різні методи планування чисельності працюючих. Зокрема: укрупнений метод, планування за категоріями працюючих на основі трудомісткості, нормативів чисельності і норм обслуговування й т. ін.

Укрупнені методи планування чисельності працюючих

Методи планування чисельності працюючих пов'язані з безпосереднім використанням показників обсягу продукції і продуктивності праці. Планова чисельність працюючих може бути встановлена:

• прямим розрахунком як відношення планового обсягу продукції до планової величини продуктивності праці;

• індексним методом. Спочатку встановлюється індекс планової зміни ( зростання чи зменшення) чисельності працюючих, що обчислюється як відношення темпу зростання планового обсягу продукції до темпу планового зростання продуктивності праці. З урахуванням цього індексу І базисної чисельності визначається кількість працюючих;

• шляхом розрахунку в плані можливого зростання продуктивності праці під впливом різних факторів.

Розрахунок проводиться в такій послідовності:

1. Визначається вихідна чисельність у плановому періоді по базисному виробленню з урахуванням зростання обсягу продукції.

2. Розраховується зміна (±) вихідної чисельності працюючих під впливом різних факторів зростання продуктивності праці (±Е).

1. Визначається планова чисельність працюючих.

Планування чисельності робітників

На практиці застосовуються такі основні методи визначення необхідної кількості робітників: на основі трудомісткості виробничої програми; за нормами виробітку за одиницю часу, за нормами обслуговування і нормативами чисельності й т. ін.

Розрахунок чисельності за трудомісткістю робіт

Цей метод застосовується для визначення планової чисельності робітників, праця яких визначається за нормами часу на одиницю продукції (робіт). Його основою є планова нормована трудомісткість продукції, яка випускається (виконувані роботи), що визначається за плановим нормативом трудових витрат на одиницю продукції (робіт), помноженим на плановий випуск продукції (виконувані роботи).

Планування чисельності робітників за явочним часом

У ряді випадків планову чисельність робітників можна визначити за явочним складом і плановим фондом часу. Для цього необхідно розрахувати число робочих місць на зміну, на добу і на підзміну робітників, відсутніх з поважних причин.

Планування чисельності робітників за числом робочих місць і нормам обслуговування

При цьому методі планування визначається загальна кількість об'єктів обслуговування із рахуванням змінності. Частка від розподілу цієї кількості на норму обслуговування складає явочне число робітників. Для визначення облікового складу вводиться поправочний коефіцієнт, що є часткою від розподілу номінального фонду робочого часу на плановане число робочих днів.

Планування чисельності керівників, фахівців і службовців

Нині при плануванні чисельності керівників, фахівців і службовців дедалі ширше застосовуються методи розрахунку за нормативними документами, що її регламентують.

Безпосередній розрахунок чисельності може бути проведений на підставі:

• нормативів чисельності за функціями управління;

• нормативів і норм часу (для конструкторів, технологів, проектувальників і т. п.);

• нормативів і норм обслуговування і управління (для лінійного персоналу, нормувальників, товарознавців і т. п.).