2. Сегменти ринку праці.

Важливим моментом в процесі аналізу ринку праці є його поділ на сегменти.

Сегментація ринку праці – це об’єктивно обумовлений процес структуризації ринку праці, при якому під впливом політико-економічних та соціальних факторів розвитку суспільства виникає необхідність його розподілу на окремі сегменти, які відрізняються характеристиками та правилами поведінки, з урахуванням особливостей кожної категорії працівників.

Ознаками сегментації можуть бути:

• територіальне положення – регіон, район тощо;

• демографічні характеристики – статево-віковий і сімейний склади населення;

• соціально-економічні характеристики – рівень освіти, професійно-кваліфікаційний склад працівників, стаж роботи тощо;

• економічні критерії – розподіл покупців за формами власності, за їх фінансовим станом, розподіл працівників за рівнем матеріальної забезпеченості тощо;

• психографічні показники – особисті якості працівників, їх належність до певних верств та прошарків суспільства тощо;

• поведінкові характеристики – мотивація зайнятості тощо.

Всі ознаки об’єднують в три групи: професійно-галузеву, кваліфікаційно-оплатну та соціально-демографічну.

Ринок праці має сегменти:

2. первинний ринок праці – це ринок, для якого характерні стабільний рівень зайнятості і високий рівень заробітної плати, а також можливість професійного просування, прогресивна технологія, система управління тощо;

3. вторинний ринок праці – ринок. Якому властива велика плинність кадрів та нестабільна зайнятість, низький рівень заробітної плати, відсутність професійного просування, зростання кваліфікації, наявність відсталої техніки, технології, відсутність профспілок.

Сегментація ринку праці передбачає його поділ на:

• внутрішній ринок праці – це система соціально-трудових відносин, обмежених рамками одного підприємства, усередині якого визначається ціна робочої сили і розміщення її адміністративними правилами і процедурами;

• зовнішній ринок праці.

Будь-яка країна формує свій ринок праці з урахуванням специфіки і власної економіки. Одні орієнтовані на зовнішній ринок праці, інші – на внутрішній. Модель національного ринку праці формує система підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації працівників, заповнення вакантних робочих місць, способи регулювання трудових відносин тощо.

3. Попит та пропозиція на ринку праці.

Дослідження ринку праці починається та закінчується аналізом попиту та пропозиції праці.

Пропозицію праці формують демографічний фактор, трудова активність населення, наявність окремих демографічних груп населення тощо.

Пропозиція робочої сили відображається за сукупністю таких показників:

= зареєстровані громадяни, незайняті трудовою діяльністю на початок року;

= вивільнені з галузей народного господарства;

= випускники навчальних закладів;

= раніше зайняті в домашньому господарстві;

= інші категорії незайнятого населення.

Попит на робочу силу розраховують як суму:

• потреб в працівниках для заміщення вільних робочих місць, вакантних посад;

• потреб в працівниках для комплектування новостворених робочих місць.

Попит на робочу силу відображає потребу економіки в певній кількості працівників, залежить від руху системи робочих місць та процесу їх відтворення, а що залежить від інвестиційних можливостей та макроекономічних факторів.

Рис 5.2 Класична модель ринку праці

де W – заробітна плата;

Е – чисельність зайнятих;

D – попит на працю;

S – пропозиція праці.

В точці перетину попиту ат пропозиції установлюється рівноважна ціна за працю (заробітна плата W₀) та визначений рівень зайнятості (Е₀).

Заробітна плата ринкової рівноваги – це ставка заробітної плати, при якій попит на працю дорівнює його пропозиції.