4. Поняття та види безробіття.

Проблеми зайнятості, безробіття та доходів є визначальними у сфері соціально-трудових відносин.

Основна проблема ринку праці України – це скорочення попиту на працю, що приводить до прихованого безробіття в офіційному секторі ринку праці, зайнятості в неформальному та нетоварному секторах, посилення зовнішньої трудової міграції тощо.

Безробіття – це соціально-економічне явище в суспільстві, коли частина працездатного населення не може знайти роботу, яку воно здатне виконувати, тобто тимчасова незайнятість економічно активного населення.

Кількість безробітних – це абсолютний показник безробіття, що вказує на його розміри.

Рівень безробіття – відношення кількості безробітних до кількості економічно активного населення.

Основними причинами безробіття являються:

1. структурні зрушення в економіці (впровадження нових технологій, застосування нового обладнання, що приводить до скорочення зайвої робочої сили);

2. економічний спад (зниження потреби у трудовий ресурсах);

3. політика уряду та профспілок в галузі оплати праці (підвищення мінімального розміру зарплати, що приводить до збільшення витрат виробництва, яке знижує попит на робочу силу);

4. сезонні коливання;

5. зміни в демографічній структурі населення (зростання чисельності населення працездатного віку збільшує пропозицію, що, в свою чергу, підвищує імовірність виникнення безробіття).

Виходячи з цих причин, виділяють основні види безробіття:

• фрикційне – пов’язане з переміщенням трудових ресурсів з однієї роботи на іншу, з однієї місцевості в іншу, тобто працівники добровільно міняють роботу, вперше обирають роботу, підшукують роботу у зв’язку з закінченням терміну контракту на попередній роботі тощо. В даному випадку ініціатива звільнення іде від працівника;

• структурне – пов’язане зі змінами в технологіях, зі змінами ринку товарів та послуг, тобто попит на працю є похідним від попиту на товари та послуги, що створюються працею. В даному випадку відповідно даним змінам певні професії та види робіт застарівають та представники даних професій поповнюють кількість безробітних. Це відбувається тому, що люди повільніше, ніж робочі місця, реагують на технологічні зміни, у результатів чого структура пропозиції праці не відповідає структурі попиту. До цього виду належить безробіття, пов’язане з територіальною відірваністю робочого місця та працівника;

• циклічне – викликане зміною економічної кон’юнктури, кризовою фазою економічного циклу, фактичною відсутністю вільних робочих місць при значній кількості безробітних. В даному випадку сукупний попит на товари зменшується, виробництво згортається, попит на працю скорочується, тому зростає безробіття, зумовлене кількісною нестачею робочих місць для всіх бажаючих працювати.

В економіці праці виділяють також такі види безробіття:

– добровільне – у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв’язку з незадовільним рівнем оплати праці, несприятливими умовами праці, через психологічний клімат в колективі тощо;

• вимушене – коли працівник не бажає звільнятися, а адміністрація підприємства примусово скорочує персонал (в періоди економічного спаду);

• приховане – пов’язане з неповною зайнятістю.

Основна причина прихованого безробіття – це спад виробництва та неадекватне йому скорочення зайнятості. Приховане безробіття існує в таких формах:

• надлишкова чисельність працівників, які одержують повну заробітну плату, тобто від їх звільнення робота підприємств не погіршиться, але їх утримання є джерелом збільшення витрат виробництва, що веде до подорожчання продукції, і в кінцевому підсумку до інфляції;

• утримання на підприємстві осіб, що працюють на умовах неповного робочого часу, отримують неповну зарплату, бажають працювати повний час, але через скорочення виробництва не мають такої можливості. Таке безробіття називають частковим;

• оформлення певній частині працівників відпусток без збереження зарплати або з частковим її збереженням, що спричиняє вторинну зайнятість працівників;

• наявність цілоденних та внутрішньо змінних простоїв з організаційно-технічних причин (порушення договірних зв’язків, відсутність електроенергії тощо).

Щоб уникнути масового безробіття та запобігти великому скороченню зайнятості, необхідно застосовувати заходи, які дозволять пом’якшити соціальну напруженість, запобігти соціальним вибухам тощо.

Політика на ринках праці з поліпшення зайнятості та зниження безробіття представлена на схемі:

Рис. 6.2 Соціально-трудова політика держави на ринках праці