4. Сутність процесу нормування праці.

Нормування праці – найважливіший вид економічної діяльності, за допомогою якого встановлюються витрати праці, визначаються її результати, здійснюється кооперація праці робітників різних категорій, їх розстановка за робочими місцями. Іншими словами нормування праці являється видом управлінської діяльності, мета якої полягає у встановленні необхідних витрат та результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю обладнання.

Найбільш динамічними (здатними до скорочення) з усіх ресурсів є витрати праці. Їх зменшення призводить до зниження інших видів виробничих ресурсів (палива, електроенергії, витрат на основні засоби тощо). У результаті значно знижується собівартість виробництва. Таким чином, зв’язок між ефективністю використання праці та загальними економічними результатами діяльності підприємства очевидний. Що посилює роль та значення нормування праці.

Мета нормування праці – це забезпечення ефективного використання трудових ресурсів на основі певних зусиль щодо зниження трудових витрат.

Нормування праці виконує наступні функції:

1. сприяння визначенню необхідної чисельності працівників підприємства;

2. основа для поточного та перспективного планування (з використанням норми витрат праці розраховують основні техніко-економічні показники: виробнича програма, чисельність, ФОП, собівартість), тобто норми є засобом для внутрішньовиробничого планування;

3. засіб обліку індивідуальної та колективної праці. Оцінка стимулювання діяльності працівників та колективів (на основі нормування праці здійснюють заохочення діяльності бригад, ділянок шляхом співставлення фактичних витрат праці з нормативними);

4. основа раціональної організації виробництва та праці (наявність нормативів дозволяє якісно оцінити варіанти організації та вибрати оптимальний);

5. забезпечення нормальної інтенсивності праці відповідно до прийнятих критеріїв;

6. гарантування дотримання інтересів працівника у частині змістовності праці, що доручають йому згідно з нормами;

7. сприяння забезпеченню перспектив професійно-кваліфікаційного росту працівників;

8. виховна функція.

Основне призначення нормування праці – активний вплив на досягнення двох взаємопов’язаних цілей: забезпечення виробництва та реалізації продукції та відтворення людського ресурсу.

Завданнями нормування праці являються:

• створювати основи для поділу праці між виконавцями робіт;

• служити засобом підвищення продуктивності пра2і та зниження собівартості продукції;

• надати вихідні нормативи для визначення міри праці та відповідної до неї міри оплати („рівна оплата за рівну працю”);

• забезпечити порівнянність результатів роботи окремих виконавців та розповсюдження передових прийомів та методів праці.

5. Робочий час: сутність, склад та структура.

Робочим часом являється встановлена на підприємстві тривалість часу, протягом якого працівники повинні виконувати доручені їм роботи. Фонд робочого часу – це сукупність робочого часу за певний період.

Змінний робочий час складається з часу роботи та часу перерви.

Час роботи (час здійснення виробничого процесу) – це час, який безпосередньо витрачається на виконання робіт.

Елементами часу роботи являються наступні:

• підготовчо-заключний час – час, що витрачається на підготовку до виконання заданої роботи та на дії, пов’язані з її завершенням (отримання інструментів, технологічної документації, ознайомлення з роботою, кресленням, інструктаж про порядок виконання роботи, початкова установка інструменту. Налагодження та пере налагоджування устаткування, початкове заточування інструменту, здача готової продукції відділу технічного контролю, залишків сировини, матеріалів тощо). Даний час витрачається один раз на роботу та не залежить від обсягу робіт, які виконують за даним завдання;

• оперативний час – час, який витрачається на зміну форми, розміру або властивості предмету праці та на додаткові дії, необхідні для цієї зміни. Даний час поділяють на:

= основний (технологічний) час – час на якісну та кількісну зміну предмету праці;

= допоміжний час – час на дії, що сприяють протіканню основної роботи (завантаження машин сировиною та напівфабрикатами, установку заготовок, контроль якості, переміщення працівника при виконанні роботи, зняття заготовок тощо);

• час обслуговування робочого місця – час, що витрачається працівником на підтримання чистоти та порядку на робочому місці та на догляд за устаткування в процесі роботи. Його поділяють на:

= час технічного обслуговування – на переналагодження в процесі роботи, заміну зношеного інструменту, його заточення, чистку, зміщування верстату;

= час організаційного обслуговування – на створення порядку та чистоти на робочому місці: розкладання та прибирання інструменту, документації, прибирання відходів, приймання та здавання зміни.

Час перерви – час, протягом якого виконавець не бере участі в роботі., та поділяється на наступні елементи:

• час регламентованих перерв – час, який встановлений нормативними матеріалами на певні види робіт:

= час на відпочинок і власні потреби – час на перерви, які надаються протягом зміни для відпочинку, з метою підтримки нормальної працездатності та попередження стомленості, а також перерви на власні потреби (проведення виробничої гімнастики, відвідування санвузлів тощо);

= час перерви, обумовленої технологією та організацією виробництва – час перерв, пов’язаних з очікуванням протікання якогось процесу через різну тривалість взаємопов’язаних операцій (перерви багатоверстатників тощо)

Рис. 7.2 Класифікація елементів робочого часу

• час нерегламентованої перерви – час перерв, які обумовлені різними неполадками на виробництві та які викликають часткову зупинку виробничих процесів

= час перерви внаслідок порушення виробничого процесу – час перерв, що трапляються через поломки устаткування, відсутність заготовок, очікування транспорту тощо;

= час перерви чере порушення трудової дисципліни – тривалість часу, яка втрачається внаслідок запізнення працівника на роботу на початку робочої зміни або після обідньої перерви, передчасного залишення ним робочого місця, самовільних відлучень, сторонніх розмов тощо.

Витрати робочого часу поділяють на:

• нормовані – корисні, які включають до складу норм часу (оперативний час, час обслуговування робочого місця, час на відпочинок та власні потреби, підготовчо-заключний час і час перерви, обумовленої технологією та організацією виробництва);

• ненормовані – втрати робочого часу (витрати часу. Які відносять до непотрібних і в норму не включають (нерегламентовані перерви)).