Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
128_zemkodexkomenta.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
19.12.2018
Размер:
2.58 Mб
Скачать

2. Збитки, завдані власникам земельних ділянок внаслідок видання зазначених актів, підлягають від­шкодуванню в повному обсязі органом, який видав акт.

Коментована стаття передбачає можливість захисту прав як власників земельних ділянок так і землеко­ристувачів у випадку видання органом виконавчої влади або місцевого самоврядування акта, який не від­повідає його компетенції або вимогам законодавства та порушує права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою. Одним із важливих і найпоширеніших засобів захис­ту права є визнання за позовом власника земельної ділянки або землекористувача місцевим чи господар­ським судом виданого органом виконавчої влади або місцевого самоврядування незаконного акта недійсним (повністю чи в частині).

Збитки, завдані власникам земельних ділянок вна­слідок видання зазначених актів, підлягають відшко­дуванню в повному обсязі органом, який видав акт. При цьому позивач — власник земельної ділянки чи зем­лекористувач у поданому до суду позові може об'єдна­ти в один предмет розгляду вимоги про визнання не­дійсним акта органу та вимоги про стягнення матері­альних збитків внаслідок видання вказаного акта, включаючи втрачену вигоду та моральної шкоди.

156

Глава 24. Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

Власникам землі та землекористувачам відшкодо­вуються збитки, заподіяні внаслідок:

а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'я­заних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;

б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;

в) встановлення обмежень щодо використання зе­мельних ділянок;

г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;

ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісо­вих земель та чагарників у непридатний для вико­ристання стан;

д) неодержання доходів за час тимчасового неви­користання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоди природі і відшко­довувати завдані ним збитки. Коментована стаття наводить приблизний перелік підстав відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам (вклю­чаючи орендарів):

а) вилучення (викуп) земельних ділянок для несіль­ськогосподарських потреб: вичерпний перелік підстав вилучення (викупу) земельних ділянок та порядок такого вилучення (викупу) встановлені статтями 146-151 Земельного кодексу;

б) тимчасове зайняття земель для інших видів вико­ристання — Земельним кодексом визначено такі види

157

тимчасового зайняття земель як тимчасове зайняття земель для проведення розвідувальних робіт (ст. 97) і тимчасове зайняття земель у порядку користування земельним сервітутом (глава 16), щоправда, за угодою з власником землі чи землекористувачем тимчасове зайняття земель може виникати і в інших випадках, наслідки самовільного тимчасового зайняття земель­них ділянок визначаються статтею 212 Земельного кодексу;

в) встановлення обмежень щодо використання зе­мельних ділянок — регулюється главою 18 Земельно­го кодексу;

г) погіршення якості земель — оцінюється за дани­ми державного земельного кадастру, зокрема якість ґрунтів оцінюється в порядку бонітування відповідно до ст. 199 Земельного кодексу;

ґ) приведення земель у непридатний для викорис­тання стан — йдеться про впровадження правових режимів техногенно забруднених, деградованих і ма­лопродуктивних земель відповідно до глав 27-28 Зе­мельного кодексу;

д) неодержання власником землі або землекорис­тувачем доходів за час тимчасового невикористання ними земельної ділянки внаслідок правомірних чи протиправних дій державних органів, юридичних або фізичних осіб — йдеться про втрачену вигоду.

Згідно пункту 8 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішен­ня спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди» від 01.04.94 р. № 02-5/215 збитки є грошовим виражен­ням шкоди. Тому на відшкодування земельно-право­вих збитків поширюються загальні правила про від­шкодування шкоди, встановлені цивільним законодав­ством. Такий висновок випливає і з пунктів 5 зазначе­ного Роз'яснення, пунктів 15-16 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду су­дами справ про відповідальність за порушення зако­нодавства про охорону природи» від 26.01.90 р. № 1, відповідно до яких в питаннях відшкодування земель­но-правової шкоди слід керуватися правилами земель-

157

ного законодавства, а в питаннях, не врегульованих земельним або екологічним законодавством — відпо­відними правилами цивільного законодавства, а також з пункту 1.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спо­рів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.06.2001 р. № 02-5/744.

Ст. 440 Цивільного кодексу поділяє шкоду на пра­вомірну і протиправну. Шкода, заподіяна правомірни­ми діями, підлягає відшкодуванню лише у випадках, передбачених законом. Такі випадки якраз і передба­чені ст. 156 Земельного кодексу: перелічені у ній під­стави відшкодування збитків можуть належати як до правомірних, так і протиправних дій (бездіяльності). Наприклад, вилучення (викуп) земель, будучи дією правомірною, тим не менше тягне за собою обов'язок відшкодувати збитки власникам землі чи землекори­стувачам. Відшкодування правомірної шкоди регулю­ється саме земельним законодавством, в той час як відшкодування протиправної шкоди регулюється та­кож цивільним й екологічним законодавством.

Перелік підстав відшкодування збитків, наведений у коментованій статті не є вичерпним, по-перше, тому, що ст. 156 не вказує на вичерпність цього переліку, а ч. 2 ст. 157 Земельного кодексу містить відсильну норму на Порядок визначення та відшкодування збит­ків власникам землі та землекористувачам, затвердже­ний постановою КМУ від 19 квітня 1993 року № 284, п. З якого вказує на можливість відшкодування й ін­ших збитків, не перелічених у зазначеному порядку, по-друге, тому, що як було зазначено вище, у частині, не врегульованій спеціальним земельним законодавством, застосовується екологічне й цивільне законодавство, тобто ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навко­лишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року, і ст. 440 Цивільного кодексу України. Саме вони містять загальні підстави відповідальності за екологіч­ну та будь-яку іншу шкоду. Тому не можна посила­тись на ст. 156 Земельного кодексу для обґрунтуван­ня звільнення від відшкодування збитків через відсут­ність підстави відшкодування у переліку цієї статті. Слід пам'ятати, що власникам землі і землекористу­вачам мають бути відшкодовані, якщо інше не перед­бачено законодавством, будь-які заподіяні їм збитки.

Збитки, заподіяні землевласникам і землекористу­вачам поділяються на екологічні і такі, що не пов'я­зані з екологічною шкодою. Відшкодування екологіч­ної шкоди має свої особливості, визначені екологічним законодавством. Екологічна шкода заподіюється вла­сникам землі і землекористувачам у разі забруднен­ня земель, погіршення їх якості, порушення природних екологічних зв'язків у даній земельній ділянці. Земель­но-правова шкода не завжди є екологічною, наприклад, шкода, заподіяна власникам землі і землекористува­чам вилученням (викупом) земельних ділянок не є екологічною, оскільки у цьому випадку не порушуються природні екологічні зв'язки, не відбувається погіршан­ня якості земель. Якщо ж має місце екологічна шкода, то слід мати на увазі, що така шкода, відповідно до ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього при­родного середовища» відшкодовується у повному об­сязі, без застосування норм пониження розміру стяг­нення, зокрема — ст. 464 Цивільного кодексу, та неза­лежно від сплати збору за забруднення навколишньо­го природного середовища (наприклад, за розміщення відходів на даній земельній ділянці). Збитки землевла­сників і землекористувачів, заподіяні внаслідок вико­нання угоди про розподіл продукції, підлягають відшко­дуванню у порядку, визначеному ст. 29 Закону Украї­ни «Про угоди про розподіл продукції» від 14.09.99 р. При цьому, згідно з ч. 5 ст. 68 Закону «Про охорону навколишнього природного середовища», застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або карної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди* Щодо неекологічної шкоди, то відповідно до п. 18 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосу­вання судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», у виняткових випадках може за­

158

стосовуватнся визначене ст. 454 Цивільного кодексу зменшення розміру відшкодування.

Слід мати на увазі, що право на відшкодування збит­ків мають тільки правомірні власники землі і земле­користувачі, адже згідно ст. 212 Земельного кодексу збитки, заподіяні особам, що самовільно зайняли зе­мельну ділянку, відшкодуванню не підлягають, навпа­ки — такі особи мають відшкодувати збитки законних власників землі і землекористувачів (Пункти 13, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодав­ства при розгляді цивільних справ» від 25.12.96 року № 13). Більше того, згідно п. 16 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами справ про відпо­відальність за порушення законодавства про охорону природи» від 26.01.90 р. № 1, коли зд час самовільного використання землі правопорушником одержано за це прибутки, які перевищують недоодержані землекори­стувачем, на користь останнього стягуються з право­порушника фактично одержані прибутки.

Відшкодування збитків власникам землі і землеко­ристувачам слід відрізняти від відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробниц­тва відповідно до глави 36 Земельного кодексу, оскіль­ки вони згідно ч. 4 ст. 207 стягуються незалежно одне від одного. Пункт 14 зазначеної вище Постанови Пле­нуму ВСУ від 25.12.96 р. витлумачує, що ці види від­шкодування розрізняються за суб'єктами: у першому випадку збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, а у другому — втрати відшкодо­вуються місцевим радам. Відповідно до чинного зако­нодавства, зокрема, Порядку визначення втрат сільсь­когосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1279, відшкодування таких втрат не є заходом правової відповідальності, хоч може застосовуватися як за правомірні, так і за протиправні дії, це — захід економічної а не правової відповідаль­ності. Відшкодування збитків власникам землі і зем­лекористувачам — може бути як заходом правової від­

158

повідальності за земельні правопорушення, так може на­ставати і за правомірні дії. Зрозуміло, що якщо збитки заподіяні самою місцевою радою, то вона не відшкодо­вує втрати сільськогосподарського виробництва сама собі, хоч і зобов'язана відшкодувати збитки власникам зем­лі і землекористувачам. Подібним чином і землевлас­ник, який заподіяв шкоду своїй земельній ділянці, не буде відшкодовувати збитки сам собі, хоч і понесе вста­новлену законодавством України правову відповідаль­ність і зобов'язаний відшкодувати місцевим радам втрати сільськогосподарського виробництва.

Стаття 157. Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам

1. Відшкодування збитків власникам землі та зе­млекористувачам здійснюють органи виконавчої вла­ди, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділян­ки, а також органи виконавчої влади, оргапи місце­вого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землеко­ристувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]