Тема 1. Необхідність та сутність фінансів підприємств.

ПЛАН.

1. Поняття фінансів підприємств, їх місце і роль в системі виробничих відносин.

2. Функції фінансів підприємств.

3. Місце фінансів підприємств в фінансовій системі держави.

4. Значення фінансів в освіті і використанні фондів грошових коштів.

1. Поняття фінансів підприємств, їх місце і роль в системі виробничих відносин.

У структурі фінансових взаємозв'язків народного господарства України фінанси підприємств займають початкове, визначальне положення, оскільки обслуговують основну ланку суспільного виробництва, де створюються матеріальні і нематеріальні блага і формується переважна маса фінансових ресурсів країни.

Термін виник в ХІV-ХV вв. в торгових містах Італії і спочатку означав будь-який грошовий платіж. Надалі термін отримав міжнародне визнання і поширення, став вживатися як поняття, пов'язане з системою грошових відносин між населенням і державою з приводу утворення державних фондів грошових коштів. Об'єктивна необхідність фінансів як економічної категорії зумовлена існуванням:

а) держави;

б) товарно-грошовими відносинами;

в) дією закону вартості.

Фінанси підприємств - це не тільки складова частина, але і специфічна частина фінансів. Їм властиві, з одного боку, межі, що характеризують економічну природу фінансів взагалі, а з іншою - особливості нести, зумовлені функціонуванням фінансів в різних сферах суспільного виробництва.

Поняття "фінанси" часто ототожнюють з грошима. Так, грошові фонди складають матеріальну основу фінансів підприємств, але фінанси не є грошима, це певні відносини. Грошові відносини ширше ніж фінансові. Тільки ті грошові відносини є фінансовими, які пов'язані із зміною вартості фондів, якщо ж такої зміни не відбувається, то такі відносини не є фінансовими. Наприклад, грошові відносини, виникаючі між громадянами, між покупцями і роздрібною торгівлею в процесі купівлі-продажу товарів не є фінансовим; не є фінансовими і облік, контроль, калькулювання собівартості, визначення ціни.

У складі фінансових відносин можна виділити наступні групи відносно однорідності грошових відносин:

а) пов'язаних з формуванням первинних прибутків, освітою і використанням цільових фондів - статутного фонду, фонду розвитку підприємства, заохочувальних фондів і інших. Одні з них використовуються на задоволення виробничих потреб, інші - споживчих;

б) виникаючих між підприємствами. Це сплата і отримання штрафів при порушенні договірних зобов'язань, внесення пайових внесків членами різних об'єднань, їх участь в розподілі прибутку від кооперації виробничих процесів, інвестування коштів в акції і облігації інших підприємств, отримання по них дивідендів і процентів і т.д.;

в) що складаються у підприємств зі страховими організаціями в зв'язку з формуванням і використанням різного роду страхових фондів;

г) що утворюються у підприємств з банками в зв'язку з отриманням банківських позик, їх погашенням, сплатою процентів по них, а також надання банкам у тимчасове користування вільних грошових коштів за певну плату;

д) виникаючих у підприємств з державою з приводу утворення і використання бюджетних і позабюджетних фондів;

е) що складаються у підприємств з їх вищестоящими управлінськими структурами.

Перераховані види грошових відносин складають зміст фінансів підприємств (організацій), які можуть бути визначені як грошові відносини, пов'язані з формуванням і розподілом грошових прибутків і накопичень у суб'єктів господарювання і їх використанням.

Існування фінансів підприємств зумовлене причиною і умовою.

Причиною наявності фінансів є необхідність розподілу і обміну сукупного суспільного продукту у вартісній формі. Умовою існування є наявність товарно-грошових відносин і держави.

Фінанси підприємств - це об'єктивна економічна категорія. Об'єктивність фінансових відносин означає, що вони також властиві господарському життю суспільства, як людині спосіб дихання. Отже, фінанси є одним з елементів базису суспільства і їх розвиток відбувається за економічними законами. Держава на основі пізнання об'єктивних законів розвитку суспільства додає фінансовим відносинам різні форми, тобто:

фінанси - це система суб'єктивно встановлених форм фінансових, направлених на забезпечення стимулів щодо найбільш ефективного процесу господарювання. Оскільки фінанси підприємств як відношення є частиною економічних відносин, виникаючих в процесі господарювання, принципи їх організації визначаються основами господарської діяльності підприємств. Виходячи з цього, принципи організації фінансів можна сформулювати так: самостійність в області фінансової діяльності, самофінансування, зацікавленість в підсумках фінансово-господарської діяльності, відповідальність за її результати, контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Самофінансування - цей принцип базується на повній окупності витрат по виробництву, реалізації продукції і розширенню виробниче-технічної бази підприємства. Він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні і капітальні витрати за рахунок власних джерел.

Самостійність в області фінансової діяльності виявляється в тому, що підприємство самостійно фінансує всі напрями своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається своїми фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції з метою отримання прибутку.

Принцип відповідальності підприємства за результати своєї фінансово-господарської діяльності реалізовується в разі утворення збитків, нездатності підприємства задовольняти вимоги кредиторів по оплаті товарів (робіт, послуг) і забезпечувати фінансування виробничого процесу, тобто при настанні банкрутства підприємства.

Необхідність контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства витікає з суті фінансів як грошових відносин. Контроль виявляється через аналіз фінансових показників діяльності підприємства і заходи впливу різного змісту. Наприклад, аналіз фінансового становища на підприємстві в цілях його поліпшенні, контроль за сплатою податків до бюджету, контролю за цільовим витрачанням наданих фінансових ресурсів і т.д.

Таким чином, фінанси підприємств - сукупність об'єктивних грошових відносин, виникаючих в процесі рушення вартості. Держава відповідно до економічних законів додає їм різні форми для прямого перерозподілу національного прибутку з метою найбільш ефективного господарювання.