3.5. Поняття, строки, значення та порядок застосування позовної давності

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Розрізняють загальну та спеціальну позовну давність.

Загальний строк позовної давності встановлений законодавством у три роки. Він застосовується у всіх випадках, якщо законом спеціально не обумовлено інший строк позовної давності або він не збільшений за домовленістю (письмовим договором) між сторонами цивільного спору.

На окремі категорії позовних вимог встановлені спеціальні строки позовної давності більшої або меншої тривалості ніж загальний строк. Спеціальні строки позовної давності встановлені законодавством для таких категорій вимог:

1. Один рік для вимог:

а) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

б) про спростування недостовірної інформації, поданої у засобах масової інформації;

в) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності;

г) у зв'язку з недоліками проданого товару;

д) про розірвання договору дарування;

е) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти;

є) про оскарження дій виконавця заповіту.

2. У п'ять років - до вимог про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

3. У десять років - до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін і не може бути скорочена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Порядок перебігу строку позовної давності визначений ст.261ЦК. У загальному випадку перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. А фактично, відповідно до ст. 253 ЦК перебіг строку позовної давності починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права чи про особу яка його порушила.

Перебіг позовної давності може бути:

1.зупинений у випадках і у порядку визначеному ст..263ЦК;

2. перерваний у випадках і у порядку визначеному ст..264ЦК;

Залишення позову без розгляду не зупиняє перебігу позовної давності.

Особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. (ст.267 ЦК).

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Перебіг позовної давності зупиняється:

1) якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непереборна сила);

2) у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом;

3) у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акта, який регулює відповідні відносини;

4) якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.