4.3. Виконання зобов’язань. Забезпечення виконання зобов’язань. Загальні підстави припинення зобов’язань

Зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог законодавства, звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться до виконання. Належне виконання договору – точне, повне, своєчасне і фактичне виконання всіх умов договору з дотриманням вимог законодавства, яке припиняє договірні зобов’язання між його сторонами. Належне виконання є нормальним способом припинення зобов’язань. Неналежне виконання не припиняє зобов’язання між сторонами в натурі, а лише приводить до виникнення додаткових обов’язків щодо сплати майнових санкцій, що передбачені договором або законом. Як правило, виконання зобов’язань це обов’язок самого боржника, але він може перекласти виконання на іншу особу, якщо з умов договору, законодавства, або суті зобов’язання не випливає обов’язок боржника виконати його особисто. Кредитор не вправі у таких випадках відмовитись від прийняття виконання здійсненого іншою особою.

Строк виконання повинен бути визначений у договорі, але якщо він не визначений, то кредитор має право пред’явити вимогу про виконання в будь-який час, а боржник має право виконати цю вимогу у семиденний строк з дня її пред’явлення, якщо інший варіант не передбачений у договорі або законодавстві чи не випливає з суті зобов’язання.

Місце виконання повинне бути визначене в договорі, але якщо воно не встановлене, то виконання проводиться:

1. про передачу нерухомого майна –за місцем знаходження майна;

2. про передачу товару, або майна за договором перевезення – за місцем здавання товару чи майна перевізникові;

3. про передачу за іншими договорами – за місцем виготовлення, або зберігання товару чи майна, якщо воно було відоме кредитору на момент укладення договору;

4. грошового зобов’язання – за місцем проживання чи знаходження кредитора;

5. інші зобов’язання – за місцем проживання чи знаходження боржника.

Якщо суми зробленого боржником платежу не достатньо для погашення грошового зобов’язання в повному обсязі, то вимоги кредитора погашаються в такій черговості:

1. Витрати кредитора пов’язані з одержанням виконання.

2. Проценти і неустойка .

3. Основна сума боргу.

Якщо кредитор, або його представник відсутні в місці виконання, то боржник вправі провести виконання шляхом внесення належних з нього грошей, або цінних паперів на депозит у нотаріуса. Це він вправі зробити і у випадку, коли кредитор (або його повноважний представник) ухиляється від прийняття виконання.

Кредитор зобов’язаний на вимогу боржника видати документ, який підтверджує виконання.

Якщо боржник при укладанні договору видав борговий документ кредитору, то приймаючи виконання кредитор зобов’язаний повернути цей документ боржнику, а якщо не може це зробити - видати відповідну розписку у якій засвідчити виконання та зазначити причини неповернення боргового документу, інакше боржник вправі затримати виконання.

Виконання зобов’язання може бути забезпечене додатковими правовими гарантіями, які дозволяють кредитору досягнути задоволення своїх інтересів, незалежно від виконання зобов’язання.

Такими гарантіями (способами забезпечення) виконання зобов’язань є: неустойка; порука; гарантія; застава; притримання; завдаток.

Правочин про забезпечення виконання повинен бути вчинений у письмовій формі інакше він є нікчемним. Але недійсність або нікчемність такого правочину не впливає на дійсність основного зобов’язання, на гарантію виконання якого він був вчинений.

Неустойка (штраф, пеня) - це грошова сума, або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобов’язання. Право на неустойку виникає у кредитора незалежно від наявності збитків. Сплата неустойки не звільняє боржника від обов’язку виконання зобов’язання у натурі.

За договором поруки, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі. У разі порушення боржником зобов’язання забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідає перед кредитором, як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків якщо інше не передбачено договором поруки.

В разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов’язаний повідомити про це боржника, а в разі пред’явлення до нього позову, подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Боржник, який виконав зобов’язання забезпечене порукою, повинен негайно повідомити про це поручителя. До поручителя, який виконав зобов’язання забезпечення порукою, переходять всі права кредитора у цьому зобов’язанні, у тому числі, що забезпечували його виконання. Поручитель має право на оплату послуг наданих ним боржникові.

За гарантією банк чи інша фінансова установа, страхова організація (гарант), гарантує перед кредитором (бенефіціантом) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. Гарантія діє протягом строку на який вона видана. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

У разі порушення боржником зобов’язання забезпеченого гарантією, гарант зобов’язаний сплатити кредиторові грошову суму, відповідно до умов гарантії.

Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої гарантії пред’являється у письмовій формі, у вимозі до гаранта кредитор повинен вказати у чому полягає порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією.

Після одержання вимоги кредитора, гарант повинен повідомити про це боржника і передати йому копії вимог разом з доданими до неї документами.

Гарант має право на оплату послуг наданих ним боржникові.

Гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлене договором.

Завдатком є грошова сума, або рухоме майно, що видає кредиторові боржник в рахунок належних з нього за договором платежів і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума сплачена в рахунок належних з боржника платежів є задатком, вона вважається авансом, якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника завдаток залишається у кредитора. Він зобов’язаний повернути боржникові завдаток, та додатково сплатити суму в розмірі завдатку.

В силу застави, кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не визначено законом.

Застава виникає на підставі договору, закону, або рішення суду. Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема: річ; майнові права; цінні папери), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення, крім національних, культурних та історичних цінностей. Заставодавцем може бути не тільки боржник.

У разі не виконання зобов’язання забезпеченого заставою заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави, яке здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлене договором або законом. Реалізація предмета застави, на яке звернене стягнення проводяться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлене договором або законом.

Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов’язання, щодо оплати цієї речі, або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат або інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання.

Зобов’язання як правовідношення є певним процесом, який відбувається у часі а тому має момент виникнення та момент припинення. Припинення зобов’язання, як правове поняття, означає що у його сторін припиняються всі взаємні права та обов’язки, що становили його зміст.

Нормальним способом припинення зобов’язання є його належне виконання, але крім того цивільне законодавство передбачає ряд додат-кових підстав припинення зобов’язань. Їх можна поділити на дві групи:

1) Такі, що залежать від волі його сторін:

• Передання відступного – передача боржником кредитору грошей, певного майна, виконання робіт чи надання послуг як відкупу від обов’язку виконання зобов’язання. Передача відступного засвідчується відповідним договором.

• Зарахування зустрічних однорідних вимог строк виконання яких настав або визначений моментом пред’явлення вимоги щодо виконання. Зарахування може бути здійснене за заявою однієї із сторін. Не допускається зарахування зустрічних вимог:

а) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

б) про стягнення аліментів;

в) щодо довічного утримання (догляду);

г) у разі спливу позовної давності;

д) в інших випадках, встановлених договором або законом.

У разі заміни кредитора боржник має право пред'явити проти вимоги нового кредитора свою зустрічну вимогу до первісного кредитора.

У разі заміни кредитора зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент одержання боржником письмового повідомлення про заміну кредитора, і строк вимоги настав до його одержання або цей строк не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора, зарахування проводиться, якщо вимога виникла на підставі, що існувала на момент пред'явлення боржникові вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

• Домовленість сторін про сплату відступного, прощення боргу, заміну одного зобов’язання іншим за змістом між тими ж сторонами.

• Поєднання боржника та кредитора в одній особі яке може мати місце при реорганізації юридичних осіб.

2) Такі, що не залежать від волі сторін зобов’язання:

• Неможливість виконання зобов’язання внаслідок існування обставин, що унеможливлюють виконання зобов’язання і за які жодна зі сторін зобов’язання не відповідає.

• Смерті фізичної особи боржника або кредитора, якщо зобов’язання за змістом нерозривно пов’язане із особою боржника або кредитора і не може бути виконане за їх відсутності. Наприклад зобов’язання із відшкодування шкоди завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров’я.

• Ліквідація юридичної особи боржника чи кредитора. Але у випадках, якщо законом чи іншим нормативним актом виконання зобов’язання ліквідованої юридичної особи буде перекладене на іншу юридичну особу, то зобов’язання не припиняється.