13.4. Господарсько-правова відповідальність. Банкрутство суб’єктів господарської діяльності

В загальному під юридичною відповідальністю розуміють зобов’язання особи відповідати за вчинені нею правопорушення, невиконання цивільно-правових обов’язків, спричинення збитків тощо.

Господарська відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності.

Господарсько-правова відповідальність є законодавчо визначеним способом забезпечення правомірної поведінки господарюючих суб’єктів, належного виконання ними своїх обов’язків та способом боротьби з господарськими правопорушеннями.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених господарським законодавством та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі вішко-дування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах:

- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відпо-відальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосо-вується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

- у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

По формі господарська відповідальність є юридичною – являє собою вплив потерпілого на порушника або безпосередньо, або за допомогою арбітражного суду через застосування засобів матеріального характеру.

По змісту господарська відповідальність є економічною – застосовується у формі майнових господарських санкцій і є обов’язком правопорушника нести саме майнові втрати.

Господарська відповідальність виконує п’ять основних функцій, під якими розуміють сукупність дій щодо застосування до правопорушника передбачених законом або договором санкції та правових наслідків такого застосування: стимулюючу; штрафну; попередження правопорушень; компенсаційну; інформаційну.

Як і інші інститути господарського права господарсько-правова відповідальність є комплексною.

Господарський орган може бути притягнутий до:

1. цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди іншим господарюючим суб’єктам. Її суть у застосуванні на користь потерпілого майнових санкцій до правопорушника;

2. адміністративно-правової відповідальності за порушення порядку управління і порядку здійснення господарської діяльності. Вона полягає у застосуванні до порушника економічних санкцій, санкцій організаційного характеру;

3. фінансово-правової відповідальності за порушення порядку здійснення розрахунків та платежів. Зміст її у стягненні пені.

Господарська відповідальність як різновид юридичної відповідальності ґрунтується на певних правових підставах:

1. Нормативні підстави: наявність правових норм у чинному законодавстві, які передбачають відповідальність за певні, вчинені господарським органом, дії.

2. Наявність господарської правосуб’єктності у порушника: порушник повинен бути легітимований у встановленому законом порядку як суб’єкт господарської (підприємницької) діяльності.

3. Юридично-фактичні підстави:

а) факт скоєння правопорушення;

б) наявність протиправної поведінки у господарського органу;

в) причинно-наслідковий зв’язок між протиправною поведінкою і вчиненим порушенням (заподіяними збитками);

г) наявність вини. Вина господарського органу на практиці – це наявність двох обставин:

• реальної можливості в особи-правопорушника виконати зобов’язання належним чином;

• невжиття порушником заходів для недопущення правопорушення, запобіганню збитків тощо.

Наявність вини не обов’язкова при притягненні господарського органу до адміністративно-правової відповідальності.

Підставою притягнення господарського органу до юридичної відповідальності є господарське правопорушення під яким розуміють протиправне діяння господарюючого суб’єкта, що не відповідає нормам господарського законодавства, не узгоджується з юридичними обов’яз-ками даного суб’єкта, порушує права іншого господарюючого суб’єкта або права третіх осіб. Розрізняють договірні та позадоговірні господарські правопорушення.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або нена-лежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопо-рушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господар-сько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Господарсько-правова санкція – це міра відповідальності правопорушника, що визначена безпосередньо законом або договором, а саме заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та /або правові наслідки.

Залежно від виду господарської відповідальності, до якої притягається господарський орган, до нього можуть бути застосовані такі санкції:

• відшкодування збитків. Під збитками розуміються витрати, зробле-ні управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.Склад та розмір збитків визначений ст.225 ГК.

Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопо-рушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно пові-домити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона поз-бавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкоду-вання збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають вішко-дуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов'язаної сторони від подальшого виконання зобов'язання. Відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язання, у загальному випадку не звільняє зобов'язану сторону від виконання зобов'язання в натурі.

• штрафні санкції – це грошові суми, які господарюючий суб’єкт повинен сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського договору: неустойка; штраф; пеня.

Розмір штрафних санкцій визначається за правилами ст.231 ГК. Якщо за невиконання (неналежне) виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санк-ціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли:

• допускається стягнення тільки штрафних санкцій;

• збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції;

• за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляю-ться по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або догово-ром не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'яза-ння, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави.

• оперативно-господарські санкції – це заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку:

- одностороння відмова від виконання свого зобов'язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов'язання другою стороною;

- відмова від оплати за зобов'язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони;

- відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;

- відмова управненої сторони зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов'язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо);

- встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;

- відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов'язання.

Цей перелік оперативно-господарських санкцій не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Оперативно-господарські санкції можуть застосовуватися одночасно з відшкодуванням збитків та стягненням штрафних санкцій.

• адміністративно-господарські санкції:

• вилучення прибутку (доходу);

• вилучення товарів,

• адміністративно-господарський штраф;

• стягнення зборів (обов'язкових платежів);

• зупинення операцій за рахунками суб'єктів господарювання;

• застосування антидемпінгових заходів;

• припинення експортно-імпортних операцій;

• застосування індивідуального режиму ліцензування;

• зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності;

• анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності;

• обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання;

• скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання;

• інші адміністративно-господарські санкції, встановлені законами.

Адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

У разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. (ст.205 ГК). Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством. Банкрутом може бути визнаний лише суб’єкт комерційної господарської діяльності. Право звернутися до суду з заявою про банкрутство мають кредитори неплатоспроможного боржника та він сам.

З економічної т. зору банкрутство – це неспроможність продовження суб’єктом своєї підприємницької діяльності в наслідок її безприбутковості. З юридичної т. зору банкрутство означає, що у господарюючого суб’єкта є кредитори (особи, що мають задокументовані законні майнові вимоги до цього господарського суб’єкта як боржника),реалізація вимог яких може привести до ліквідації господарюючого суб’єкта.

Суб'єктами банкрутства є юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності, що неспроможні своєчасно виконати свої зобов’язання або перед кредиторами, або перед бюджетом протягом трьох місяців після настання встановленого строку для їх сплати. Не можуть бути визнані банкрутом казенні підприємства, а також відокремлені структурні підрозділи господарської організації.

Неплатоспроможний суб'єкт визнається банкрутом лише за рішенням господарського суду. До винесення такого рішення суб'єкту надається можливість вийти зі стану неплатоспроможності через застосування заходів по санації.

Справи про банкрутство підвідомчі господарським судам і розглядаються ними за місцезнаходженням боржника.

Справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно складають не менше 300 min з/п, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.