6.2.Спадкування за законом та за заповітом

Заповітом, відповідно до ст.1233ЦК, є особисте розпорядження особи на випадок власної смерті.

Право на складання заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Заповіт не може бути вчинений через представника, а лише особисто. Заповіт складається у письмовій формі із зазначенням місця та часу його складення і має бути особисто підписаний заповідачем та має бути посвідчений нотаріально. Якщо у населеному пункті немає нотаріуса або в інших випадках передбачених законом, коли у заповідача немає змоги звернутись до нотаріуса, заповіт (крім секретного) може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою, службовою особою відповідно до ст.1251-1252 ЦКУ.

До нотаріально-посвідчених прирівнюються наступні заповіти:

1. Заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров'я, а також особи, яка проживає в будинку для осіб похилого віку та інвалідів, може бути посвідчений головним лікарем (його заступником з медичної частини) або черговим лікарем цього стаціонарного закладу охорони здоров'я (будинку для осіб похилого віку та інвалідів).

2. Заповіт особи, яка перебуває під час плавання на морському, річковому судні, що ходить під прапором України, може бути посвідчений капітаном цього судна.

3. Заповіт особи, яка перебуває у пошуковій або іншій експедиції, може бути посвідчений начальником цієї експедиції.

4. Заповіти військовослужбовців, робітників, службовців, членів їх сімей, в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає органів, що мають право вчиняти нотаріальні дії, можуть бути посвідчені командиром (начальником) цих частин, з’єднань, установ або закладів.

5. Заповіт особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, може бути посвідчений начальником місця позбавлення волі.

6. Заповіт особи, яка тримається під вартою, може бути посвідчений начальником слідчого ізолятора.

Крім того заповідач має право у будь-якому випадку посвідчувати заповіт при свідках (не менше 2-х осіб як правило). Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідками не можуть бути:

- нотаріус або інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт;

- спадкоємці за заповітом;

- члени сім'ї та близькі родичі спадкоємців за заповітом;

- особи, які не можуть прочитати або підписати заповіт.

Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особи свідків (ПІБ, паспортні дані, місце проживання тощо).

Заповідач має право будь-кого призначати своїм спадкоємцем або позбавити спадщини будь-якого спадкоємця, крім своїх неповнолітніх і повнолітніх непрацездатних дітей, непрацездатних вдову, вдівця та батьків, які відповідно до ст.1241 ЦК, в обов’язковому порядку повинні успадкувати не менше половини частки яку вони отримали б при спадкуванні за законом. Розмір їхньої частки може бути зменшений за рішенням суду з врахуванням особистих відносин між ними і спадкодавцем та інших істотних обставин.

Спадкодавець на свій розсуд має право скласти будь-який з наступних видів заповітів:

1) Простий заповіт, що не обтяжує право спадкоємців на спадщину жодними додатковими умовами чи обов’язками.

2) Заповіт з заповідальним відказом, предметом, якого може бути передання відказоодержувачеві (будь-якій особі, яка не обов’язково відноситься до кола спадкоємців) у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини. Спадкоємець, на якого заповідачем покладено заповідальний відказ, зобов'язаний виконати його лише у межах реальної вартості майна, яке перейшло до нього, з вирахуванням частки боргів спадкодавця, що припадають на це майно. Відказоодержувач має право вимоги щодо одержання відказаного йому спадкодавцем до спадкоємця з часу відкриття спадщини. Заповідальний відказ втрачає чинність у разі смерті відказоодержувача, що сталася до відкриття спадщини.

3) Заповіт з умовою. Заповідач може зобов'язати спадкоємця до вчинення певних дій немайнового характеру, зокрема щодо розпоря-дження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання або спрямованих на досягнення суспільно корисної мети, тобто виникнення права на спадщину у певного спадкоємця можливе після виконання ним якоїсь умови зазначеної в заповіті. Умова має бути виконана на час відкриття спадщини і є нікчемною в силу закону, якщо суперечить закону або моральним засадам суспільства.

4) Спільний заповіт подружжя щодо майна, яке належить їм на праві спільної власності, який вступає в дію лише після смерті обох з подружжя.

5) Секретний заповіт, який засвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Він подається нотаріусу в запечатаному конверті. На конверті має бути підпис заповідача, а нотаріус ставить свій підпис та печатку на цьому конверті і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт, який запечатує. Секретний заповіт оголошується нотаріусом в присутності зацікавлених осіб та двох свідків. Про місце і час оголошення заповіту нотаріус повинен повідомити всіх зацікавлених осіб. Про оголошення заповіту нотаріус складає протокол в якому викладається весь зміст заповіту. Протокол підписує нотаріус та свідки.)

Нотаріус або інша посадова особа, яка посвідчує заповіт не має права до відкриття спадщини розголошувати відомості про факт його складення, його зміст.

Заповіт складений з порушеннями вимог щодо його форми і посвідчення є нікчемним. А якщо складений не за власною волею спадкодавця, то він може бути визнаним недійсним у судовому порядку.

Спадкоємці за законом отримують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга набуває права на спадщину у разі відсутності спадкоємців попередньо черги або позбавлення їх права на спадщину, не прийняття ними спадщини або відмови від неї. Самі спадкоємці можуть змінити черговість встановлену законом шляхом укладення відповідного договору після відкриття спадщини, якій повинен бути посвідчений нотаріально, а також за рішенням суду може одержати право на спадщину разом із спадкоємцями вищих черг особа, яка протягом тривалого часу піклувалася, матеріально забезпечувала, допомагала спадкодавцю, який через похилий вік, тяжку хвороб, або каліцтво був у безпорадному стані.

Законом встановлені наступні черги спадкоємців за законом:

1. Діти, батьки спадкодавця, його вдова (вдівець);

2. Рідні брати, сестри спадкодавця, його дідусі і бабусі;

3. Рідні дядько, тітка спадкодавця;

4. Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше 5 років до часу відкриття спадщини.

5. Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, та утриманці спадкодавця, що не були членами його сім’ї.

Частки спадкоємців однієї черги є рівними, але спадкоємці на підставі договору між собою можуть змінити розмір часток. Такий договір посвідчується нотаріально.

Спадкоємці зобов’язані відшкодовувати витрати, які були зроблені одним із них, або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання, спадкодавця, але не більше, як за 3 роки до його смерті.